Коростенський завод — один із найвідоміших виробників української порцеляни. Підприємство прославилося унікальним «поліським» стилем та бездоганною якістю. На заводі масово виготовляли тарілки та сервізи, випускали сувенірну продукцію, вироби для готелів та ресторанів. Великий попит серед колекціонерів мають серії коростенської малої пластики, штофи, вази, винні набори, агітаційна порцеляна, чайні пари.
Історія
Порцеляновий завод у Коростені на початку ХХ століття почав будувати поляк Тимофій Карлович Пржибильський, а 1909 року підприємство дало перші вироби.
Виникненню виробництва сприяло будівництво залізниці (1902 рік), наявність працівників, яких можна було найняти за невеликі гроші, лісових ресурсів. Відправка готового товару по залізничних коліях була значно вигіднішою за гужовий транспорт. Сировину (каолінову глину) видобували на околицях Коростеня. Глина славилася білизною та доступністю, залягала близько до поверхні (20 метрів). За обсягом покладів Житомирщина поступалася лише китайським, британським, американським родовищам. У перші роки на заводі робили білизну (білий посуд). Для розпису зразки возили до Польщі. Це було вигідніше, ніж організовувати виробництво повного циклу у Коростені. Найчастіше випускали дорогі сервізи, які були предметами розкоші.
Після революції 1917 року підприємство націоналізували. Під час Громадянської війни цехи неабияк постраждали. Частина обладнання та форм були безповоротно втрачені. Після закінчення бойових дій уряд СРСР почав відновлення заводу, як і інших підприємств цієї галузі. Назвали його у честь Ф.Э. Дзержинського.
Порцеляну виробляли на експорт, уклавши контракти з Туреччиною та Єгиптом. Радянській державі була потрібна валюта, щоб закуповувати за кордоном обладнання та техніку. У 1935 році на підприємстві працювало 4,5 сотні людей, посуд був якісний, міцний, недорогий.
Під час другої світової війни Коростенський завод постраждав, але вже 1945 року виробництво посуду відновили. У 1950-х роках почали випускати не лише звичайний посуд, а й декоративні зразки. Автоматизація виробництва, встановлення тунельних печей дозволило збільшити виробництво у 2 рази. У 1970-х роках завод задовольняв попит країни в тарілках, у 1980-х — у сервізах з художнім розписом.
Після розпаду СРСР порцеляну постачали до Німеччини, країн СНД, Ізраїлю, Прибалтики, США, але поставки незабаром різко скоротилися і зійшли нанівець. ЗАТ «Коростенський порцеляна» успішно працювало на внутрішній ринок. Майстри виконували приватні замовлення, виготовляли статусні подарунки, спортивні кубки, храмовий декор.
Український порцеляновий гігант пережив війни, але не витримав конкуренції з дешевою китайською керамікою, лавина якої ринула в країну після вступу її до СОТ (Світової організації торгівлі). Обладнання розібрали та вивезли у 2013 році. У міському Будинку культури відкрили музей заводу, експозиція налічувала близько шести сотень зразків тонкостінної кераміки.
Продукція
Керамічний гігант знайшов своє «обличчя» завдяки талановитим художникам: Вірі Яцевич, Валентині та Миколі Трегубовим.
В. П. Яцевич створювала анімалістичну малу пластику. Фігурки тварин були виконані в класичних традиціях, виходили напрочуд реалістичними, вражали красою ліній. Віра Павлівна також працювала із темою дитинства. Найвідоміші роботи: “Андрієш”, “Перед виступом”. Її скульптури відносяться до малотиражних серій, кожна з них вважається антикварною рідкістю.
Валентині Трегубовій вдалося сформувати особливий «поліський» стиль. Продукція придбала яскравий національний колорит, відомий у СРСР та за кордоном. Для її скульптур характерні лаконізм, промовистість, душевність, відсутність пишного декору. Сюжети пов’язані з українською літературою та фольклором: серії «Українське весілля», «Наші будні», столові гарнітури «Карпати-75», «Конвалія», «Київська Русь» та «Роксолана». Завдяки Трегубовим порцеляна Коростеня зміг змагатися з найкращими європейськими зразками.
Варто наголосити на роботі А. Г. Шевченка, який прийшов на завод наприкінці 1970-х років. Він розписував столові сервізи, створені за формами М. Трегубова та інших майстрів. Розпис Шевченка нагадує класичні зразки Європи. Для його стилю характерна максимальна реалістичність використання спеціального барвника, що надає виробам перламутровий або металевий блиск.
Нині продукцію КФЗ можна купити на вторинному ринку. Багато зразків збереглися у стані нових. За ціною вони цілком доступні, якщо порівнювати з італійськими та німецькими зразками.
Каталог клейм Коростенського заводу (КФЗ) за роками
