Людина займається художньою обробкою металів з найдавніших часів. Майстри передавали свої знання з покоління до покоління, дбайливо зберігаючи та примножуючи їх. Одним із центрів цього мистецтва стало Володимиро-Суздальське князівство.
Розвиток художньої обробки металів на Русі
Розквіт мистецтва художньої обробки металу на Русі припав на 8-10 століття. Фахівці освоюють кування, зварювання, паяння, роботу з металом під впливом високих температур. Завдяки появі різного інструменту розпочинається розквіт ювелірного мистецтва. Особливі успіхи простежуються у роботі з філігранню. На металевий фон напоювали візерунки з тонкого дроту (мідного, срібного, золотого) або виготовляли з нього ажурні елементи.
Також активно розвивається техніка декору у вигляді зерні, що прийшла на Русь з Ірану та Візантії. Дрібні кульки з дорогоцінних металів напаювали на скань для створення фактури, особливої гри світла та тіні. Часто зерна доповнювали емаллю. Предмети художнього ремесла того періоду виникали під впливом язичницької міфології, уявлень про зв’язок людини та природи.
Історія артілі ім. Молотова у дореволюційний та радянський період
У 17-18 століттях мстерські карбувальники славилися мистецтвом виготовлення окладів для ікон. До кінця 19 століття кустарі-одинаки Володимиро-Суздальської землі почали об’єднуватися в невеликі артілі. На місці виробничих площ, яке вони займали, пізніше виник «Промисловий заклад міднопрокатного вироблення фольги». Його штат становив 3 десятки людей.
1917 року його націоналізували. У середині 1920-х років робітники об’єдналися в артіль прокатників зеленої та червоної міді. За часів НЕПу підприємство орендували 7 осіб, воно спеціалізувалося на прокаті латуні та виготовлення фольги. 1932 йому надали ім’я В.М. Молотова.
Довоєнний асортимент складають штамповані ложки, пудрениці, підсклянники, а також філігрань, предмети з кольорових металів, емаль. На підприємстві працювали карбувальники, які в недавньому минулому виготовляли ризи у своїх майстернях.
У другу світову війну випускали дротяні кільця для повітряних загороджень, замки для патронних ящиків. У повоєнні роки стали виготовляти галантерею, ювелірні вироби, відновлювати техніку філіграні. Замовлення на реставрацію старовинного срібного посуду підвищували художню майстерність працівників. Мистецтво ажурної та накладної філіграні розвивається, вироби стають більш тонкими, ошатними та витонченими, їх прикрашають накладними таврами.
Наприкінці 1950-х років з’являються зразки з мельхіору та нержавіючої сталі. Серед колекціонерів мають попит містерські підсклянники.
1960 року артіль перетворили на фабрику «Ювелір», 1972 року — на завод художніх виробів «Ювелір». У новому корпусі, відкритому у другій половині 1970-х років, обладнали їдальню, підстанцію, котельню та інші побутові приміщення. У цей час асортимент сягав 100 найменувань, чисельність співробітників становила понад 600 осіб.
Сучасність
Зараз на ЗАТ “Мстерський ювелір” виготовляють срібний посуд, предмети для сервірування столу із кольорових металів. Ювелірні прикраси прикрашають лаковим мініатюрним живописом, емаллю. У пріоритеті виробництво дрібносерійних та одиничних зразків.
Клейма артілі імені Молотова та заводу «Мстерський ювелір» за роками
1953-1956 р.р.Срібло:
У 21 столітті клеймо читається наступним чином: перша літера – символ року, друга літера – шифр державної інспекції пробірного нагляду, в якій виробник поставлено на спеціальний облік, МЮ – ідентифікатор заводу «Мстерський ювелір»
Недорогоцінні метали:
