Ми з дитинства знаємо про веселі, небезпечні та авантюрні пригоди героїв романів Олександра Дюма-батька та Моріса Дрюона. Що тільки ми не пережили разом із ними! З яких складних ситуацій не знаходили вихід! Але, читаючи книги французьких класиків, ми неодноразово стикалися зі згадуванням монет різного номіналу, які «ходили» на той час у Франції. Пістолі, луїдори, ліври, су згадуються в романах майже в кожному розділі. Нині ці назви добре відомі, хіба що, історикам та нумізматам. Але є серед них монета, яка відіграла значну роль в історії формування спільної грошової одиниці Європейського союзу.
Йдеться про монету з коротким найменуванням – «Екю».
Історія цієї французької монети розпочалася у 1263 році після проведення королем Людовіком IX Святим грошової реформи. Спочатку вона карбувалась практично з чистого золота, важила близько чотирьох грамів, у діаметрі становила від 24 до 24,5 і називалася «золотим деньє».
Найменування ж «екю» виникло завдяки зображенню щита трикутної форми на лицьовій стороні монети (на зворотному боці був квітковий хрест).
Майже через сто років після випуску перших екю, вже за правління короля Філіпа VI, було випущено екю нового зразка. Збільшилася вага (тепер він становив 4,53 грами) та діаметр монети (27 міліметрів).
З цього часу, на золотих монетах разом із щитом зображувалися й інші атрибути королівської влади, наприклад, трон чи корона.
У 15 столітті екю стає головною золотою монетою Франції. Зображення сонця над щитом з короною є особливістю того часу. Наприклад візьмемо екю Людовика XII (1498-1515 рр.).
Напис по колу аверса монети «LVDOVICVS DEI GRA FRANCORVM REX» перекладається як «Людовік, милістю Божою, король Франції». Напис на реверсі «XPC VINCIT XPC REGNAT XPC IMPERAT» представляє традиційну для середньовічних французьких монет хвалу Спасителеві: «Христос перемагає, Христос править, Христос наказує».
Поряд із французьким золотим екю з 16 століття почався випуск прирівняних до його чверті срібних монет. Однак, незабаром, карбування таких зразків довелося припинити через фінансові проблеми, що наростали у державі, і через псування монети. У обігу залишилися лише срібні екземпляри в ¼ та 1/8 екю. Вага монет становила 9,7 та 4,8 грам відповідно.
Знову срібна французька монета почала карбуватися з 1641 року. Випуск старовинної золотої монети номіналом в 1 екю фактично припинився через те, що головною монетою з благородного металу за правління Людовіка XIII став луїдор.
Срібні ж екю випускалися вагою 27,1 грам (1 екю), 13,6 грам (пів-екю), 6,7 грам (чверть-екю), 2,2 грам (1/12 екю), 1,14 грам ( 1/24 екю). І містили в собі різну кількість металу 917 проби.
Перед Великою французькою революцією зовнішній вигляд монети істотно змінився. Поряд із профільним зображенням на аверсі монарха Людовіка XVI (страченого в 1793 році), на реверсі з’явилися символи оновленої Франції – галльський півень, ваги правосуддя, ангел, що дарує Конституцію, а також напис “REGNE DE LA LOI”, що перекладається як “царство свободи” ».
Емісія екю тривала до 1795 року, коли основний грошової одиницею у державі став франк. «Ходіння» ж старих екю припинилося лише 1834 року. Старе ім’я збереглося в назвах французьких монет номіналом 5 франків.
Але історія екю цьому не закінчилася.
У пам’ять про середньовічну монету, європейську валютну одиницю, що використовується протягом майже двадцяти років (з 1979 по 1998 роки) для безготівкових розрахунків між центральними банками держав, що входили до Європейського Союзу (а до його утворення – до Європейського економічного співтовариства), почали називати ЕКЮ .
