Хоча зараз під торговою маркою Wenger продаються годинники та аксесуари для бізнесменів або мандрівників, в історію вона увійде як один із лідерів у виробництві складних швейцарських ножів з розширеним набором додаткових функцій.
Колись придбані ножі Wenger досі залишаються у строю. Адже за якістю вони нічим не від аналогів іншої знаменитої швейцарської фірми Victorinox, якій марка Wenger належить зараз. А для когось ніж Wenger – це шматочок яскравого та щасливого дитинства, подарунок із наповненої пригодами юності, а також інструмент, який виручив у непростій ситуації чи навіть урятував життя.
Історія бренду
Відлік діяльності майбутній ножовий гігант веде з 1893 року, коли Поль Беша засновує ножову фабрику в Куртелі і дає їй своє ім’я – Paul Boéchat & Cie. Але під цією назвою вона прожила недовго, тому що в 1895 управління компанією переходить групі підприємців з Делемона, які змінюють назву фабрики на Fabrique suisse de coutellerie SA («Швейцарська фабрика з виробництва ножів»).
У 1898 році керівництво фабрики бере на себе тридцятирічний Тео Венгер – ключова фігура, що за майбутні три десятиліття зуміла перетворити цілком пересічний завод на всесвітньо відомий бренд.
Венгер бачить, що фірма може зробити значний ривок, лише укрупнившись. Тому в 1900 році шляхом злиття його підприємства з Basler Besteckfabrik, що була в Базелі,
На той момент вже десять років офіційним постачальником складаних ножів для армії Швейцарії була фірма, яка в майбутньому візьме ім’я Victorinox.
Почавши з постачання ножа, забезпеченого крім основного клинка ще й викруткою для розбирання гвинтівки Schmidt-Rubin, вона встигла запатентувати офіцерський та спортивний ножі.
Здавалося, з насидженого місця її не зрушити. Але 1901 року військові частини отримують кишенькові ножі, зроблені компанією Тео Венгера. Робота йде успішно, ключова роль Венгера ніким не заперечується, і це дає йому можливість, викупивши бізнес, в 1907 теж дати йому своє ім’я – Wenger & Co. SA.
Швейцарська армія, бачачи, як Victorinox і Wenger б’ються за контракти, вичавлює з ситуації максимальну вигоду: замовлення розподіляються між компаніями порівну, щоб ні та, ні інша не задирали ціни.
У 1922 році на сцені з’являється Каспар Ертлі (Kaspar Oertli) в ролі великого акціонера. Тоді ж назва спрощується до Wenger SA. Значення Ертлі проявляється наприкінці десятиліття, оскільки після смерті Тео Венгера в 1928 саме йому дістається контрольний пакет акцій. Ертлі вважає бізнес дуже перспективним і розумно розвиває його, зберігши торгову марку та перетворивши на сімейне підприємство.
Після Другої світової війни багато європейських підприємств зупинено, зруйновано або (якщо вони німецькі) вивезено як репарації. Нейтральну Швейцарію війна не зачепила, тому Wenger SA проводить велику експансію на спорожнілий ринок Західної Європи. У 1947 році керівництво Wenger переходить до Макса Ертлі. Прибуток, що надходив, він грамотно відправляє на впровадження автоматичних ліній, що значно збільшує щорічний обсяг випуску.
У 1986 році роботу Wenger порушила велика пожежа. Компанія, усуваючи наслідки, проводить чергову модернізацію та переглядає традиційні позиції каталогу. Зменшити збитки планується запуском годинника Wenger, оскільки швейцарські годинникові механізми не менш популярні у світі, ніж швейцарські складані ножі.
Ножі теж не забуті: здійснено замовлення лімітованої серії для Tiffani та запуск швейцарського армійського ножа Wenger у космос на кораблі NASA (30 червня 1992 року швейцарський космонавт Клод Нікольє захопив на борт корабля Space Shuttle свій ніж цієї марки). Але через півтора десятиліття після пожежі Америку стрясають терористичні атаки. Змінююються правила польотів, а складаний ніж зникає зі списку допустимої ручної поклажі. Продажі кишенькових ножів різко знижуються, а разом із цим і прибуток.
Пожвавити виробництво передбачалося додаванням до спеціальної серії в дизайні Porsche (2000 р.) унікального предмета Swiss Business Tool, що поєднав крім звичних предметів ще степлер, антистеплер та дірокол.
