Ювелірне мистецтво почало розвиватися в Азербайджані ще в першому тисячолітті до н. Про це свідчать численні археологічні знахідки: різноманітні золоті вироби, знайдені в різних містах країни. З початку XX століття в Азербайджані з’явилося багато невеликих ювелірних підприємств.
Історія Бакинського ювелірного заводу
1936 року в Баку почала працювати ювелірна фабрика. На той час вона розташовувалась у старому житловому кварталі міста – Ічері-Шехер. Робітників на підприємстві було лише 15-16 осіб. Серйозні зміни на фабриці відбулися після 1950-х років, коли інтерес та увага до виробництва ювелірних виробів в Азербайджані, особливо в Баку, значно зросли, а продукція, що випускається, неодноразово експонувалася на виставках в інших країнах.
Азербайджан став одним із основних центрів виробництва коштовностей та прикрас у СРСР. У той час коштовне каміння та вироби з металу в основному вироблялися на двох підприємствах республіки: Бакинській ювелірній фабриці (БЮФ) та заводі при Міністерстві побутового обслуговування. При цьому БЮФ виробляла майже 90% продукції, що випускається.
У 1950-х та 1960-х роках професійні майстри БЮФ модернізували золоті та срібні прикраси у західному стилі, подарувавши їм нові форми. На той час технологічний розвиток підприємства також був у центрі уваги. З 1950-х років, крім жіночих прикрас різних форм, тут серійно випускали такі предмети побуту, як чайні та десертні ложки, підставки, склянки, піали.
1973 року Бакинську фабрику офіційно перейменували на Бакинський ювелірний завод, він підкорявся відповідному міністерству СРСР. На той час на підприємстві вже працювало понад 2000 осіб, а створенням ескізів нової продукції займалися провідні ювеліри країни. За п’ять років Бакинський ювелірний завод увійшов до трійки провідних підприємств галузі в СРСР (загалом на той момент у країні близько працювало 30 ювелірних заводів).
Бакинський Ювелірний Завод щороку виробляв понад чотири тонни золота і тридцяти тисяч каратів як сировину. Також на території заводу було обладнано єдиний у СРСР футлярний цех. Якість виробів завжди перевіряла спеціальна комісія. Якщо товар не відповідав стандартам, його повертали на доопрацювання. З цих причин уряд СРСР нерідко купував у Бакинського ювелірного заводу дорогоцінні золоті прикраси як подарунки державним діячам СРСР, а також відомим представникам культури та мистецтва.
У 1970-х роках перший секретар ЦК Гейдар Алієв підніс відомої радянській співачці Людмилі Зикиній намисто зі 127 діамантів в оправі з білого та жовтого золота. Ціна прикраси становила 400 тисяч доларів. Про це повідомила газета “Комсомольська правда”, опублікувавши список ювелірної колекції співачки. Генеральному секретареві СРСР Леоніду Брежнєву в Азербайджані також вручили кинджал, прикрашений золотом та діамантами. Після розпаду СРСР Бакинський ювелірний завод поступово занепав, що призвело до його закриття.
Клейма Бакинського ювелірного заводу
Клеймом-іменником Бакинської ювелірної фабрики були літери “БЮ”. Після перейменування на завод поєднання букв на іменнику залишилося тим самим.
