Національною валютою Канади є канадський долар, що складається із 100 центів. Нині емітує канадську валюту Банк Канади, заснований 1934 року. Банкноти друкуються Канадською банкнотною компанією, а монети випускають Королівські канадські монетні двори у Вінніпезі та Оттаві. Канадський долар – це відносно молода грошова одиниця, що з’явилася в середині XIX ст.
Грошовий обіг у Канаді до появи канадського долара
Перші люди на території сучасної Канади з’явилися близько 25 тисяч років тому. То були переселенці з території північно-східної Євразії.
Протягом тисячоліть Північну Америку населяли індіанські племена мисливців та рибалок. Найбільш розвинені суспільства освоювали скотарство і землеробство (вирощували кукурудзу, квасолю, гарбуз, тютюн). До таких племен належали ірокези та гурони. Вважається, що слово “Канада” походить від ірокезько-гуронського слова “Kanata”, що означає “село, поселення”. Примітивне господарство індіанців не вимагало грошей. Однак, як універсальний засіб обміну місцевим населенням використовувалися набірні пояси – вампуми, виготовлені з нанизаних на шнурки намистин з раковин. Крім того, вампуми служили для передачі найпростішої інформації та укладання договорів.
«Вони цінують ці маленькі кісточки так само високо, як багато християн, золото, срібло і перли…» – писав 1644 року католицький місіонер. З приходом європейців для виготовлення вампумів індіанці почали використовувати скляні намисто та бісер, які обмінювалися на хутра. У XVII-XVIII століттях 8 білих намистин або 4 червоні були еквівалентні 1 англійському пенні.
Першими європейцями, які опинилися в Канаді, були ісландські вікінги близько 1000 н.е. Проте їхнє перебування було короткочасним і залишило помітного сліду історія Канади. В 1497 канадське узбережжя вперше дослідив венеціанський купець на англійській службі Джон Кебот (Джованні Каботто). Це плавання започаткувало подальші претензії Британської корони на канадські землі.
У 1534 році французький капітан Жак Картьє заснував перше поселення під французьким прапором у майбутньому Квебеку. Так виникла Нова Франція – землі Французької корони у Північній Америці. Саме тоді вперше з’явилася назва “Канада”.
Довгий час універсальним засобом обміну у Новій Франції була шкірка бобра. Це було з нестачею готівкової монети. Доставляти золото і срібло в далеку колонію було справою витратним і небезпечним, оскільки паралельно з французами Канаду активно освоювали не зовсім лояльні до французьких конкурентів англійці, які заснували в 1610 колонію на острові Ньюфаундленд.
У середині XVIII століття протиріччя між двома коронами за канадські землі різко загострилися і після Семирічної війни 1763 року за Паризьким мирним договором Нова Франція остаточно перейшла у володіння Англії. Проте, срібло таки брало участь у міновій торгівлі. У XVII-XVIII ст. англійці та французи використовували литі фігурки бобрів для торгівлі з індіанцями.
Фігурка розміром 12 дюйма оцінювалася в одну шкірку бобра, а великий срібний бобер, такий як на ілюстрації вище, оцінювався в десять шкурок бобра. У XVII-початку XVIII ст. на території Канади широко використовувалися монети іспанських колоній в Америці, зокрема, піастри (8 реалів).
За даними сучасників у 1685-1763 рр. в якості сурогатних грошей у Новій Франції використовувалися гральні карти з підписом та печаткою інтенданта чи губернатора та зазначенням номінальної вартості.
У 1685 році адміністрація Нової Франції розраховувала на прибуття готівки з метрополії для оплати праці державних службовців та солдатів. Однак корабель не прибув, і тоді інтендант де Мелль винайшов паперові гроші для покриття витрат. Він надрукував на гральних картах різні номінали та скріпив їх своєю печаткою.
Коли прибув королівський корабель, він викупив ці «карткові гроші» готівкою. У 1714 році в обігу знаходилися карткові гроші на суму 2 мільйони ліврів. Гроші-картки можна вважати першими канадськими банкнотами, які компенсували дефіцит готівки у Новій Франції.
У британській Канаді з 1763 законними платіжними засобами були англійські та французькі монети, а також монети з Португалії, Іспанії, іспанських колоній в Латинській Америці, особливо з Мексики, Перу і Колумбії.
Це створювало плутанину у розрахунках, тому британською колоніальною адміністрацією було прийнято «рейтинг Галіфакса», який встановив еквівалентність одного іспанського долара п’яти англійським шилінгам.
Британські колонії в Північній Америці експериментували з паперовими грошима, періодично, особливо в роки воєн, випускаючи різні кредитні векселі, які широко циркулювали місцевою валютою. У Британській Канаді зверталися звані Бостонські векселі, що випускалися в Массачусетсі з 1690 року.
Перші банкноти Британської Канади були випущені у доларах Монреальським банком у 1817 році. Цей почин підхопили банки Квебеку, Торонто, Галіфакса та інших канадських міст та провінцій.
Різноманітність банкнот та монет Британської Канади створювала великі незручності для населення. Доходило до курйозів. У 1820 році житель Галіфакса скаржився владі, що при купівлі овочів на міському ринку на суму 6 пенсів йому дали здачу з 1 фунта Казначейства Галіфакса у вигляді 93 різних монет і банкнот, у тому числі 8 банкнот різних номіналів, 1 срібних і 84 мідних монет, випущених різними емітентами “Заради бога, джентльмени, поверніть назад наші долари”, – вигукував обурений канадець.
Монети канадського долара з 1858 року до теперішнього часу
В 1841 Верхня і Нижня Канади об’єдналися в одну провінцію Канада. Законними платіжними коштами було оголошено британський соверен, долар США та іспанський колоніальний долар.
1851 року парламент Канади затвердив десяткову систему національної валюти. Тепер усі розрахунки мали проводитися в канадських доларах, що складалися зі 100 центів. Проте британський уряд заблокував цей закон, сподіваючись на затвердження у Канаді системи британського фунта.
Однак канадський уряд наполягав на запровадженні національної валюти у десятковому вимірі. Зрештою, британський уряд здався, й у 1858 року у Канаді запровадили власну валюту (канадський долар) і випустили перші канадські десяткові монети – центи. Канадський долар поступово витіснив із обігу валюти інших провінцій та іноземні гроші. А після 1867 року,
У 1858 році на Королівському монетному дворі в Лондоні було викарбувано монети номіналом від одного до 20 центів із позначенням «CANADA» та портретом королеви Вікторії на аверсі. 1870 року з’явилися монети 25 і 50 центів.
У короткий період 1912-1914 років карбувалися золоті монети номіналом 5 та 10 канадських доларів. У передостанній рік правління короля Георга V (1911-1936 рр.) вперше випустили срібні канадські монети номіналом 1 долар. Монети було присвячено 25-річчю правління короля.
На доларовій монеті 1935 року вперше використано малюнок, що відображає національний канадський колорит – індіанці, що пливуть на човні-каное.
Аж досі на аверсі канадських монет зображується портрет правлячого монарха Великобританії, глави Британської Співдружності Націй. Відповідно до старої англійської традиції портрет чинного монарха повернутий у зворотний бік, ніж портрет попереднього монарха. Виняток становлять монети королів Георга V та Георга VI, портрети яких повернені в один бік.
Це пов’язано з тим, що між смертю Георга V та сходженням на престол Георга VI протягом 10 місяців 1936 року королем був Едуард VIII, який некоронований і згодом зрікся престолу заради укладання шлюбу з розлученою жінкою. Британських монет з його ім’ям та портретом випущено не було, але невдалий король встиг «засвітитися» на монетах деяких британських колоній, наприклад, Східної Африки та Фіджі.
На монетах Георга VI вперше з’являється кленове листя та бобри, як національні символи Канади. З 1968 року припинено випуск регулярних канадських монет із дорогоцінних металів. Срібло замінили на нікель. З 2012 року канадський долар карбується зі сталі з латунним покриттям, а монета номіналом 2 канадські долари з 1996 року стала біметалічною.
Банкноти канадського долара
Як було сказано вище, першими канадськими банкнотами можна вважати гральні карти-гроші, вперше випущені в 1685 в Новій Франції. Згодом асигнації та кредитні квитки, номіновані у фунтах, ліврах чи доларах, емітували великі банки канадських провінцій.
Після введення канадського долара, п’ять найбільших банків Канади отримали право випускати банкноти канадського долара зі своїми логотипами. У 1935 році емісійні функції у Домініоні Канада отримав Банк Канади.
До 1944 випускав банкноти також Банк Монреаля. Після 1955 право емісії канадських банкнот залишилося тільки за Банком Канади. З 2011 року традиційні паперові банкноти канадського долара поступово замінюються на полімерні.
В даний час в обігу знаходяться банкноти серії “Frontier” (“Кордон”) номіналом 5, 10, 20, 50 і 100 канадських доларів. Художники-розробники прагнули відобразити на них канадські здобутки та інновації.
У 2018 році було анонсовано нову серію полімерних банкнот канадського долара. У тому ж році в обіг надійшла 10-доларова банкнота з портретом Віоли Десмонд, чорношкірої підприємниці та борця з расовою сегрегацією у 1940-х роках.
Банкноти цієї серії будуть вводитися в обіг через великі проміжки часу, у зв’язку з більшим «терміном життя» полімерних банкнот попередньої серії.
