Прикладом того, як підприємство, яке замислювалося як допоміжне, стало одним із флагманів своєї галузі, можна вважати Казанський оптико-механічний завод. Щоправда, найважливішу роль його становленні зіграли фахівці з Ленінграда, які прибули і на початок діяльності підприємства, і евакуйовані під час війни. Однак у повоєнні роки КОМЗ знайшов повний цикл виробництва, і власне конструкторське бюро.
Історія Казанського оптико-механічного заводу
Успіхи Державного оптико-механічного заводу (рос. абревіатура – ГОМЗ), розташованого в Ленінграді, у справі постачання армії та народного господарства цінною оптичною технікою 1935 року змусили задуматися уряд про будівництво аналогічного підприємства. Адже на той момент державний кордон впритул підходив до Ленінграда. Тому внаслідок гіпотетичних військових дій та втрати міста Радянський Союз позбавлявся основного постачальника оптики. Дублер ГОМЗ за планами влади мав з’явитися у районі Поволжя.
11 жовтня 1936 року як майданчик для нового заводу вирішили віддати потужності недобудованого вагонобудівного заводу, розташованого поблизу Казані. Вибір цього місця окрім уже підготовленого для будівництва майданчика забезпечили залізничний та водний зв’язок, а також надія на талановитих випускників технічних навчальних закладів, якими славилася Казань. ГОМЗ із самого початку відповідав за забезпечення документацією майбутнього виробництва оптики та постачання необхідних кадрів.
Сергій Олексійович Звєрєв, призначений головним інженером заводу, особисто їздив до Ленінграда, щоб на захисті технічних дипломів відібрати потрібні кадри. Назад до Казані він вирушив із командою з п’яти майбутніх інженерів. У грудні 1939 року було здано в експлуатацію механічний цех №7, де встановили 25 одиниць устаткування виробництва труб перископів. Для цього за кордоном закупили нову техніку. Наприклад, поставлені зі США верстати були зроблені не раніше 1937-1838 років. Перші казанські перископи з’явилися вже 1939 року. Але датою заснування заводу вважають 8 лютого 1940 року, коли Наркомфін СРСР присвоїв підприємству № 237 і відніс його до списку чинних.
Величезне значення для кадрового складу заводу зіграла Велика Вітчизняна війна. Через загрозу захоплення Ленінграда ГОМЗ вирішили евакуювати до Казані, де продовжував будуватися оптико-механічний завод. З 25 липня по 31 серпня сюди прибули сім ешелонів з обладнанням та співробітниками разом із їхніми сім’ями. Спочатку кадри довелося розмістити в наметах, що обігріваються буржуйками. До зими людей вдалося переселити до бараків. 16 вересня наказом НКВ № 451 ГОМЗ було об’єднано із заводом № 237, при цьому казанський завод отримав № 349.
Цього ж місяця на фронт відправили п’ять тисяч біноклів, деталі для яких прибули разом із обладнанням. Вже наприкінці року завод №349 налагодив випуск мінометних та танкових прицілів, а влітку наступного року освоєно виробництво артилерійського прицілу-панорами Герца ПГ. Штат заводу, якому 21 липня 1942 року, повернули № 237, становив близько чотирьох тисяч осіб. Щомісячний обсяг випуску біноклів до грудня вийшов на рівень 15 000 одиниць, а до закінчення воєнних дій – доведено до 25 000 одиниць.
Під шифром ПБЛ-2 з 1942 року у Казані виробляли приціл для пікіруючого бомбардувальника ПЕ-2. Льотчики безпосередньо брали участь у проектуванні апаратури своєї техніки. Один із перших Героїв СРСР Водоп’янов, чия ескадрилья важких бомбардувальників розташовувалась у місті, попросив розробити спеціальний кулеметний приціл для стрільця-радиста, який допомагав у відбитті атак ворожих винищувачів, які намагалися вразити наш літак позаду. У результаті до завершення боїв із Казані встигли відправити військам тисячу бомбардувальних прицілів, 30 000 прицілів для різної артилерійської та танкової техніки та 700 000 біноклів.
Після війни такого величезного обсягу армійської оптики не потрібно, тому завод переходить і випуск виробів для народного господарства. Крім найпростішої оптики (біноклі та лупи) починається випуск фотооб’єктивів, а потім досить складних пристроїв, серед яких інтерферометри, астрономічні та проекційні прилади, фотоапаратура для авіації, електрофотографічні прилади.
На початку 1950-х років. освоєно серійне виробництво 80 позицій різної оптики, а березні 1951 року завод отримав власне дослідно-конструкторське бюро. Через рік виготовлена в Казані оптика починає поставлятися країнам соціалістичного блоку, а потім експорт розширився, захопивши низку капіталістичних держав. Товари заводи експонуються на Всесвітній виставці у Брюсселі (1958 р.), у складі радянського павільйону, де уваги відвідувачів удостоїлися кінопроектор, потужна дзеркально-лінзова підзорна труба та малоформатна кінознімальна камера «Кама».
6 березня 1966 року підприємство перейменовують на Казанський оптико-механічний завод. У цей період тут виробили фотокінокамеру Н-14, якою користувався Олексій Леонов під час виходу у відкритий космос.
Це не єдине досягнення заводу у освоєнні позаземного простору. Широкопільний телескоп-спектрограф «Ліра» брав участь у експериментах, які проводилися на космічному кораблі «Союз-13», а перископ кругового огляду «Сокіл» допомагав космонавтам на орбітальній станції «Салют-3». Далі вже на станції “Салют-6” застосували бортовий субміліметровий телескоп БСТ-1. Казанська оптика увійшла до складу багатоцільового електронного приладового комплексу «Півонія-К», який застосовувався не лише на «Салюті», а й на станції «Мир».
Проте успіхи супроводжували не тільки космічним апаратам, а й земним пристроям, які випускалися у Казані. Біноклі та фотооб’єктив «Юпітер-37А» продавалися із символікою «Москва-80», що дозволялося лише для обумовленого списку товарів високої якості. Все той же казанський «Юпітер-37А» отримав золоту медаль на міжнародній виставці в Пловдіві. Сімейство приладів нічного бачення «Байгиш», розроблене для військових, почали застосовувати у цивільному житті.
Розширення асортименту продукції призвів до того, що підприємству стало тісно в заводських рамках, і його реорганізували у Виробниче об’єднання «Казанський оптико-механічний завод». 1996 року зміна власності призвела до появи на базі заводу відкритого акціонерного товариства.
Товарний знак Казанського оптико-механічного заводу
Поява першого товарного знаку заводу у Казані пов’язана безпосередньо з історією його заснування, як дублера ГОМЗ. Якщо Державний оптико-механічний завод взяв собі пентапризму, Казань задовольнилася її половинкою. Розроблено цей знак був 4 жовтня 1941 року, а 17 жовтня 1946 повноправно зареєстрований Міністерством торгівлі СРСР.
