Цехіном зазвичай називається золота венеціанська монета, що чеканилася довгі п’ять століть: з кінця XIII століття до усунення від влади останнього дожа Венеції під тиском Наполеона Бонапарта в 1797 році. Назва грошової одиниці походить від італійського “zecchino”, що в перекладі приблизно означає “монетний двір”.
Місцеві майстри завжди використовували для карбування максимально чистий дорогоцінний метал, наскільки дозволяли середньовічні технології. Щоправда, венеціанські золоті спочатку називалися дукатами. Але в XVI столітті, коли почався випуск срібних дукатів, назву змінили, щоб уникнути плутанини.
Землі, які контролювали венеціанці, в середні віки давали можливість вести дуже вигідну торгівлю. Купці багатіли, їм були потрібні цінні монети для зручності великих угод. Крім того, своя надійна валюта дозволяла нарощувати торговельний та політичний вплив. Це спричинило карбування найчистіших дукатів, які високо цінувалися в деяких італійських містах, в решті Європи та на Близькому Сході. Наприклад, якщо рядовий прикажчик багатого венеціанського торговця отримував за свої нелегкі труди дві золоті монети на місяць, це вважалося дуже гарною платнею.
Звернімо увагу на дизайн дукату середини XIV ст. На лицьовій стороні зображений святий Марк, що передає прапор Венеції в руки дожа, що схилився перед ним. На звороті бачимо образ Христа, вписаний у овальний німб із дев’ятьма зірками. Є думка, ніби їхня кількість несе в собі якийсь символізм, але це лише теорія: протягом століть кількість зірок на монетах безсистемно змінювалася. Зображення Ісуса на дукаті оточує напис латинською, яка дала монеті історичну назву: “SIT TIBI CHRISTE DATUS, QUEM TU REGIS ISTE DUCATUS” (“Це герцогство, яким Ти правиш, Тобі, Христе, присвячується”). Останнє слово перекладається як “герцогство”.
- Метал: золото;
- Маса: 3.47 г;
- Можливий час карбування: 1339-1342.
Незабаром венеціанський дукат став предметом численних наслідувань. Одне із них родом із грецького острова Хіос, який колись перебував під контролем генуезців.
Карбування таких золотих не ставило за мету видати їх за оригінальні. Швидше ми маємо справу з прагненням надати монетам солідний вигляд, який легко впізнається і підвищити на них попит. Хоча за якістю цей колоніальний дукат Генуї цілком явно поступається грошима, випущеними у Венеції. Воно й зрозуміло, адже гравер із провінційного монетного двору навряд чи здатний був виготовити штемпелі, що затьмарили б вироби найкращих майстрів.
- Метал: золото;
- Маса: 3.5 г;
- Можливий час карбування: 1400-1413.
Наприкінці XV століття Венеціанська республіка була однією з найбагатших держав Європи, німим свідком чого став показаний нижче дукат. Оформлення змінилося лише в дрібницях, на лицьовій стороні вказано ім’я дожа Агостіно Барбаріго (1486-1501). На реверсі впоперек фігури Христа помітні сліди пізнішого вигину, що тягнуться ліворуч до краю. Примітно, що венеціанці намагалися обмежити обіг золотих у своїх колоніях, заохочуючи там карбування монет зі срібла невисокої проби, щоб місцеві жителі, які розбагатіли, не вийшли з-під контролю.
- Метал: золото;
- Маса: 3.45 г;
- Можливий час карбування: 1486-1501.
І ось 1543 року у Венеції розпочали випуск срібних дукатів. Тепер за монетами старшого номіналу поступово закріпилася назва цехін. Зазначимо, що дукат у Венеції в першу чергу розглядали як грошово-лічильну одиницю, не прив’язану жорстко до конкретної монети. Нижче ілюстрація дає уявлення про дизайн нових срібних грошей. Сцена передачі прапора в руки дожа неабияк ускладнена: святий Марк сидить на троні, чітко видно обриси осіб персонажів та деталі їх одяг. На реверсі замість образу Спасителя викарбувано зображення крилатого лева, популярного у місцевій геральдиці.
- Метал: срібло;
- Маса: 16.29 г;
- Можливий час карбування: 1559-1567.
