Болгарія… історія цієї південної слов’янської держави налічує трохи менше півтори тисячі років. За цей час у країні сталося багато важливих подій, пов’язаних із розвитком монетної справи. Про них і поговоримо в нашій статті.
Перше Болгарське царство
Перше Болгарське царство виникло завдяки військовим перемогам хана Аспаруха, якому вдалося створити нове геополітичне утворення на Балканському півострові та обкласти даниною Візантійську імперію на кілька років.
Надалі, у ході різних інтриг та бойових баталій постійний потік іноземних грошей у країну не припинявся, забезпечуючи стабільний товарообіг. Ця обставина сприяла тому, що правителі, зайняті зовнішньою політикою, не замислювалися про створення власної валюти, а зі втратою незалежності та повним підпорядкуванням Візантії у 1018 році це питання просто відпало.
Друге Болгарське царство
Болгарська державність стала відроджуватися з 1185 після повстання трьох братів Асеня, Калояна і Петра. З того часу країна швидко набирала сили і диктувала свої умови сусіднім державам. У 1205 відбулася битва під Адріанополем, в ході якої болгарське військо розбило лицарів хрестоносців. Нове царство не могло обходитися без власних монет, унаслідок чого було запущено їх виробництво. Гроші по дизайну були схожі на візантійські. Назву та технічні характеристики для власної валюти запозичили у популярних на той час у Європі «грош», що означають у перекладі з латинського «великий».
Через брак срібла та елементарну економію гроші століттями карбувалися зі старих, тому поступово знижувалась проба та вага самого виробу. Вже з проведенням хрестових походів дефіцит шляхетних металів у Європі було вирішено, а для розвитку торгівлі знадобилося надійне забезпечення.
Дані монети швидко набирали популярності у зв’язку з високою пробою срібла та великою вагою від 2,2 до 4,2 грами. Тому до них з’явилася довіра, торговці почали приймати такі гроші з великим полюванням.
У 1294 році вперше у сувої лорда Маршала згадується лев у символіці країни. За однією з найпопулярніших версій це у свою чергу послужило появі сучасної назви болгарської грошової одиниці.
Надалі хижак використовувався у символіці особистої гвардії царів. Вперше він з’явився на монетах під час царювання Івана Шишмана, який правив з 1371 по 1393 роки. Його обезголовили турки і захопили державу.
До 1422 року Відінське царство, відокремившись від єдиної Болгарії, перебувало у васальній залежності від турків і румунів, проте розділений народ не зміг довго чинити опір загарбникам. Після цього настало п’ять століть османського панування, за якого ніякої національної валюти болгар існувати не могло.
Князівство Болгарія та Третє Болгарське царство
У витоків Третьої Болгарської держави стояла російська окупаційна адміністрація, що управляла Болгарією після російсько-турецької війни 1877—1878 років.
На 1879 рік припадає створення окремого князівства Болгарія, проте формально вплив турків зберігався до 1908 року. Було створено Болгарський національний банк, а в 1880 році їх грошовій одиниці надали назву «лев», яка прирівнювалася до 0,29 грама золота. Розмінну монету назвали «стотинкою».
На Санкт-Петербурзькому монетному дворі за проектом Миколи Формаша налагодили емісію срібних левів та стотинок, мідно-нікель карбували у Брюсселі, а бронзові монети Болгарія замовила в Англії. Потім у обігу почали з’являтися золоті номінали. Надалі через політичні чвари їх карбували в Австро-Угорському місті Кремніц. Дизайн таких монет відповідав назві, ними завжди зображали державний герб із зображенням лева.
Існуюче з 1908 по 1946 роки, Третє Болгарське царство також змогло налагодити власне виробництво монет. У період між двома світовими війнами багато країн Європи переживали важкі часи і у Відні, а потім у Пуассі на замовлення болгарського уряду випускали алюмінієві та мідно-нікелеві леви низької якості карбування, що швидко знецінилися.
Народна Болгарська Республіка та Республіка Болгарія
Післявоєнна економіка зазнавала труднощів з відновленням, інфляція змусила провести дві грошові реформи, першу в 1952 році, тоді ж запрацював Софійський монетний двір, який випускав бронзові та мідно-нікелеві гроші.
Монети зразка 1951 року, починаючи від 1 стотинки, карбувалися одночасно у Софії та Ленінграді. Друга реформа 1962 року прив’язала національну валюту до курсу радянського рубля, і цим зробила її залежною на кілька десятиліть вперед.
1981 року здійснили випуск ювілейної серії монет «Хиляда и триста години България», присвячених 1300-річчю держави. На реверсі номіналу в 2 лева розмістили Мадарського вершника, його за легендою на початку VII століття зобразив хан Тервел. Цей наскальний барельєф було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Події кінця 80-х років призвели Болгарію до зміни політичного курсу, а 1990 року змінилася і назва країни. Економічна нестабільність викликала бурхливу інфляцію, яка знецінила дрібні номінали. 1992 року у світ вийшла серія монет від 10 стотинок до 10 левів, тільки на реверсах стотинок залишився лев, на аверсі самих левів замість хижака розмістили вже знайомого Мадарського вершника.
Нова грошова реформа, що почалася з 1997 року, прив’язала курс лева до німецької марки, а потім до євро, у співвідношенні 1,95583 до 1. У 1999 році розпочалося виробництво монет номіналом в 1, 2, 5, 10, 20 та 50 стотинок з новим дизайном, на яких остаточно утвердилося зображення вершника. У 2002 році у нового біметалічного лева виникло зображення канонізованого святого Православної церкви Іоанна Рильського, старця живого в IX-X ст.
Доповнився грошовий ряд у 2015 році монетою зі схожим дизайном вже номіналом 2 лева і зображенням Паїсія Хілендарського, болгарського просвітителя XVIII століття, який закликав вести боротьбу проти турків.
З 2004 року почали періодично з’являтися випуски пам’ятних та ювілейних монет, присвячених різним подіям життя країни, наприклад, 50 стотинок, що ознаменували вступ Болгарії до НАТО та ЄС. У 2007 році вийшла пам’ятна срібна монета номіналом 1,95583 лева, що нагадує про грошову реформу 1997 року.
Історія Болгарії нерозривно пов’язана з боротьбою за власну незалежність, це наочно відбивається на національних грошах, що оповідають про найбільш значущі моменти.
