У цій статті ми розповімо про монети Німеччини, які з’явилися з часів Першого Рейху до наших днів.
Монети Першого Рейху
Вісім із половиною століть тривала історія великого об’єднання європейських земель, що гордо іменується «Священна Римська Імперія німецької нації». Землі Священної імперії пролягали територією сучасної Голландії, Чехії та Франції, захоплюючи і більшу частину сучасної Італії.
Якщо розфарбувати кожну частинку імперії своїм кольором, то ми побачимо строкату ковдру, зібрану з невеликих і крихітних клаптиків. Тоді цілком самостійною країною могло вважатися володіння могутнього герцога, барона чи князя. Але владу над землями зберігали абатства. І були вільні міста із самоврядуванням.
Щоправда, верховну владу того ж таки Фрідріха Барбаросси всі певною мірою визнавали. Але з плином часу сполучна вісь почала слабшати. Далекі землі почали від’єднуватись, а постійно посилати туди солдатів було дорого. Фінішною точкою визнаємо 1806 рік, коли Імперія скукожилася до території, на якій зараз розташована Німеччина разом з Австрією, Чехією та шматочком Італії.
Марка Священної Римської імперії
Дрібні німецькі монети отримали ім’я пфеніг. З дюжини пфенігів збирався шилінг. Двадцять шилінгів складали фунт. Все, як у монетній системі Англії, що модифікувалася в десяткову лише до 1971 року. Проте фунт був надто великою грошовою одиницею, а шилінг у порівнянні з ним – надто дрібною. Потрібно було проміжний номінал. Якщо ім’я “фунт” прийшло до нас від міри ваги, то “марка” – це одиниця території. Наприклад, імперський князь носив гордий титул “маркграф”.
Перші марки дуже відрізнялися за масою, оскільки кожне князівство вважало саме себе законодавцем вагової міри. Однак у шістнадцятому столітті еталоном стає Кельнська марка . Втім, ходила вона поряд із гульденами та талерами, які визнавалися не менш законними монетами. Ареал карбування срібних марок захоплював північ Німеччини та йшов у скандинавські країни, а також на землі, де зараз розташовані Латвія та Естонія.
Монети Другого Рейху
«Кайзерівська Німеччина», названа Другим Рейхом, розташувалася в інтервалі від 1871 до 1918 року. Заснували її знаменитий Отто фон Бісмарк і не менш значущий для німецької нації Вільгельм I Гогенцоллерн. Пруссії. Для прикладу поглянемо на Вільгельма II, зафіксованого на монеті в обрамленні його титулів (“німецький кайзер” і “король Пруссії”).
Але не обличчя владики, а герб побачимо на монетах Вільних міст. Наприклад візьмемо срібні три марки Гамбурга. Літера “J” під гербом явить нам позначення гамбурзького монетного двору , що вважається найстарішим у Німеччині. Крім основної одиниці – марки, що стала єдиною для всієї Німеччини, використовувалася і розмінна монета – пфеніг. У колоніях могли карбуватися монети зі своїми найменуваннями. Так у Німецькій Східній Африці мала ходіння рупія, що складалася із сотні гелерів.
Важливу роль у зміцненні німецької валюти служило право її обов’язкового обміну на золото (0.358423 грама за одну марку). З початком бойових дій на фронтах першої світової обмін припинили, а монети з дорогоцінних металів моментально зникли з обороту.
В 1918 після програшу у війні імперія розвалилася і трансформувалася в Веймарську республіку. Втім, на монетах продовжує карбуватися колишня назва держави «Deutsches Reich».
Монети Третього Рейху
Дуже цікавим у колекційному середовищі вважається період Третього Рейху. Це все та сама Німеччина, але після березня 1933 року. Прийдешній розквіт німецької нації, пов’язаний із грандіозними планами підкорення всієї Європи, а потім і світу, обернувся найжорстокішим розгромом у другій світовій війні.
