Історія бренду IWC
Початок знаменитої годинникової компанії IWC поклав американець Ф.А. Джонс. Будучи одночасно годинникарем і бізнесменом, він мріяв налагодити власне виробництво, яке дозволяло б створювати інноваційні годинникові механізми найвищої якості.
Знаючи, що найкращі годинники працюють у Швейцарії, Джонс наважився облаштувати фабрику не у себе на батьківщині, а на швейцарській землі. Основною причиною цього кроку стало те, що праця швейцарських годинникарів була дуже дешевою, незважаючи на світову популярність їхньої продукції. Джонс розраховував, що низькі витрати на працівників допоможуть йому виготовляти у Швейцарії годинник високої якості та постачати їх на американський ринок.
Маючи власне виробництво та достатній досвід у галузі підприємництва, Джонс вирушив до Швейцарії для відкриття тут своєї фабрики. Він розраховував не просто створити невелику майстерню, а поставити справу на широку ногу із застосуванням передового обладнання.
Швейцарські годинникарі аж ніяк не надихнулися грандіозними задумами американця, оскільки ідея переходу від домашньої праці до роботи на якихось незрозумілих верстатах здавалася їм надто дивною. До того ж на більшій частині країни жодної електрики для роботи обладнання не було й близько.
Джонс не здавався і продовжував наполегливо шукати рішення, поки йому не зустрівся такий самий ентузіаст Генріх Мозер. Мозер уже мав власні виробничі будівлі у Шаффхаузені і навіть збудував гідроелектростанцію. Так у 1868 році почалася історія підприємства International Watch Company, якому судилося увійти до світової історії.
Справи йшли в гору, підприємство розвивалося, але початкова ідея відправлення випущеного годинника на американський ринок так і не була втілена в життя. Причиною тому стали надто високі мита, які робили цей задум невигідним. У результаті Джонс продав свою компанію Й.Р. Фогелю. З цього моменту чотири покоління роду Фогеля очолювали фабрику та сприяли її подальшому процвітанню.
Кожен із власників підприємства сприяв його розквіту та появі нових винаходів. Зокрема, майстри компанії винайшли нові калібри для наручного годинника 75 і 76, випустили годинник Special Pilot’s Watch, модель Portugesier, представили свій перший годинник для дайверів, модель з компасом, хронограф з вічним календарем та багато іншого.
З початком нового тисячоліття компанія IWC вступила до холдингової компанії Richemont-Group, що спеціалізується на випуску предметів розкоші. З моменту вступу до холдингу фабрика IWC активно пропонує нові колекції та технічні новації. На сьогодні годинник цього бренду належить до класу «люкс». Моделі, випущені у 19-20 століттях, є справжнім раритетом та високо цінуються любителями антикварних речей.
Відомі моделі годинників
Годинник із механізмом Полвебера
У 1883 році інженер з Австрії Джозеф Полвебер запатентував годинниковий механізм, у якому замість традиційного відображення часу за допомогою годинникової стрілки використовується індикація у вікні. У ньому хвилинний індикатор рухається плавно, а часовий здійснює різкий стрибок через кожні шістдесят хвилин. Механізм так і назвали Jumping Hour, що означає годину, яка стрибає. Він вважається досить складним у плані виробництва, але користується популярністю у виробників.
Майстри компанії IWC оцінили переваги нового механізму і вже через два роки після появи винаходу представили громадськості перший кишеньковий годинник з унікальним механізмом.
Цікаві моделі з двома віконцями. В одному з них відображається годинник, а в іншому — хвилини. Щоб власник годинника випадково не переплутав час, кожне з вікон супроводжується відповідними підписами, а також по-різному оформлене з погляду дизайну. Секундна стрілка на таких годинниках представляє собою стандартний варіант.
Годинник цього типу користувався великою популярністю і проводився у великій кількості. Усього за п’ятнадцять років з 1885 по 1900 роки було створено близько двадцяти тисяч екземплярів.
Цікавим дизайнерським рішенням були моделі з віконцями в корпусі, за допомогою яких можна було впізнати час, не відкриваючи кришку.
