Індійська рупія (з санскриту – «карбоване срібло», за іншою версією – «скота»; до появи грошей їх роль виконувала худоба) з’явилася в середині XVI ст. панування. Кілька століть біля Індії одночасно ходили кілька типів рупій, зокрема. що випускаються Британською Ост-Індською компанією. Рупія перейшла на десяткову систему у 1957 р. і сьогодні складається зі 100 пайс (з хінді – «частина»).
Після здобуття незалежності в 1947 р. економіка Індії стала однією з найшвидших у світі. Перший час рупія залишалася у жорсткій прив’язці до фунта стерлінгів (13,33:1), проте після девальвації фунта та руйнівних військових конфліктів з Китаєм та Пакистаном у 1960-ті курс рупії неухильно знижувався і у 1993, після відмови уряду від фіксованого курсу національної валюти. , став плаваючим, впавши за 40 років у 8,5 рази (1975 – 8,39 рупій за 1 долар, 2019 – 71 рупія).
Девальвація рупії стала серйозною соціальною та економічною проблемою. Хоча економіка Індії за обсягом ВВП – третя у світі, значна частина населення продовжує жити за межею бідності. Займаючи 2-е місце у світі за обсягом сільгоспвиробництва (1/5 ВВП), країна виробляє продовольства лише 250 кг на душу населення. Індійська рупія конвертується в обмеженій кількості. Її заборонено вивозити з країни, окрім кількох азіатських країн, де вона з обмеженнями приймається як платіжний засіб (іноземну валюту можна вільно ввозити та вивозити).
Сучасні індійські монети з метою економії виготовляються із сталі чи алюмінію. У 2016 через знецінення чеканилася остання монета номіналом у пайсах, з 2005 введена в обіг біметалева монета найбільшого на сьогодні номіналу – 10 рупій. На міжнародному валютному ринку обсяг торгівлі рупіями займає лише 0,5% від загального обсягу (15 місце).