За короткий період валюта не тільки змінила ім’я, ставши рейхсмарками та рейхспфенігами, та оформлення, придбавши зловісну свастику, а й здійснила еволюційне сходження по металу, що використовується для карбування монет. Срібло великих номіналів поступилося місцем нікелю. Шляхетний метал залишився лише у двох третинах сплаву, з якого випускали ювілейні монети. А пфеніг почали карбувати з цинку (дрібні номінали) і алюмінію (50 пфенігів).
Марка НДР
Унікальний період історії людства, коли п’ята частина земної кулі будувала соціалізм, породив марку Німецької Демократичної Республіки. Народження було стрімким і вимушеним, оскільки західні землі Німеччини зробили обмін рейхсмарок та рентних марок на новоспечену “Deutsche Mark”.
Грошова маса, що вийшла з вживання, ринула на східні землі, де мали ходіння марки Союзного військового командування. Східні німці не стали оригінальніти і назвали свою валюту аналогічно – “Deutsche Mark”.
Тільки 1974 року східна марка стала офіційно позначатися, як «Mark der DDR». Під час виробництва монет керувалися принципами економії. Весь монетний ряд виготовляли із світлого алюмінію. Лише 20 пфенігів робили з латуні, і ця монета завжди виділялася на тлі інших жовтим кольором. Останнім роком існування східної марки став 1990 рік, коли землі Німеччини возз’єдналися.
Німецька марка (ФРН)
Deutsche Mark, яка згодом стала однією з резервних світових валют, надійшла в обіг 20 червня 1948 року. Монети виготовляли із нікелю. Розбавлене міддю срібло йшло лише на карбування п’ятимарочних монет. Однак саме їх населення воліло не повертати до кас, а використовувати для заощаджень. В результаті і номінал у п’ять марок перестали карбувати з благородного металу . Пам’ятно-оборотними стали монети дві марки, оскільки у них стали увічнювати портрети великих діячів Німеччини. Ювілейні п’ять і десять марок несли не портрети, а зображення пам’ятних подій.
Карбування монет, номінованих у марках і пфенігах, тривало до 2001 року включно, хоча тиражі ходячки стали сильно усіченими. Насувався перехід на єдину європейську валюту. Прощальний уклін марки став незабутнім: з датою «2001» випустили мільйон золотих монет номіналом в одну марку. Коштували вони 250 звичайних марок, але багаті колекціонери швидко розкупили такий тираж. Незважаючи на припинення ходіння, німецькі марки залишаються грошима, оскільки Бундесбанк продовжує їх обмін на європейську валюту і досі.
Євромонети німецького карбування
Здавалося б, загальноєвропейська валюта має стерти на монетах будь-яку національну ознаку, але це не так. «Федеральний орел» (один із німецьких національних символів) з легкістю перелетів з марки на дво- та одноєврові монети, викарбувані на п’яти монетних дворах Німеччини.
Місце народження монети легко визначити за літерою латинського алфавіту, неподалік дати. Це “A” (Берлін), “D” (Мюнхен), “F” (Штутгарт), “G” (Карлсруе) та “J” (Гамбург). Кожен із дворів випускає і колекційні набори, що комплектуються монетами покращеної якості. Тож для повного набору погодовки колекціонерам доводиться купувати монети Німеччини у п’яти екземплярах.
На дрібних номіналах, як і раніше, карбується гілка дуба, адже (поряд з орлом) це ще один символ Німеччини. Таким же символом можна вважати і знамениті Бранденбурзькі ворота, що відображені на монетах 10, 20 і 50 центів золотистого кольору.
Пам’ятні та колекційні монети Німеччини наших днів
У 2006 році викарбували першу пам’ятно-оборотну двійку, яка відкрила серію «Федеральні землі». Оскільки у 2012 році Європейська комісія дозволила збільшити кількість пам’ятних оборотних монет до двох на рік, на німецьких євродвушках почали увічнювати ювілеї значимих для Німеччини подій. Карбування здійснюють усі п’ять монетних дворів.
Колекційні монети Німеччини виходять у світ з 2002 року. Основна маса цієї продукції карбується із золота та срібла. Найбільший номінал 200€ використовувався лише один раз – в рік переходу на готівку євро. Ціна колекційної монети залежить не від її номіналу, а від ваги дорогоцінного металу , що пішов її виготовлення.