Модель Magique
З появою годинників багато хто висловлював невдоволення тим, що циферблати розбиті лише на 12 годин. У закритих приміщеннях, куди не потрапляло сонячне світло, визначити за такими годинниками, яка саме половина доби настала, не було можливим. Однак така годинна розмітка використовувалася суто з практичних міркувань, оскільки годинник виходив менш громіздким.
І все ж наприкінці дев’ятнадцятого століття годинникарі охоче пропонували клієнтам великі вироби з циферблатом на 24 години. Найбільшої популярності такий годинник набув після того, як на міжнародній конференції у Вашингтоні планета була поділена на 24 часових пояси.
Щоб наслідувати віяння моди, фабрика IWC підготувала модель Magique. Її особливістю є двосторонній корпус та циферблат, розбитий на 24 години. Так як не всім подобався кишеньковий годинник з кришкою, майстри передбачили знімний варіант. Власник даної конструкції міг за своїм бажанням знімати чи надягати кришку.
Перші наручні годинники
Так як фабрика IWC стала однією з перших, яка запустила високотехнологічне виробництво, їй же вдалося однією з перших налагодити випуск наручних годинників. В останні роки ХІХ століття компанія представила свою першу модель наручного годинника. Для її розробки були використані калібри 63 і 64 з жіночих кишенькових годинників. Спеціально для них був створений корпус із вушками, за допомогою яких до годинника кріпили браслет.
На початку ХХ століття наступний власник фабрики IWC Ернест Хомбергер запустив серійне виробництво калібрів 75 і 76, які розроблялися спеціально для наручних моделей. При цьому калібр 75 йшов без секундної стрілки, а калібр 76 мав на увазі малу секундну стрілку.
Серед ранніх наручних годинників були моделі не тільки для цивільних осіб, а й для військових. Їх характерною особливістю є корпус типу кишенькового годинника та поглиблення для заповнення радієвою світломасою. Зазвичай їх використовували військові льотчики, кавалеристи та представники інших військових професій.
Годинники для пілотів
На початку ХХ століття світ напружено стежив за успіхами в авіації, яка відкривала людині нові простори для освоєння і фактично надавала надможливості. Новій епосі мали відповідати і новий годинник. У цей час стали з’являтися прилади, що світяться в темряві, антимагнітні механізми і скло, що не б’ється.
Розробляючи модель для пілотів, майстри фабрики IWC використовували у ній найкращі досягнення того періоду. В 1936 з’явилася перша модель Special Pilot’s Watch, яку готували для роботи в умовах польоту в літаковій кабіні. Щоб пілотам не доводилося розглядати дрібні цифри, циферблат зробив контрастним: великі білі цифри на чорному тлі. Люмінесцентні цифри та стрілки дозволяли швидко визначити час без використання приладів освітлення.
Якщо власнику годинника необхідно було задати короткий проміжок часу, встановити час вильоту або відзначити інші події, він міг скористатися рантом, що обертається, зі стрілоподібною міткою. Також цю модель оснастили антимагнітним механізмом спуску.
У наступні десятиліття з’явилося ще кілька моделей для пілотів, які стали дуже популярними. У 1940 році за спецзамовленням розробили модель Big Pilot’s Watch, яка була найбільшою за всю історію компанії. Серцем годинника був калібр 52 T. S.C. Ця модель відрізняється наявністю великої секундної стрілки, розташованої в центрі разом з іншими стрілками. Фактично годинник Big Pilot’s Watch був навігаційним приладом для військових льотчиків.
Годинник цієї серії був особливо популярним серед військових льотчиків, проте в 1948 році компанія IWC випустила модель, призначену і для цивільного населення. Найбільш відомим є годинник Mark XI з калібром 89. Його оснащували ще одним внутрішнім металевим корпусом, який перешкоджав впливу на годинник магнітних полів.
Модель Portugieser
Наприкінці 1930-х років два португальські торговці звернулися до годинникової компанії IWC з проханням створити для них надточну модель на честь славних відкриттів великих португальських мореплавців. Серед них першовідкривачі Васко да Гама, Фернан Магеллан, Педру Кабрал та інші. Самі торговці захотіли отримати надійний морський хронометр, але не для встановлення в каюті судна, а для носіння на руці.
