Столове приладдя, мисливські ножі, сокири, серпи, вироби військового призначення, виготовлені на фабриці Кондратова, мають попит у колекціонерів. Після революції 1917 року підприємство стало називатися «Труд».
Історія підприємства
Історія підприємства розпочалася у 1830 році. Заклад з виробництва ножів для нарізки хліба заснував селян-кріпачок Д.І. Кондратов. Він працював разом із сином у двох невеликих дерев’яних цехах. За тиждень випускали близько 5 десятків ножів. До 1840 штат найманих працівників становив 10 осіб. Асортименти поповнилися шорними, шевськими, кухарськими, столовими ножами.
Син Кондратова продовжив справу батька та керував фабрикою півстоліття. Дмитро Дмитрович вибився у купці другої гільдії, став найбагатшим фабрикантом округу. Вироби брали участь у міжнародних виставках. Продукцію було удостоєно Великої золотої медалі Всесвітньої паризької виставки (1889 р.).
Точильні камені надавали руху кінним приводом. Майстерні розташовувалися в чотирьох дерев’яних будинках, були оснащені ручними слюсарними лещатами, ковадлом, горнами. Рукоятки ножів виготовляли зі слонової та мамонтової кістки, черепахового панцира, цінних порід дерева.
У 1890-х роках на підприємстві з’явилися парові машини та молоти.
На початку 20 століття підприємство стало найбільшим у росії у своїй галузі. Машинним способом проковували ножі, штампували ножиці, заготовляли ручки та інші вироби. Асортимент складав 900 одиниць.
Онуки та правнуки Дмитра Івановича здобули вищу освіту, займалися благодійністю, політичною та громадською діяльністю. Вони відкрили лікарню, бібліотеку, фабричне училище. Завдяки старанням династії Кондратових у перше десятиліття 20 століття село Вача перетворилося на робоче селище.
Під час Першої світової війни провадження перевели на військові рейки. Виготовляли шаблі, ножиці для різання колючого дроту, багнети до гвинтівки Мосіна, шпори.
Радянський період
1919 року фабрику націоналізували. Свою нинішню назву – «Труд» – завод отримав у 1920 році. У роки Громадянської війни крім ножів виделок, сокир та іншої продукції господарського призначення виготовляли шашкові мечі, саперні сокири, шпори для Червоної Армії.
У 1921 році підприємство спіткала криза збуту, більшість верстатів простоювало.
Внаслідок пожежі 1922 року виробництво майже повністю вигоріло. Цехи та ділянки відновили, вони почали працювати в колишньому режимі вже за рік. З 1928 по 1938 виробництво зросло в 4 рази, покращилася якість виробів.
У роки Другої світової війни виробництво заводу переорієнтували на випуск лопат, кирок, брухту та інших інструментів, необхідних для будівництва оборонних споруд. Також виготовляли корпуси ручних гранат, замки для парашутів, саперні ножі, столові прилади.
На початку 1950-х років завод оснастили верстатами-напівавтоматами, що підвищило продуктивність та полегшило працю робітників. Асортименти поповнилися небезпечними бритвами.
Клейма «Кондратов» («Труд», Вача) за роками
Щодо маркування відомо, що найменування «Труд» у складі клейма з’являється з 1920 року (при цьому на ряді клейм вказується, що це колишня фабрика Кондратова).
У наступні тридцять років маркування могло мати різні версії («з-д Труд», «Завод Труд Вача», «з-д Труд Вача»).
З 1950 по 1956 р. тавро спростили до двох букв «Т» і «З», де «Т» була трохи вищою і візуально знаходилася ближче за «З».
З 1957 по 1975 р. тавро «розрослося» до трьох букв. Центром була велика «Т», а з боків від неї розташовувалися витіюваті великі «З» і «В», пов’язані лінією.
З 1975 по 1992 р. тавро знову стало дволітерним, складається з лігатури (з’єднання, коли один і той же елемент є частиною обох символів) великих букв «О» і «Т».
У вересні 1992 року ВАТ «Труд» подало заявку на реєстрацію торгової марки, якою стала коронована літера «Т», стилізована під сокиру та обрамлена літерою «О». Зареєстрованим товарним знаком ця композиція стала 1995 року. Зараз на виробі проставляється або цей знак, або найменування підприємства (ЗАВОД “ТРУД”), або об’єднання цих варіантів, як у наведеному вище логотипі. В даний час ця торгова марка належить ТОВ “Торговий дім імені Кондратова”.
