Продукція Бугульмінського фарфорового заводу не мала особливої витонченості та художньої цінності, але мала попит як добротний міцний посуд для громадського харчування та повсякденного застосування.
Історія БФЗ
Бугульмінський порцеляновий завод (БФЗ) заснували 1976 року. Підприємство виготовляло посуд масового споживання. На рік випускали 37 млн. штук фарфорових виробів. Виробляли товстостінні біло-сірі тарілки для їдалень.
Після розпаду СРСР ВАТ «Бугульминский фарфор» залишилося без української сировини, ринків збуту, довгострокових контрактів.Але завод остаточно не збанкрутував, оскільки першим у росії став виробляти кольоровий повсякденний посуд, що сподобалося представникам ІКЕА. Перший контракт із нею було підписано 1999 року. Підприємство вже мало досвід роботи на експорт. У другій половині 1980-х років робили відвантаження до Югославії та Італії, наприкінці 1990-х — до Франції.
Завод постачав тарілки та піали з товстими стінками під брендом ІКЕА. Шведи постачали на виробництво ексклюзивну фарбу фірмових кольорів – блакитного та салатового. Впізнаваність кольорів та лімітований обсяг фарби захищали продукцію від підробок. Закордонна мережа обрала постачальника за принципом мінімальної ціни із жорсткими умовами збереження якості. Ризики збуту товару вона брала на себе.
У 2001 році завод став на межі банкрутства, входячи до групи компаній DOMO, яка змінила управлінський персонал та маркетингову стратегію підприємства. Нове керівництво вважало співпрацю з ІКЕА невигідним. Збут перенаправили федеральному дистриб’ютору посуду. Виникла ідея виробництва сантехніки, але її здійсненню завадила технічна відсталість заводу. Обладнання було зношене, розмір печей для випалу не відповідав габаритам сантехніки. Проект загорнули.
У 2008 році БФЗ змінив форму власності, став ТОВ «Бугульминский фарфор». Почали випускати горщики для печені (140 тисяч штук на місяць). Цього ж року завод законсервували.
Каталог клейм за роками
За час роботи Бугульмінський фарфоровий завод використав два варіанти тавра.
Клеймо з додатковою зірочкою та скороченням «МО» на думку дослідників говорить про те, що цей предмет входив у замовлення Міністерства оборони.
Періоди проставлення конкретного тавра у різних джерелах можуть відрізнятися.
Ряд предметів взагалі тавра не має. У цьому випадку на нього наклеювали паперову етикетку з необхідною інформацією, яка після покупки одразу ж здиралася. У цьому випадку можна ідентифікувати або за зберегшимися наклейками на предметах, або ті, що виготовлені за відомими для БФЗ формами.
Проблему ідентифікації предметів БФЗ розглянемо з прикладу курортної гуртки «Шурале». Її випускав не лише Бугульмінський порцеляновий завод, а й Куйбишевський завод будівельної кераміки.
При цьому предмети, випущені в Куйбишеві, здебільшого мають тавро (хоча зустрічаються і без них), а на бугульмінські гуртки тавро не ставилося, хоча мають місце технологічні знаки (вдавлені або нанесені фарбою).
Однак для знавця антикваріату розрізнити їх проблеми не складе, тому що висота склянки БФЗ близько 14 см при діаметрі 9-10 см та загальною висотою предмета 19 см. Куйбишевські вироби мають менший розмір: висота склянки 9 см при діаметрі 5 см та загальної висоті предмета 14-15 см.