Завдання для компанії IWC, що випускала на той час мініатюрний наручний годинник, виявилося досить складним. Для хронометра з його високою точністю ходу був потрібен великий вузол балансу, тому механізми наручного годинника не підходили. Проте майстри фабрики знайшли геніальне рішення — вони взяли один із кишенькових калібрів та створили на його основі ручний хронометр. У 1939 році вони випустили годинник із серії Portugesier, який став легендою і задав новий формат наручного годинника. З їх появою набули поширення наручні годинники з великим корпусом.
Сам годинник являв собою точний прилад зі значним набором функцій для вимірювання. Їх також відрізняв цікавий дизайн: на циферблаті чергували цифри з мітками, між якими розташовувалися поділки хвилинної розмітки. Саму хвилинну розмітку робили у популярному стилі залізниці. Аналогічний дизайн супроводжував секундну стрілку.
Ingenieur Automatic
Особливо важливим технічним досягненням компанії IWC є годинники Ingenieur.
Вони використовували перший автоматичний механізм, розроблений технічним директором компанії Альбертом Пеллатоном. Механізм цього годинника досі є найкращим зразком годинникової інженерії. Фактично ця модель перевела компанію на новий рівень, а годинник цієї серії вважається легендарним.
У 1989 році механізм годинника Ingenieur 500000A/m побив світовий рекорд у плані захищеності від магнітних полів. Моделі з автоматичним механізмом були найбільш продаваними в ті часи серед усіх годинників IWC.
Da Vinci Automatic
У 1969 році компанія випустила сенсаційні годинники Da Vinci Automatic, що стали першим вісником кварцової революції, що насувається. В них стояв особливий механізм Bêta 21 — це перший механізм з кварцовим імпульсним каменем. Кварцові моделі в рази перевершували в плані точності хронографи, що існували на той момент, і не були настільки галасливими, як схожі з ними за механізмом діапазонні моделі.
Годинник має цікаву форму у вигляді шестикутника та циферблат з трьома центральними стрілками.
Годинник компанії IWC був революційним для свого часу. Вони до цього дня захоплюють шанувальників годинникового мистецтва та прикрашають їх колекції.
Клейма на годиннику IWC
Циферблати годинника, створеного компанією IWC, традиційно підписували як International Watch Co або із зазначенням міста: International Watch Co Schaffhausen. Часто на циферблатах цього бренду немає підписів, оскільки компанія виконувала замовлення для конкретних торгових будинків. На таких виробах була назва відповідного торгового будинку.
Аналогічний напис був присутній на пильовиках, механізмах та інших деталях годинника.
На годинниках, призначених для німецького військово-морського флоту, на циферблаті ставили підпис КМ, що позначає Kriegsmarine. Морські годинники з таким підписом зустрічаються вкрай рідко, оскільки його використовували офіцери підводних човнів, які часто гинули в бою разом із самими підводними човнами.
Особливий інтерес для колекціонерів представляє клеймо Probus Scafusia, яке ставили тільки на годинниках високої якості. Тавро було створено самим творцем фабрики Ф.А. Джонсом і використовується в компанії досі. На сьогоднішній день його ставлять на дорогих виробах. Годинник з клеймом Probus Scafusia має велику антикварну цінність.
Саме клеймо містить скорочену назву компанії IWC та гасло «Probus Scafusia», розташоване всередині кола. Його ставлять на корпусі чи механізмі виробу.
На деяких виробах зустрічається скорочена назва IWC, укладена в еліптичну фігуру або без фігури.
Якщо циферблати ранніх моделей супроводжували повною назвою фабрики, виконаною за допомогою рукописних шрифтів, то в пізніших моделях вони поступилися місцем скороченому IWC.
На сьогоднішній день логотип компанії включає абревіатуру IWC і назву міста виробництва.
На кожному виробі обов’язково проставляли серійний номер на механізмі або на корпусі.
За серійним номером годинника IWC можна дізнатися зразкову дату його випуску, якщо скористатися спеціальними таблицями (див. нижче). У першій із них наведено відповідність для механізмів, а у другій — для корпусів. Таке різночитання пов’язане з тим, що механізми, що збираються, далеко не відразу перетворювалися на годинники. Іноді вони могли пролежати на складі до десяти років, перш ніж отримували корпус та виходили на ринок.
