Історія Київського експериментального кераміко-мистецького заводу починається 1924 року. Тоді було засновано майстерню з випуску фарб для керамічних виробів. У регіоні потрібно налагодити їх виробництво з місцевої сировини та забезпечити продукцією інші українські керамічні заводи.
У штаті майстерні спочатку були лише три співробітники. Їхніми силами у грудні 1924 року вийшла з виробництва перша партія нових керамічних фарб. Після чого в майстерні були встановлені нові виробничі потужності (горни) та з’явилися додаткові підрозділи: художні відділи та майстерня з випуску деколів — зображень на паперовій основі, які потім переносяться на кераміку. Співробітники художніх відділів мали розробити нові малюнки та форми виробів.
1925 року штат підприємства налічував уже 26 осіб і продовжував зростати, як і саме виробництво.
Хроніки розвитку заводу
Через десять років після заснування майстерні, 1934 року, їй було надано новий статус — Експериментальний керамічний завод Укрфарфорфаянстресту. До його складу входили відділи з випуску фарб та деколі, підрозділ порцеляни, лабораторія. Керівництво підприємства планувало розвивати його за двома напрямками: дослідним та художнім. Перед дослідниками стояло завдання створення нових фарб, глазурів та обладнання. Художники відповідали за створення нових форм, стилів, малюнків, орнаментів на всіх українських керамічних заводах.
1939 року підприємство отримало нову назву — Київський експериментальний кераміко-мистецький завод (КЕКХЗ). У період другої світової війни його приміщення, цехи та потужності сильно постраждали, але все ж таки через два роки після початку бойових дій завод вже продовжував випуск продукції.
Виробництво довелося повністю переоснастити: використовувалася найпростіша та найдоступніша техніка. Деякі матеріали через їхню відсутність виключили з виробничого циклу або замінили іншими. Наприклад, замість кварцу робітники змушені були використовувати річковий пісок.
Вироби, випущені у перші повоєнні роки, призначалися для побутового споживання: це були столові сервізи, скульптура та інші предмети декору, а також продукція великого формату: гіпсова та керамічна скульптура.
У цей час на завод почали запрошувати майстрів народних промислів, завдяки ним виник новий напрямок виробництва — тонка кераміка. Паралельно розвивалися та інші художні напрями.
Одним із центральних було виробництво «ідеологічної» порцеляни. Заводський художник Г.Б. Головина створювала порцеляну у традиціях «сталінського ампіру», її авторству належать парадні столові сервізи та вази з портретами політичних діячів. Інший художник підприємства – А.Д. Сорокін працював над випуском вишуканої продукції у стилі «шинуазрі», який з’явився в Європі наприкінці XVII століття і був заснований на використанні традиційних східних мотивів у декорі з імітацією китайських стилів.
У 1950-60 роках на Київському експериментальному кераміко-мистецькому заводі працювала художник С.М. Сарапова. Вона створила сервізи та вази у стилі постмодернізму, що здобули популярність не тільки в СРСР, а й інших країнах. Її вироби регулярно брали участь у різноманітних міжнародних промислових виставках.
У ті роки на підприємстві тривала автоматизація виробництва: використання конвеєрів та іншого нового устаткування дозволило частково замінити ручну працю машинною. За рахунок цих нововведень асортимент заводу та масштаби його випуску значно збільшились. Майстри експериментували з кольоровим та тонкостінним фарфором, використовували для декорування продукції дорогоцінні метали, мереживо та інші матеріали.
Київський ЕКХЗ весь цей час продовжував забезпечувати своєю продукцією (фарбами та деколями) інші керамічні підприємства країни, а порцеляна, що вироблялася тут, за своєю якістю вже не поступалася світовим стандартам. Ці досягнення відіграли важливу роль розширенні виробництва. Завод перевели в новий виробничий комплекс, а в його штаті могли працювати щонайменше 800 осіб.
1993 року почалася приватизація КЕКХЗ. Підприємству надали нову назву — ВАТ «ДЕФФА». У 1995 році воно працювало у партнерстві з Німеччиною. Частка продукції призначалася експорту. Крім побутових столових приладів, заводі продовжували створювати скульптуру, випускати вази, сувеніри, деколь. Пізніше відновилося виробництво керамічних фарб, а також розпочався випуск тари зі скла. У 2000 роки основний асортимент КЕКХЗ складали побутовий посуд, мистецька скульптура та сувеніри.
2006 року завод було закрито, а його колекція фарфорових виробів зникла. 2012 року знайома марка повернулася на ринок. Правонаступник КЕКХЗ, який працював під егідою фірми «Київпорцеляна», також перебував у місті Васильків Київської області. Про стан виробництва нічого не відомо.
Клейма Київського експериментального кераміко-мистецького заводу
У період, коли тавро різних сортів відрізнялося за кольором, червоний колір відповідав вищому сорту, синій – першому, зелений – другому, а чорний – третьому сорту.