Відтепер венеціанський золотий набув дробових і кратних значень: від ¼ до 100 цехінів. На перший погляд дивно, що держава, яка втрачає колишню могутність, взялася за карбування таких великих монет.
Відкриття Нового світу та його активна колонізація вдарили по позиціях Венеції: ділова активність розцвіла на нових землях, неабияк зменшивши прибутковість середземноморської торгівлі. Та й могутня Османська імперія поступово відбирала у венеціанців їхні заморські володіння.
Розгадка таємниці проста: іспанці виявили в Південній Америці величезні запаси золота, вивезли його до Європи і затопили місцевий ринок, сильно знизивши цінність жаданого металу. Тобто причина карбування великих монет не в економічному зростанні Венеції, а у загальному збільшенні запасів золота у Старому Світі.
Але цехін продовжував користуватись заслуженою славою валюти з максимально високою пробою. Цей зразок належить до епохи дожа Джованні I (1625-1629), обраного на посаду в похилому віці та підтримуючого дуже теплі стосунки зі Святим Престолом. Водночас правитель здобув славу корупціонера, розставляючи на ключові посади синів та племінників, незважаючи на протести аристократії. У його виправдання треба сказати, що рідкісний дож минув цього гріху, нехай і не в такій кричущій формі.
- Метал: золото;
- Маса: 3.5 г;
- Можливий час карбування: 1625-1629.
Ймовірно, подібні наслідування цехіну карбували на околицях французького Ліона у другій половині XVII століття. Випуск не міг бути масовим без схвалення монарха, адже право французьких сеньйорів на карбування особистої монети на той час давно відійшло в Лету. Всевладний король Людовік XIV (1643-1715) не зазнав би конкурентів у отриманні прибутку.
- Метал: золото;
- Маса: 3.45 г;
- Можливий час карбування: 1650-1693.
До наших днів дійшло чимало підроблених цехінів, здатних обдурити недосвідчених торговців минулих епох. Підробки кінця XVII століття виявлено в Північному Причорномор’ї, бувшого колись під османським пануванням.
Всі контури першого цехину виконані бездоганно, але через тонкий шар золота місцями проступає срібло. Навіть якщо це вплив часу, фальшивку видавало інше: оригінальна монета вагою близько 3.5 грами майже не змінювала цього значення століттями, знахідка ж археологів не тягла і половину звичної маси. Залишається загадкою, чому фальшивомонетники використовували досить дороге срібло замість дешевих матеріалів, адже ні за твердістю, ні за вагою їхній виріб все одно не підходив під усім знайомим стандартам. Хіба що підробки карбувалися під патронажем османської влади, і ті застеріглися використовувати непридатні метали,
- Метал: срібло із тонким золотим покриттям;
- Маса: 1.5 г;
- Можливий час карбування: 1694-1700.
На другому «цехіні» помітне османське надкарбування позаду фігури дожа. Пояснити це можна двома шляхами. У першому випадку підроблена монета потрапила в обіг, потім була пізнана як срібна, і, пройшовши через скарбницю султана, отримала спеціальний знак, застосовуючи далі міру своєї справжньої цінності. У другому варіанті фальшивомонетники самі поставили контрамарку, щоб імітувати золоту іноземну монету, з якої вже отримано прибуток на користь імперії. Потрапила вона у цьому випадку в обіг чи ні – невідомо.
- Метал: срібло із тонким золотим покриттям;
- Маса: 2.01 г;
- Можливий час карбування: кінець XVII – початок XVIII століть.
У XVIII столітті Венеція остаточно втратила торговельну могутність, але на короткий час набула статусу однієї з культурних столиць Європи. Людей притягувало тисячолітнє місто, величні будівлі на воді, а також безліч гральних закладів та театрів. Монета в півцехіну належить цій яскравій сторінці в історії Венеції.
- Метал: золото;
- Маса: 1.74 г;
- Можливий час карбування: 1722-1732.
Ці два цехіни викарбовані під самий захід сонця Венеціанської республіки, незадовго до того, як останнього дожа усунули з посади за бажанням генерала Бонапарта, а французькі війська без бою зайняли столицю. Це підвело межу під багатовіковою історією венеціанської золотої монети.
- Метал: золото;
- Маса: 6.88 г;
- Можливий час карбування: 1789-1797.
