Імперська Росія. Держава, що вражала іноземців своїм контрастом: пишнота столичних палаців і почорнілі від часу зроблені з колод хати, з дахами, вкритими соломою; найбагатші грузні купці з колоритною зовнішністю і численне селянство, яке ще на початку XX століття ходило в постолах; бідняки, найчастіше зі столових приладів використовують лише дерев’яні ложки та миски, і знать, побут якої був прикрашений коштовними виробами знаменитих фірм та майстрів. Однією з таких фірм був російський Дім Фаберже.
Хроніки Дому Фаберже
Історія компанії Фаберже почалася в 1842 році, коли Густав Фаберже, який мав французьке і німецьке коріння, що народився в Ліфляндській губернії Російської імперії і перебрався в 1830-х роках. до Петербурга для навчання ювелірній справі, відкрив магазин, де продавав вироби своєї майстерні.
Магазин розташовувався в центрі столиці, успіх прийшов дуже швидко, а покупцями ставали в основному представники вищих верств суспільства. «Розкрутивши» справу, Густав Фаберже передає управління компанією найманому керівнику, а сам 1860 року з сім’єю перебирається до Німеччини.
На початку сімдесятих років син засновника фірми Карл Фаберже, який навчався ювелірній справі спочатку в Петербурзі, а потім у Європі, повертається до столиці Російської імперії і з головою занурюється у справу, створену батьком. Саме з поверненням до Росії Карла Фаберже починається вже світова слава фірми.
Постачальник Двору Його Імператорської Величності
Компанія розширюється, бере активну участь в ювелірних виставках, а на одній з них, в 1882 році, правлячий у ті роки Олександр III, звернув увагу на копію старовинного браслета, виготовленого фірмою Фаберже і, перебуваючи під сильним враженням, виявив бажання стати клієнтом компанії.
У 1885 Карл Фаберже став офіційним ювеліром імператора та його сім’ї, а вся вища знать почитала за честь володіти продукцією його фірми. І без того популярне підприємство стало справді знаменитим, а бренд «Фаберже» – символом вишуканої розкоші та ознакою приналежності до аристократії, причому не лише вітчизняної, а й зарубіжної. Так, крім сім’ї російських імператорів, клієнтами Фаберже були монархи Норвегії, Швеції та Сіаму.
Крім тиражних виробів, що випускалися Будинком Фаберже, особливо славилася фірма своїми ексклюзивними продуктами, які виготовлялися для певних персон. Найбільш відомі звичайно ж знамениті великодні яйця Фаберже, кожне з яких є унікальним витвором мистецтва. Усього достеменно відомо про існування 71 екземпляра таких виробів, більша частина з яких була призначена для членів імператорської сім’ї.
Дім Фаберже продовжував працювати аж до краху Російської імперії. Незабаром після початку Громадянської війни, в 1918 майстерні і магазини Фаберже були націоналізовані. Карл Фаберже та частина його родини поїхали за кордон, де колишній глава ювелірного будинку помер через два роки.
Незважаючи на те, що Дім Карла Фаберже припинив своє існування, сам бренд не пішов у небуття. Сини Карла організували у Франції фірму з тією самою назвою. Один підприємець у США також використовував цю назву під час виробництва парфумерних продуктів.
Згодом, внаслідок неодноразових продажів прав на використання бренду, знамените ім’я з’являлося на всілякій продукції, що не має відношення до ювелірної справи, однак у 2007 році власниками бренду стали нащадки Карла Фаберже, з 2011 року знову почали випускати ювелірні вироби, а з 2012 року знаменитого ювеліра перестало використовуватися на сторонній продукції.
Клейма Фаберже
Існує кілька різновидів клейм, які можна зустріти на виробах Дому Фаберже, що випускалися в Російській імперії. Вони являють собою повністю написану назву Дому, назву Дому з початковою літерою імені його власника – «К», з орлом або без нього, зображені, не будучи розташованими в будь-якій геометричній фігурі або укладені прямокутником з гострими або закругленими кутами.
Також, як клейми використовувалися лише початкові літери «К» і «Ф», укладені в прямокутник із сильно закругленими кутами або в коло. З 1885 року тавро ставиться під двоголовим орлом (постачальник Двору Його Імператорської Величності).
Автор книги “Фаберже: Придворний ювелір” Геза фон Габсбург вказує, що здебільшого вироблені в Санкт-Петербурзі вироби (у тому числі, в майстернях, що працювали з Фаберже за договором) позначалися ім’ям Фаберже кирилицею. Дрібні предмети як тавра мали літери “К” та “Ф”.
Також на петербурзькі вироби окрім тавра фірми ставилося тавро головного майстра, голови майстерні або майстра-виробника. Московські вироби переважно позначалися ім’ям Фаберже кирилицею і гербом, а тавро майстра не ставилося, оскільки ці люди були службовцями фірми. Експортні поставки як тавра мали повне ім’я Фаберже латиницею або літери “C” і “F”, а також тавро майстра.
