У XVIII століття І.Д. Келер, який займався в Нюрнберзі виданням журналу про монети, описуючи російську нумізматичну колекцію, виставлену на продаж, дає цьому номіналу наступну характеристику: «Полушка – найменша російська овальна монета (” Scheibe-Muenze”), яких чотири відповідають одній копійці. Вони карбувалися раніше зі срібла, пізніше лише з міді».
Витоки полушки сягають кінця 14-го століття, коли ці дрібні срібні монетки стали карбувати в Ростовському, Нижегородсько-Суздальському, Московському князівствах. Пізніше до випуску полушки приєднався Новгород. За Василя III її виготовляли також монетні двори Пскова і Твері. У знайдених письмових джерелах на той час цю монету також могли іменувати «полуденга». Олена Глинська поклала вагу полушки в половину «московки» або чверть «новгородки», прирівнявши її до 0,17 г срібла. Реформи Петра I назавжди переводять їх у мідну групу монет, як номінал, еквівалентний ¼ мідної копійки. Тому назву «полушка» змінюють на «¼ копійки». Але за того ж Миколи I в 1849 році слово «полушка» повертається на монети.
Втім, коли в 1867 році за Олександра II оформлення мідних монет набуло вигляду, що протримався до падіння імперії, повернулося й позначення «¼ копійки».
На четвертушку копійки за Миколи II можна було придбати півкілограма моркви чи церковну свічку, а то й дві. Чи відчувала чверть копійки перед настанням нового століття, що в ньому її вік виявиться недовгим? Але поки що найменший номінал Російської імперії ще карбували мільйонними тиражами, і в розрахунках вона була повноцінною монетою.
¼ копійки 1900 року
- Метал: мідь;
- Вага: 0,82 г;
- Стандартна товщина: 1мм;
- Діаметр: 13,2 мм.
Найдрібніша монета з датою «1900» випущена в кількості чотирьох мільйонів штук. Для захисту від підробок гуртове оформлення виконано послідовністю рифлень. Творцям масових підробок для обману колекціонерів досі не вдається виконати на своїх виробах гурт, близький до оригіналу.
Штудуючи документи, зазначимо, що Санкт-Петербурзький монетний двір у 1895 році викарбував 60 000 полушок із датою «1895». Потім у випуску даного номіналу слідує тривала перерва, а карбування відновлюється лише двомільйонним тиражем 1909 року.
Але звідки тоді взялася полушка 1900 року?
Виявляється, літери “С.П.Б.” на реверсі не брешуть, і карбувалась вона, справді, у Санкт-Петербурзі, але не на монетному дворі, а на заводі Розенкранца. Власного позначення під час виконання замовлення за карбуванням йому не виділили, тому він використав абревіатуру «С.П.Б.».
Чому для такого відповідального замовлення обрали саме це підприємство? Ім’я йому дісталося від купця другої гільдії Карла Розенкранца, який стає власником заводу 1863 року. Щедрі вкладення дозволили не тільки розширити завод, а й освоїти нові технології на новітньому для тих років обладнанні, що поставило підприємство в один ряд із найкращими зарубіжними заводами тієї ж специфіки. А спеціалізацією заводу стає мідь та сплави на її основі.
Переживши розквіт під час великих замовлень, що надійшли за Російсько-турецьку війну (1877-1878 рр.), завод вступає у непростий період, коли на початку 80-х років XIX століття вибухнула економічна криза. Підприємство змінює власника і отримує довге найменування «Санкт-Петербургское общество меднопрокатного и трубного завода бывш. Розенкранц», тож у розмовах його продовжують звати «Розенкранцем».
Новими напрямками стають машинобудування та суднобудування. Не забуто і мідь: 1897 року тут уперше в Росії випробувають електролізну установку для отримання рафінованої міді. За підсумками успішної участі у промислових виставках «Розенкранцу» надають почесне право проставлення на документах герба Російської імперії. Для монетного двору, що у Санкт-Петербурзі, немає кращого варіанта, ніж «Розенкранц», куди для карбування мідних монет передаються штемпелі. «Розенкранц» справно виконує замовлення виготовлення розрахункових знаків 1899-1901 рр., щоправда, чверть копійки там чеканилася лише два роки, і 1900-й – останній із них.
Після революції завод отримав назву «Красный выборжец», під яким існує й досі.
¼ копійки 1900 року (Proof)
Незначна частина тиражу зроблена за технологією полірованого карбування. Мідні кружки попередньо полірувались, а потім по них ударяли спеціально підготовлені штемпелі. Монета, що вийшла, мала поле з дзеркальним блиском і легку матовість рельєфних елементів. Виявися такий екземпляр в обороті, і блиск поступово зійде: при великому зносі колишню поліровану монету вже не відрізниш від звичайних полушок.
Але шанс опинитися в обороті у таких монет є суто гіпотетичним. Кожен екземпляр уважно відстежують і терпляче вичікують, коли він опиниться на торгах. Наприклад, екземпляр, показаний вище, ідентифікувано саме як представника полірованого карбування та реалізовано у квітні 2015 року за 750 доларів. Аналог «Proof» завжди викликає великий інтерес,
Підробки монети ¼ копійки 1900 року
Здавалося б, ціна чверті копійки з датою «1900» не така висока, щоб майструвати під неї підробки. Однак за часів високих технологій все, що має вартість помітно вище, ніж ціна металу, починає нещадно підроблятися.
Не уникла сумної долі і ця монета. Зазвичай її копії розраховані на новачків і не блищать особливим ступенем правдоподібності.
Зображення Великої імператорської корони (головного символу влади російських монархів) на монетоподібному виробі є невтішним. Виконай гравер у такій якості на рубежі століть основну імператорську регалію, і його негайно вигнали б за професійну непридатність. Втім, лаврова та дубова гілки тут теж залишають бажати кращого.
Реверс також має суттєві відмінності. Звернімо увагу на дрібні цифри номіналу, плескатість літер слова «КОПѢЙКИ» і витягнутість дати по висоті. Уважне обстеження показує, що оригінал та підробка – це небо та земля. Але ставку зробили на тих, хто не встиг накопичити досвід. Адже не хотілося б розпочати добірку монет Миколи II з кружальця, який не має найменшого відношення до колекційного матеріалу.
Одним із виходів стане покупка монети у слабі відомої грейдингової фірми. При грейдингу експерт підтверджує як справжність, а й ступінь збереження екземпляра. У цьому випадку на фото вище – це «65» за шкалою Шелдона (значення від 1 до 70), що досить високим рівнем. Для мідної монети високого рівня експерт також позначає і характеристику її кольору (це літери «RB»).
Пройшовший грейдинг екземпляр – це ще й гарний заділ на майбутнє. Адже монета в слабі завжди коштує вище, ніж така сама, але без нього.