Її вартість визначалася за допомогою «кошика валют», сформованого з індексів національних валют країн-учасниць співтовариства, залежно від економічної ролі кожної країни у загальноєвропейській торгівлі.
В ЕКЮ визначалися ціни на сільськогосподарські продукти, обчислювалися розміри внесків та обсяги дотацій членам ЄЕС.
Незважаючи на те, що європейська валютна одиниця використовувалася тільки для безготівкових розрахунків, у низці країн все ж таки були випущені сувенірні монети номіналом в ЕКЮ, які не є розрахунковим засобом. Розглянемо найцікавіші з них.
Ось, наприклад, перед нами пам’ятна нідерландська монета із серії «Великі гуманісти», присвячена вченому та філософу Еразму Роттердамському номіналом у 2 ½ ЕКЮ. На реверс монети перенесено його портрет пензля Ганса Гольбейна Молодшого, підпис та відомий вислів латиною «…ME VELLE CIVEM ESSE TOTIUS MUNDI NON UNIUS OPPIDI» (у перекладі «Я хочу бути громадянином усього світу, а не одного міста»).
Також на цій стороні можна розглянути знак «іхтіс» («риба»), який є монограмою Ісуса Христа. Поява цього знака є символічною, адже Еразм Роттердамський протягом усього життя вивчав Святе Письмо і склав докладні коментарі до тексту Нового Завіту.
На аверсі монети – позначення номіналу, року випуску, країни-емітента, і навіть стилізоване зображення вітрильного корабля, оточеного зірками.
А ось мельхіорова монета номіналом 5 екю з герцогства Люксембург, випущена на честь прем’єр-міністра цієї маленької країни – Жозефа Беша-одного з «батьків-засновників» Європейського Союзу.
На лицьовій стороні екземпляра вміщено портрет політика, його роки життя та підпис. На звороті – номінал монети, дата випуску, герб, зображення фортеці (символ держави) над якою яскраво святять європейські зірки.
В 1992 Португалія вшанувала пам’ять свого короля Жуана II, випустивши срібну монету на його честь. Зразок номіналом 25 екю служить нагадуванням про ту роль, яку імператор зіграв у справі відкриття нових географічних горизонтів. Адже саме за його правління португальські моряки, у прагненні відшукати новий шлях до Індії, досягли гирла африканської річки Конго і обійшли мис Доброї Надії.
Після раптової смерті короля Жуана II (він помер у віці 40 років) португальський престол зайняв його двоюрідний брат Мануель I, який отримав прізвисько «Щасливий». У його правління португальці досягли берегів Індії, відкрили Бразилію, заснували колонії у Перській затоці. На його честь у 1994 році було також випущено пам’ятну монету.
У 1992 нумізматична фірма «EMPORIUM» (Гамбург, Німеччина) викарбувала ЕКЮ в античному стилі. Жінка на аверсі символізує сучасну Німеччину, що живе за принципом «Einigkeit, Recht, Freiheit» («Єдність, Справедливість, Свобода»), вигравіюваному на реверсі як невід’ємну та важливу частину об’єднаної Європи.
Відомо, що датою, яка започаткувала створення Європейського союзу, по праву вважається 7 лютого 1992 року. Цього дня у Нідерландах було підписано Маастрихтський договір. На згадку про цю подію було викарбувано монету в 10 екю.
Важливим наслідком цього договору стала поетапна заміна грошових одиниць країн – учасниць Союзу новою єдиною валютою – ЄВРО. З 1 січня 1999 року ЕКЮ у безготівкових розрахунках поступилася їй своє місце. А ще за три роки у дванадцяти європейських країнах замість національних валют вже з’явилися перші готівкові євро-банкноти та євро-монети.
Невідомо, чи втілиться колись мрія Еразма Роттердамського про єдине світове політичне управління чи так і залишиться мрією філософа. Але прагнення європейських держав до єдності – важливий крок на шляху до прогресу та розвитку людської цивілізації.
