Срібло є м’яким металом. Виходячи з цього всі вироби з нього містять додаткові компоненти або сплави. Як правило, в ювелірній справі подібні дії виконуються для надання довговічності та міцності предметам.
Відсотковий вміст срібла в тих самих сплавах і називається пробою. Вона визначається державою в законодавчому порядку, у зв’язку з чим усі срібні предмети проходять обов’язковий пробірний контроль. Про те, що вироби пройшли контроль, говорить відбиток або, як його правильно називають, клеймо. Поєднання цифр указує на пробу срібла.
У різних країнах проби та клейма на срібних виробах були відомі ще з давніх часів, наприклад, у греків – з 6 ст. до зв. е., а Росії офіційно пробування визнав Петро І. Подібні відбитки свідчили про коштовність тих чи інших предметів.
Клейма срібла
Клейма на срібних виробах різних країн мають відмінні форми та малюнки. Переважно це характерно для старовинних виробів, адже раніше мало чи не в кожному великому місті були свої клейма. З часом система світових позначень спрощувалась і потроху уніфікувалася, і до теперішнього часу переважно використовуються просто метричні дані, що відображають пробу металу.
Вже в Новий час¹ практично у всіх європейських державах існувала власна система клеймування. Найпоширенішими виробами є предмети з європейських держав: Франції, Англії, Швеції, росії.
На французьких предметах по клеймах можна досить швидко встановити пробу срібла, місце та дату виробництва виробу. З 1798 по 1819 роки відбитком служило зображення півня, а цифра 1 або 2 означала його пробу – вищий (срібло 950 проби) або менший (срібло 800 проби) стандарт. По 1838 рік проставлялися клейма у вигляді чоловічої голови – клеймо Старий, а пізніше – профіль голови жінки – тавро Мінерва.
В Англії клеймування срібних виробів офіційно було визнано у 1300р. А зображенням для нього стала голова Британського лева в короні. З 1363 р. за державним указом кожне місто обзавелося своїм власним клеймом на срібло. А вже у 1784-1890 роках почали використовуватися 5 видів – державне клеймо, клеймо майстерні, річне клеймо, міське клеймо і податкове (профіль царюючого монарха). Починаючи з 1891 і до сьогодні застосовуються застосовуються чотири перші клейма. Податкове клеймо було скасовано під час правління королеви Вікторії.
У Німеччині з 1548 р. срібні предмети мали відбиток майстра та міського магістрату, тобто кельнську марку. А з 1888 року клейма срібла стали містити лише: відбиток майстра чи фірми; стандарт срібла у вигляді цифр; зображення півмісяця, розгорнутого праворуч, і навіть корону імператора.
У росії обов’язковим клеймом для всіх срібних виробів був стандарт срібла, як правило це 84 проба, яка відповідала 875 пробі в метричній системі, а також міське клеймо і клеймо пробірного інспектора. З кінця XIX століття з’явилося єдине клеймо – жіночий профіль у кокошнику, поряд з яким була цифра, що вказує на пробу, а також координати керуючого пробірним округом. До 1927 року вироби маркувалися у золотниковій системі.
Проби срібла
У міжнародній метричній системі найчастіше зустрічаються такі проби срібла:
- срібло 800 проби;
- срібло 830 проби;
- срібло 875 проби;
- срібло 925 проби;
- срібло 960 проби;
- срібло 999 проби;
Новий час¹ – це історичний період між Середньовіччям та Новітнім часом, який розпочався наприкінці XV століття та тривав до початку XX століття. Цей період охоплює такі події, як Великі географічні відкриття, епоху Просвітництва, Промислову революцію та є часом значних соціальних, економічних та політичних змін.