У 2004 році дизайнери змінили форму швейцарського армійського ножа, думаючи залучити новим виглядом і маси, і колекціонерів. Але ці проекти не змогли повернути бізнес у колишнє русло, і через рік Wenger стає власністю його споконвічного конкурента Victorinox. Перед поглинанням новий власник неодноразово заявляв, що неухильно підтримуватиме знаменитий швейцарський бренд у вигляді дочірньої компанії.
Спочатку обіцянки дотримувалися, і під маркою Wenger навіть з’являлися новинки.
Наприклад, у 2006 році на ринок надійшов ексклюзивний кишеньковий ніж NailClip. А потім з’являється і пара ножів Alinghi, сконструйованих для яхтсменів. У цей період логотип Wenger ставлять на величезний ніж, куди вміщається 87 інструментів з 141 функцією. Під ім’ям “Гігант” (The Giant) його заносять до Книги рекордів Гіннеса. При стандартній довжині 85 мм його ширина досягає 230 мм, а важить він 1,345 кг, тому кишеньковою цю модель вже ніяк не назвати. На базі армійського ножа зразка 1908 дизайнери Wenger створюють лімітовану серію Heritage. Починається виробництво перспективних моделей Ranger, у рукоятях яких використовуються матеріали Grip та SoftTouch. Але керівництво Victorinox вважало вигіднішим злити виробництво ножів в один бренд.
Найбільш популярні моделі з виробництва не зняли, але вони продаються тепер під торговою маркою Victorinox. Однак це не стало останньою появою торгової марки Wenger на ножах. З 2017 року на ринок надійшов Wenger Red – стандартний армійський кишеньковий ніж невеликого розміру, на червоному боці якого красувалася звична емблема «Венгер». Щоправда, ніж можна вважати лише даниною ввічливості, тому що його постачання йдуть у коробці з логотипом і фірмовим знаком Victorinox, та й на лезі теж тавро явно не фірми Wenger.
Але шанувальники «Венгер» все ще сподіваються, що колись під їхньою улюбленою торговою маркою знову продаватимуться новинки, які ще здивують фанатів кишенькових ножів.
Приклади ножів Wenger
Модель Evolution 17 показали широкому загалу в 2007 році. Експерти оцінили гарне поєднання невеликої ваги (88,9 грама для ножа з клинком версії S) із запропонованим набором інструментів: пилочка для нігтів, мікрозазубрені ножиці, відкривачка, пила по дереву, шило, штопор та ін. . Тому Evo 17 підходить і для щоденного носіння, і для походів. Основне лезо має механізм блокування.
Набагато цікавіше виглядає Mike Horn Souvenir Evolution 17 з рукояттю кольору цукерки-іриски зі спеціального композитного матеріалу, отриманого з перероблених продуктів. Хоча в нього немає блокувальника основного леза, цей ніж продавали дорожче за основний варіант з класичною червоною рукояттю. Роком раніше цю модель випустили в рамках серії Patrouille Des Glaciers. Її відрізняли сині накладки із чорними неопреновими вставками, на яких зобразили контур гори та розмістили вказівку «PATROUILLE DES GLACIERS». Після припинення випуску ножів Wenger модель Evolution 17 продавали як Victorinox Delémont.
У порівнянні зі стандартним армійським ножем Nail Clip, маючи довжину 65 мм, просто малюк. Але перед нами не базовий набір інструментів для полегшення військової служби, а мініатюрний манікюрний набір. Крім леза малої форми тут є кусачки для нігтів, ножиці з ричажним механізмом, зубочистка, пінцет і манікюрна пилка, яка також служить очисником для нігтів і викруткою для маленьких гвинтів. За допомогою кільця Nail Clip можна підвісити на зв’язку із ключами. Важить ніж лише 30 грамів.
Клеймо ножів Wenger та бокове маркування
Несвідомому легко переплутати товарні знаки Wenger та Victorinox. Досвідченій людині відомо, що хрест Victorinox лежить на щиті характерної форми, розділеному на дві частини, а хрест Wenger укладений у квадрат із округлими кутами.
Але за час існування компанія встигла неодноразово провести ребрендинг, що позначалося і на логотипі, і на клеймі. Наприклад, символ арбалета був узятий як клеймо на честь національного героя Швейцарії Вільгельма Телля, оскільки за легендами цей неперевершений стрілець мав свою збройову майстерню. Нижче розміщена добірка зі створеного ентузіастами в 2017 році каталогу, що показує, як змінювалося у Wenger клеймо на клинках.
Також наведемо нижче еволюцію хреста Wenger, який можна побачити на цивільних (верхня частина таблиці) та на армійських ножах (нижня частина таблиці). Дані взяті з того ж джерела.
