Порцеляновий посуд з тавром «Bavaria» славиться легкістю, вишуканістю та міцністю. Він виготовлений із місцевих каолінових глин. Завдяки чудовій якості сировини та високій температурі випалення черепок виходить щільним, тонким, добре спеченим. При легкому ударі виробу мелодійно дзвеніть. У декорі найчастіше використовують квіткові мотиви та прості форми.
Баварські умільці кілька століть удосконалювали свою майстерність. Бренд об’єднує кілька регіональних фабрик, які випускають порцеляну. Єдина назва використовується для зручності експорту: відомий торговий логотип кращий за фактичне найменування компанії, яке ще не на слуху. Для колекціонерів становлять інтерес вінтажні та антикварні зразки. Пік популярності баварської порцеляни припав на 1930-ті роки. У статті ми розповімо про кілька фабрик Баварії: Edelstein, AL-KA Kaiser, Schirnding Porzellan.
Edelstein
Перший власник фабрики – Юліус Ісаак Едельштейн. У 1919 році він придбав невелике фарфорове виробництво у Верхній Франконії та модернізував його. Випускали посуд та статуетки у стилі рококо та ампір. Квіткові візерунки, срібні та золоті відведення, об’ємні віньєтки нагадували дизайн Розенталя, який звинувачував своїх головних конкурентів у плагіаті.
Через кілька років підприємство стало одним із флагманів баварської керамічної промисловості, налагодивши постачання продукції та Східну Пруссію. Через кризу 1920-х років «Edelstein» довелося перебудуватися на експорт, насамперед у США. Справи у фірми йшли не надто добре. Через борги її передали фаянсової компанії «Colditz» у 1926 році.
У 1930-х роках фабрика перестала випускати фігурки, оскільки ці товари майже не приносили прибутку. Асортимент становив посуд елітного та середнього цінового сегмента. Під час Другої світової війни «Edelstein» виготовляв товстостінний посуд сервіровки для Вермахту. Фабрика успішно працювала до 1973 року.
Alka-Kunst Alboth & Kaiser (AL-KA Alboth & Kaiser)
Порцелянову мануфактуру заснував Август Альбот у 1892 році. Спочатку бізнес розвивався повільно. Поштовхом до зростання виробництва стало перенесення мануфактури з Кобурга в Кронах та будівництво сучаснішого заводу. У цей час компанією управляв син Августа Ернст. Нове місце розташування виявилося вигіднішим через місцеві поклади каоліну та наявність палива.
З другої половини 1920-х років на чолі сімейного бізнесу стали син і дочка Ернста, фарфорову фабрику перейменували на «Alka-Kunst Alboth & Kaiser». На підприємстві виготовляли знаменитих «мереживниць» — жіночі скульптури у пишних спідницях. Процес їх виробництва був дуже складним і трудомістким: спеціальний текстиль занурювали в рідку порцелянову масу, збирали в складки і закріплювали на фігурці, формуючи одяг. При випаленні заготовки мереживо вигоряло, а порцелянова маса набувала його форми.
У 1970 році підприємство перейменували на «Kaiser-Porzellan». В даний час компанія є частиною концерну “PM Kapital GmbH & Co.KG”. Під брендом “Kaiser-Porzellan” випускають дрібну пластику та предмети інтер’єру.
Schirnding Porzellan
Фарфорова промисловість у Ширндінгу стала активно розвиватися з кінця 1830-х років, коли Крістіан Пауль Еккер відкрив тут мануфактуру “Aeckerische Porcelain und Steingutfabrik”.
Розвиток виробництва тонкостінної кераміки продовжив Лоренц Райхель. Все почалося з майстерні з розпису порцеляни, яку згодом перетворили на фарфорову мануфактуру. Райхель також володів заводом із виробництва побутової техніки. Для успішної роботи підприємства він провів електричне освітлення та власну залізничну гілку, яка з’єднувалася із центральною магістраллю. Це полегшило перетворення майстерні на мануфактуру.
У 1900-х роках на мануфактурі налагодили виробництво незабарвленої тонкостінної кераміки – “білизни”. Вироби обпалювали у 6 круглих печах. Компанію перетворили на акціонерне товариство. Її власником став Генріх Зельтман.
Після Другої світової війни Баварію було окуповано військами США. Фарфоровій фабриці у Ширндінгу не загрожувала націоналізація, як підприємствам, які опинилися в зоні радянської окупації (наприклад, фабрики Тюрінгії). Тому Зельтман без побоювання вкладав кошти в модернізацію «Schirnding Porzellan», шукав ринки збуту.
У 1960-х роках завдяки зусиллям сина Генріха Дітера покращився зовнішній вигляд продукції, вона стала не лише гарною, а й модною. Після смерті отця Дітер став головою підприємства.
У 1990-х роках фарфорова промисловість Німеччини переживала важкі часи. Після об’єднання Німеччини внутрішній та європейський ринки наповнилися продукцією колишньої НДР, а також дешевою порцеляною з Азії.
Через загрозу банкрутства фабрика Schirnding Porzellan вимушено перейшла на випуск кістяної порцеляни, вступивши в союз з англійською компанією Royal Stafford China Ltd, а потім об’єднала капітали з J. Kronester і Johann Seltmann, створивши групу SKV-Porzellan-Union. GmbH».
Ані ці, ані інші спроби зберегти фабрику не призвели до тривалого успіху. У 2013 році виробництво у Ширндінгу закрили, обладнання та форми стали власністю групи «Розенталь».
