Російська абревіатура ЛОЗ (рос.: Ленинградский опытный завод) відбиває останній етап радянського періоду роботи Ленінградського заводу фарфорових виробів, який був дослідним підприємством при Державному дослідному керамічному інституті. Якщо судити з клейма заводу, то стартова точка цього етапу датується першими роками 1970-х, але слово «дослідний» повернулося в назву підприємства ще наприкінці 1960-х років.
Період ЛОЗ в історії Санкт-Петербурзького фарфорового заводу
Народження підприємства відносять до 1947 року, коли на базі двох артілей («Кооптруд» та «Мінерал») засновано завод «Електротехприлад». Через кілька років він потрапляє до зони інтересів Державного дослідного керамічного інституту і його керівник академік Качалов домагається передачі підприємства у відомство інституту в якості дослідного заводу.
З 1952 року – це дослідний завод «Порцеляна». З цього моменту заводські фахівці зайняті розробкою експериментальних машин та апаратів для потреб фарфорово-фаянсової промисловості Радянського Союзу. Поряд із конструкторським бюро на заводі працює і художня майстерня, яка незабаром освоює випуск виробів з бісквіту (неглазурованої порцеляни), а потім переходить до виготовлення форм для порцелянових статуеток. Малі форми склали славу Ленінградському заводу фарфорових виробів (на той час його коротко називали «ЛЗФІ»).
У 1967 році заводу нагадали, що він є підвідомчим дослідним підприємством, яке використовується для експериментів. Його спочатку перейменовують на Ленінградський дослідно-експериментальний завод (ЛОЭЗ, росс.: Ленинградский опытно-экспериментальный завод), а потім на Ленінградський дослідний завод (ЛОЗ, росс.: Ленинградский опытный завод).
Офіційна назва періодично змінювалася у зв’язку з перейменуваннями Державного дослідного керамічного інституту, але абревіатура ЛОЗ збереглася до розпаду СРСР. Якщо ЛЗФІ переважно спеціалізувався на сувенірних виробах (порцелянових статуетках тощо), то художній майстерні, перетвореній на експериментально-художню лабораторію, поставили ширший спектр завдань.
Керівником лабораторії Ленінградського дослідного заводу став Володимир Григорович Яровий, який мав великий досвід створення форм столового посуду. Статуетки поступово відходять на другий план, а головним напрямкам стає різноманітний посуд разом з різними декоративними предметами (годинник, підлогові та настільні вази, скриньки та ін.). Це дає можливість для ЛОЗ перейти до низки провідних підприємств радянської порцеляново-фаянсової галузі.
Усі необхідні рецепти фарфорових мас розроблялися тут же на заводі. Це значно скорочував час від задуму виробу до його серійного виробництва. Усі нові відкриття та модні тенденції у сфері створення форм і декору відразу ставилися на озброєння. Не забували тут і про класичні традиції. Враховувався споживчий попит та нові віяння у декоративному оформленні. На тарілках, чашках і гуртках нерідко виникали пам’ятні місця Ленінграда та його відомі пам’ятки.
Сучасна історія заводу
Повернення місту історичного імені спонукало керівництво підприємства також повернути колишню назву – Дослідний завод «Фарфор». Незважаючи на важкі часи, тут вдалося не лише зберегти колектив майстрів із художників, модельників та ливарників високого рівня, а й запросити нових спеціалістів. Ринкові відносини змусили задуматися про інші напрямки, тому тут поряд із посудом та іншими малими формами почали робити архітектурну кераміку для декорування фасадів будівель та різноманітних інтер’єрів.
У 2008 році завод отримує самостійність, перетворившись на ТОВ «Санкт-Петербурзький фарфоровий завод».
Каталог клейм за роками
Крім базового клейма ЛОЗ (1973-1991 рр.) вище представлений весь набір клейм заводу, яким маркували вироби з його заснування до розпаду СРСР. Нижче наведено добірку фрагментів фотографій, що показує, як тавро виглядає безпосередньо на предметі.
Сучасним логотипом заводу є стилізоване зображення фарфорового самовару з вінчаючим його заварювальним чайником.
