Дульовська порцеляна. Це словосполучення відоме навіть тим, хто не захоплений декоративно-ужитковим мистецтвом. Враховуючи те, що Дульовський порцеляновий завод розпочав свою діяльність ще в першій половині XIX століття, така популярність цілком зрозуміла.
Інший, не менш знаменитий бренд порцеляни – Кузнєцовський – застосуємий і до Дульовського фарфору. Чому? Давайте розберемося.
Дульовський чи Кузнєцовський фарфор?
Дульовський порцеляновий завод був створений в 1832 році в місцевості, що мала назву Дульово (в наші дні це місто Лікіно-Дульово в Московській області), Терентієм Кузнєцовим – сином засновника династії «порцеляно-фаянсових королів» Якова Кузнєцова, який займався виготовленням фарфорових виробів.
Онук Терентія Кузнєцова – Матвій Кузнєцов згодом заснував справжню порцелянову імперію, що носила його ім’я і володіла декількома великими заводами з виробництва порцеляни, в тому числі і Дульовським.
Ця «імперія» припинила своє існування разом з іншою імперією – Російською. Таким чином дульовська порцеляна, випущена з кінця XIX століття до 1917 року, справедливо буде називатися і «кузнецовською».
При цьому в повному обсязі кузнецовский фарфор не можна назвати дульовским, бо до корпорації, створеної Матвієм Кузнєцовим, входили й інші заводи (Ризька, Тверська фабрики, фабрики у Слов’янську, селі Пісочне, Будянський завод, завод Гарднера).
Дульовська порцеляна в Російській імперії
Підприємство з моменту його заснування було орієнтоване не лише на вироби преміум-сегменту, а й на предмети масового споживання, що забезпечило широке розповсюдження та популярність дулівської порцеляни серед усіх верств населення.
Крім купівельної спроможності враховувалися також і культурні мотиви багатьох народів імперії. Масштаби виробництва неухильно зростали. До створення художніх образів для продукції залучалися імениті художники, а вироби почали продаватися як усередині Російської імперії, так й експортуватися.
Дульовська порцеляна в радянський період
Після встановлення в росії радянської влади Дульовський завод був націоналізований, і, незважаючи на кардинальну зміну сюжетів на виробах, що випускаються ним, не тільки не знизив масштаби свого виробництва, але і в кілька разів збільшив їх.
Окрім виробів із «нейтральними» зображеннями, не пов’язаними з політикою, у лінійці з’явилася так звана «агітаційна» порцеляна, сюжети малюнків на якій відображали нову політику радянської держави. Така агітаційна порцеляна затребувана серед колекціонерів не менше, ніж дорогі дулівські вироби царського періоду.
У роки Великої Вітчизняної війни обсяги виробництва цивільної продукції на Дульовському заводі значно знизилися. Потужності підприємства було спрямовано виготовлення виробів потреб фронту, насамперед, медичного призначення. Після війни завод відновив випуск предметів декоративно-ужиткового мистецтва і в короткий термін повернувся до довоєнних обсягів виробництва.
За традицією, що існувала на підприємстві з моменту його заснування, випускалася і високохудожня дорога продукція, і товари сегмента, що сьогодні називається «мас-маркет». Цілком можливо, що багато хто з тих, хто читає цю статтю, досі користується радянським посудом, випущеним у Дульово, або мають вдома фарфорову дульовську статуетку.
Дульовська порцеляна в наш час
Після розпаду СРСР в 1990 р., підприємство не припинило діяльність і зуміло зберегти і традиції, і популярність. З 2012 року Дульовський порцеляновий завод, який у наші дні називається «Дулёвский фарфор», є приватним підприємством і, як і раніше, продовжує випуск виробів декоративно-ужиткового мистецтва.
