Американському долару випала доля пройти кілька стадій розвитку протягом колоніальної та післяреволюційної історії Сполучених Штатів.
Оскільки в тринадцяти колоніях, які пізніше стали Сполученими Штатами Америки, карбувалося дуже небагато монет, широко використовувалися іноземні монети, такі як іспанський долар (піастр, peso de ocho), велика срібна монета номіналом у 8 реалів, що карбувалась Іспанією для своїх американських колоній від Мексики. на півночі до Болівії та Перу на півдні.
Під час війни з Англією її бунтівні колонії стали незалежними державами. Через брак готівки Штати почали випускати паперові долари для оплати витрат на армію. Континентальний Конгрес також випускав паперові долари відомі як континентальна валюта. Паперові гроші дуже знецінилися до кінця війни за незалежність.
Крах континентальної валюти був зв’язаний із буквально шаленим друкуванням гігантських сум паперових грошей. Крім того, англійці постійно вкидали в обіг фальшиві континентальні гроші, що також підривало курс валюти. Батько-засновник США Бенджамін Франклін зауважив, що девальвація валюти фактично діяла як податок на оплату війни проти Англії. Тому деякі ультрарелігійні квакери, чий пацифізм не дозволяв їм платити військовий податок, категорично відмовлялися використовувати банкноти.
Сумний досвід інфляції та обвалення континентального долара спонукав включити положення про золото та срібло до Конституції Сполучених Штатів, щоб окремі штати не могли випускати векселі або «виробляти щось, крім золотої та срібної монети». На отриману від Франції позику у розмірі 450 тисяч доларів було відкрито Банк Північної Америки.
Отже, з 1792 починається історія американської національної валюти.
Назва долар походить від назви європейського талеру, за ваговою нормою якого карбувався іспанський восьмерик (іспанський долар, що складається з 8 ріалів, для американських колоній Мадрида), взятий за зразок долара США. З 1794 року 1 долар США (1 USD, dollar) складається зі 100 центів, 10 даймів (10-центовиків), 4 квотерів (25-центовиків), 2 напівдоларів (50-центовиків).
Долар США не тільки є основною резервною валютою світу, тому що дуже часто використовується у міжнародних розрахунках, а й офіційною валютою деяких країн та де-факто валютою у багатьох інших. Крім США, американський долар також використовується як єдина валюта на двох британських заморських територіях: Британських Віргінських островах і островах Теркс і Кайкос. Американську валюту охоче беруть до розрахунку в Арабських Еміратах, Зімбабве та інших державах світу.
Станом на січень 2019 року в обігу перебувало близько 1,7 трильйона доларів США.
Федеральний уряд США розпочав випуск паперових грошей під час Громадянської війни. Оскільки зелений колір розглядався як символ стабільності, саме він був обраний як основний відтінок для паперових доларів. Вони були відомі як «грінбеки» через свій колір і започаткували традицію друкувати зворотний бік банкнот зеленим кольором. Автором цього рішення був хімік Крістофер Дер-Серопіан.
Основи сучасного дизайну доларових банкнот регулярних випусків закладено законом 1928 року. На них досі зображуються портрети видатних американських політичних діячів, у тому числі батьків-засновників США: на доларовій банкноті – перший президент Д. Вашингтон (1789-1797 рр.), на 2 доларах – третій президент та один із авторів Декларації Незалежності Томас Джефферсон (1801-1809 рр.).
На 5-доларовій купюрі – тринадцятий президент Авраам Лінкольн (1861-1865 рр.), на 10 доларах – перший міністр фінансів США Олександр Гамільтон, на 20-доларовій купюрі – засновник Демпартії США та сьомий президент Ендрю Джексон (1829-18) .
На 50 доларах – генерал армії жителів півночі у Громадянській війні, 18 президент Улісс Грант (1869-1877 рр.), на 100-доларовій банкноті – вчений, дипломат, один із батьків-засновників США Бенджамін Франклін.
На звороті банкнот розташовуються сцени, пов’язані з історією Сполучених Штатів.
У XIX столітті американський долар був ще мало популярний. Про нього майже не знали у Європі, де в обігу більше був англійський фунт, французький франк чи російський рубль.
У 1889 році скандальна американська журналістка або, як її називали колеги по цеху, «леді-сенсація» Неллі Блай як експеримент взяла в навколосвітню подорож кілька американських доларів. Як вона потім згадувала – «для використання в різних портах як тест, щоб дізнатися, чи відомі американські гроші за межами Америки». Подорожуючи навколо світу, вона ніде не бачила американських доларів, поки не знайшла в Коломбо (Цейлон) 20-доларові золоті монети, які використовуються як прикраси.
У 1933 році на тлі Великої депресії в США була прийнята серія нормативних актів, які призупинили дію золотого стандарту за винятком іноземної валюти та скасували золото як універсальний платіжний засіб.
На початку 1970-х років інфляція, викликана зростанням цін на ввезені в США товари, особливо на нафту, що імпортується, і витратами на війну у В’єтнамі, призвела до неприємної для американських фінансів ситуації, коли долар став коштувати менше ніж золото, яким він забезпечувався. У 1971 році президент Річард Ніксон в односторонньому порядку наказав скасувати конвертованість долара США в золото. Цей акт увійшов до історії як Nixon Shock.
З новинок монетного виробництва США останніх років слід відзначити дуже привабливу для колекціонерів “Президентську серію” доларових монет. Протягом 2006-2017 років. було випущено 39 монет із портретами президентів США.
Серію цих оригінальних монет буде завершено тоді, коли у світ вийде монета з портретом останнього померлого президента США.
