1896-й рік можна назвати піковим роком фінансової реформи під керівництвом С.Ю. Вітте. Курс кредитних квитків з 1896 року призначено 7 рублів 50 копійок за напівімперіал (5 рублів золотом). На монетному дворі ведеться підготовка до випуску золотих грошей нового зразка. У зв’язку з цим карбування мідних загальноросійських монет проводить стороннє підприємство (Бірмінгемський монетний двір). Зі срібла 500-ї проби цього року не карбуються 5 і 20 копійок, а тиражі 10 і 15 копійок знижено. Частину тиражу монет із високопробного срібла також вирішили розмістити на закордонному дворі, зупинивши вибір на Парижі.
50 копійок 1896 року АГ
- Метал: срібло 900 проби;
- Вага: 10 г;
- Вага чистого металу: 9,00 г;
- Стандартна товщина: 2мм;
- Діаметр: 26,75 мм.
На аверсі профіль Миколи II, розгорнутий ліворуч та обрамлений скороченим титулом, розбитим на дві частини: «Б.М. НИКОЛАЙ II ИМПЕРАТОР» і «И САМОДЕРЖЕЦ ВСЕРОСС.».
Оформлення лицьової сторони розроблено знаменитим медальєром Антоном Федоровичем Васютінським. На реверсі побачимо державний герб. Там же розташовані номінал та дата випуску. Позначення у каталогах «50 копійок 1896 АГ-АГ» показують нам знаки двох різних людей. Перший з них – Авнер Гіршевич Гріліхес, який створив малюнок реверсу загальноросійських монет великого номіналу і проставив під задньою ногою коня в гербі Москви підтвердження свого авторства – дві крихітні літери “А” і “Г”, видимі при сильному збільшенні. Другі «АГ» шукаємо у складі гуртового напису.
Казаков В. В. (відомий російський експерт з нумізматики, колекціонер, автор численних публікацій з нумізматики у науковій та популярній літературі) поділяє гуртові написи срібних полтин 1896 на два варіанти: з точкою між літерами – «(А•Г)» і без неї – «(А Г)».
На ілюстрації вище показано другий варіант. Знаком «АГ» на гурті мітили золоті та срібні монети, випущені під наглядом мінцмейстера Аполлона Людвіговича Грасгофа (у штаті монетного двору ця посада називалася «керуючий монетними переділами»). Як і багато інших фахівців монетного двору Грасгоф – випускник Інституту корпусу гірничих інженерів. На монетному дворі закріпився ще з часів практикантом. Успіхи молодого фахівця впевнено просували його вгору кар’єрними сходами. Відзначимо її основні щаблі:
- 1868 – помічник керуючого хімічною частиною;
- 1869 – помічник керуючого механічною частиною;
- 1878 рік – керуючий мідним переділом;
- 1883 рік – виконувач обов’язків управителя срібним та золотим монетними переділами;
- 1886 рік – керуючий срібним та золотим монетними переділами.
Якби знак мінцмейстера проставлявся б і на мідних монетах (таке бувало в першій половині XIX століття), то літери «АГ» на молодших номіналах монетного ряду Росії ми побачили б ще в 1878 році. Досить часто для мінцмейстера наступним щаблем ставала посада начальника монетного двору. Однак у 1899 році Микола Павлович Фоллендорф впевнено керує підприємством, тому Аполлон Людвігович з чином справжнього статського радника виходить у відставку. Останні монети з його знаком викарбувано у 1899 році.
Незначна частина тиражу виготовлена Монетним двором Санкт-Петербурга за технологією полірованого карбування. Колекційна якість, при якому поле монети набуває дзеркального блиску, а елементи, що виступають над ним, стають матовими, цінувалося ще в ті часи. Зараз монети полірованого карбування часом викликають на аукціонах справжній ажіотаж, незважаючи на високу цінову планку.
Наведений вище екземпляр продано у вересні 2010 року на аукціоні «Російський Нумізматичний Дім» за 7 600 доларів США. В.В. Уздеников у роботі «Объём чеканки российских монет 1900-1917 гг.» повідомляє, що загальний тираж полтинників 1896 року, випущених у Санкт-Петербурзі, становив 20 000 032 екземпляри.
50 копійок 1896 року карбування Парижу
Паризькому двору належало виконати грандіозне замовлення. Одних полтин необхідно викарбувати мало не 50 мільйонів. Однак у 1896 році Париж наголошує на випуску монети номіналом 25 копійок, а процеси карбування полтинників тільки ще розкручуються, тому за цей період за звітними документами їх випущено всього 244 562 екземпляри.
Монетний двір позначається у цьому випадку не літерами, а одиночною зіркою. Щодо гуртового напису у неї пряме положення на відміну від двох зірок Брюсселя, які карбували перевернутими. Казаков і тут виділяє два варіанти гуртового напису, що відрізняються розміром зірки. З датою “1896” Паризький монетний двір виготовив і полтинники полірованого карбування.
50 копійок 1896 року (гладкий гурт)
Найрідкіснішим різновидом 50 копійок, датованих 1896 роком, буде не якийсь із варіантів гуртового напису, а його відсутність. Через схожість портретів санкт-петербурзького та паризького карбування встановити, який саме монетний двір випустив ці раритети, досить складно. Доказом цієї розбіжності є думки експертів нумізматики з цього питання. Наприклад, у каталозі Казакова полтини без гуртової написи віднесено до тиражу Паризького двору, тоді як Біткін відзначає монети з гладким гуртом у розділі, присвяченому Санкт-Петербургу.
І насамкінець кілька слів про підробки на шкоду колекціонерам. Зараз наївно читати міркування завсідників нумізматичних форумів початку двотисячних про те, що миколаївські полтини масового карбування ніхто не підробляє.
Минуло небагато років, а різні інтернет-майданчики відкрито пропонують придбати срібні копії цієї монети. Того, хто часто тримав у руках оригінали, ці вироби не обдурять: надто багато відмінностей поки що в дрібних деталях.
А ось новачкам слід бути обачнішими при покупці монети з рук. Окрім прискіпливого огляду гурту, шрифт якого не повинен викликати підозр, необхідно зважити монету та перевірити її діаметр та товщину. Будь-які суттєві відхилення від стандартних значень – явний сигнал відмовитись від покупки. А ще краще купувати монети лише у тих місцях, де свідомо не торгують копіями.
