Добрушська порцеляна якісна, екологічна, недорога. ЇЇ роблять із натуральної білої глини, яку застосовують у косметології. Фарби не містять шкідливих домішок. Структура черепка щільна, посуд не вбирає запахи, стійка до забруднення. Більшість продукції призначена для домашнього використання, готелів, ресторанів. Є ексклюзивні предмети, розписані вручну: вази, мала пластика. Завод випускає і сувеніри: чашки із забавними написами, декоративні тарілки, годинники та інші дрібниці.
Порцеляновий посуд поступається дешевшим (скляним і керамічним) аналогам в ціні, але не якості. Справжні поціновувачі залишаються вірними фарфору, передають сервізи з покоління до покоління як родинну цінність. Предмети зберігають свої властивості (колір, жароміцність, твердість) завдяки кільком етапам випалу.
Історія
Першу продукцію на заводі виготовили 28 грудня 1978 року. Ця дата вважається днем народження підприємства. Місце під будівництво мало відповідати кільком важливим критеріям: власні енергетичні та трудові ресурси, близькість до джерел сировини та ринків збуту. Добруш на Гомельщині підходив під ці вимоги. Він розташовувався у благополучній економічній зоні (на межі РРФСР, Білоруської та Української РСР). Виробництво орієнтували на білі українські глини.
Проектом займалися архітектори з Ленінграда. Одна зі складнощів полягала у будівництві на болотистих ґрунтах. Фундамент мав витримати великі печі для випалу. Цехи зводили три роки. У цей час навчали майстрів, яких набирали із місцевих мешканців.
Будівництво першого в Білорусі фарфорового заводу було приурочено до ювілею компартії Білорусі та 60-х роковин БРСР. До розпаду СРСР продукцію робили, переважно, для внутрішнього ринку. У 1997 році завод набув статусу закритого акціонерного товариства, щоб вийти на європейський ринок. Використовували українську та російську сировину, технології лиття та формування.
У перші роки 21 століття застарілі печі замінили на нове обладнання, скоротивши час випалу в 4,5 рази. Сучасні виробничі лінії дозволили зменшити частку ручної праці та підвищити якість виробів. Але концепція підприємства полягає в тому, що фарфору необхідне тепло людських рук. Тому близько 60% роботи майстра виконують самі без допомоги машин. Тільки так від кожної чашки, статуетки, тарілки виходитиме позитивна енергія, яку так цінують покупці.
Секрети безперебійної роботи заводу протягом півстоліття — злагоджений колектив, дотримання традицій гончарного промислу, швидка реакція на зміни моди, смаків споживача, збереження високої якості продукції. Основний сегмент – посуд середньої цінової категорії («білизна»), прикрашений переносною картинкою (деколью).
Виробництво
Для добрушської порцеляни характерна молочна білизна, прозорість. Малюнок наносять таким чином, щоб він не приховував природну красу матеріалу. При легкому ударі виробу видають приємний дзвін. Тонкостінна білоруська кераміка видається крихкою, але насправді вона міцна і довговічна, стійка до механічного впливу, перепадів температур, миючих засобів. Ідеально гладкий «бісквіт» покритий глазур’ю, що посилює практичність порцеляни. Він чудово зберігає тепло їжі та напоїв.
Вироби вищого гатунку відзначають червоним тавром, першого – синім, другого – зеленим, третього – коричневим. Клеймо представляє собою вазу, в яку вписана буква «Ф».
На заводі виготовляють миски та кухлі, чайники та салатники, сервізи та цукорниці. Кожен рік колекції оновлюються на третину. Любителі тонкостінної кераміки мають можливість замовити вироби з власним унікальним дизайном (на формах підприємства).
