Одним із величезних підприємств з випуску фаянсу та порцеляни, що залишили яскравий слід в історії радянської порцеляни, є Єреванський фаянсовий завод (ЄФЗ).
Історія Єреванського фаянсового заводу
Старт виробництву було дано у перші повоєнні роки, коли Радянський Союз у числі репарацій набув і німецькі форми-шаблони. Частину з них передали до столиці Вірменії, де 1947 року відкрили фаянсовий завод. Оскільки глини потрібного складу дома не виявилося, її доставляли з України і РРФСР.
Однак просте копіювання представляло творчий глухий кут, тому вже в 1948 році до художньої майстерні ЄФЗ були запрошені Ваган Семенович Теруні та Ріпсіме Левонівна Симонян. Остання не тільки мала досвід створення скульптур та роботи з керамікою (наприклад, створена у 1945 році таріль «Вірменська мініатюра»), а й щойно повернулася з поїздки Вірменією, де вивчала народні промисли. Тому протягом двох перших років Симонян працювала головним художником та скульптором заводу.
З цього моменту художня мініатюра ЄФЗ набуває національного колориту. Її розквіт посідає 1960-ті і початок 1970-х гг. На завод приходять художник Акоп Налбандян та скульптор Давид Бабаян. Залучаються й молоді кадри. Наприклад, Артавазд Чакмахчян створив статуетку «Хлопець, що танцює» ще під час навчання в Єреванському художньому інституті.
Порцелянова статуетка «Балерина» Терези Мірзоян високо оцінюється мистецтвознавцями. Фігурки ЄФЗ яскраво показують культурне минуле республіки (наприклад, «Дівчина зі глечиком» авторства Хачатура Мірідджаняна). Сюди ж можна записати серію «Народні танці», створену Ріпсіме Симонян і які включають такі авторські скульптури як «Танець “Келе келе”» (1952 р.), «Танець “Узундара”» (1953 р.) та «Танець “Назелі”» . Проте чарівність сьогоднішніх днів також стороною не оминули. Фігурки «Дівчинка з ведмедиком», «Тенісист» чи «Дівчинка з курями» яскраво демонструють дітей Вірменії.
Однак у 1976 році цех з виробництва фарфорових статуеток закривають, а ще через дванадцять років тут зупинили випуск фаянсу. Тим не менш, продукція Єреванського фаянсового заводу широко поширилася величезною на той момент країною, і тарілки з тавром ЄФЗ можна було побачити далеко від столиці Вірменії.
Вироби заводу
Незважаючи на те, що серед любителів порцеляни вироби ЄФЗ відомі за малими художніми формами, основною діяльністю заводу було виготовлення столового посуду. Навіть понад півстоліття сервізи і чайні пари залишилися в багатьох єреванських сім’ях. Фаянс анітрохи не втратив своєї чарівності, хоча його розпис невловимо відправляє до минулої епохи. За це її і цінують любителі радянського антикваріату.
Неможливо у маленькому огляді показати всі статуетки, які встигли з’явитися на ЄФЗ. Тому ми вирішили показати лише три. Ліворуч – рибалка, праворуч – джигіт, а в центрі – Анаїт, більш відома як цариця Тамара. За цими трьома прикладами можна оцінити витонченість малої скульптурної форми, яка культивувалася на Єреванському фаянсовому заводі.
Вірменія не залишалася осторонь підготовки до Олімпіади-80, яка охопила всю країну. До різношерстої, але дружної команди Олімпійських Ведмедиків, які, мабуть, тоді намагався випустити будь-який завод, що працював з фаянсом, влився і представник Єревана.
Клейма Єреванського фаянсового заводу
Дослідники поділяють тавра ЕФЗ на два типи. Перший включав напис червоного кольору вірменською мовою із позначенням місця виготовлення «ԵՐևԱՆ» («Єреван»). Такі фігурки та фаянсові вироби поширювалися у торгових точках усередині Вірменської РСР. Їх можна зустріти на статуетках «Дівчинка з книгою та собакою» та «Школярка». Відомо також овальне тавро, у верхній частині якого написано «Ереван» російською мовою, а в нижній – вірменською. Воно характерне для порцеляни другої половини 60-х років.
Вироби, що йшли на загальносоюзний ринок і продавалися поза Вірменії, мали написи російською. Найчастіше це зелений напис російською у два рядки «ФЗ Ереван» або зелений овал, усередині якого позначено російською мовою «Фаянсовый завод Ереван». Найвідоміше тавро Єреванського фаянсового заводу – фігурно обрамлений з трьох сторін символ, який антиквари часто називають «свічка».
