Абревіатуру ЛЗФІ трохи більше десяти років (з 1956 по 1967 рік) носив Ленінградський завод фарфорових виробів ГУМП Ленгорвиконкому, який працював як дослідний завод при Державному дослідному керамічному інституті. Фахівці інституту розробляли та вдосконалювали нові склади кераміки, фаянсу та порцеляни, необхідні в різних галузях радянської промисловості. У цехах дослідного заводу ці рецепти проходили проби. Але поціновувачам радянського антикваріату абревіатура ЛЗФІ найбільше запам’яталася не основна, а побічна діяльність заводу: чудові порцелянові статуетки.
Період ЛЗФІ в історії фарфорового заводу
На момент перейменування на Ленінградський завод фарфорових виробів дослідне виробництво при Державному дослідному керамічному інституті проіснувало майже десять років. Початок йому поклало об’єднання артілей «Кооптруд» та «Мінерал» у завод «Електротехприлад», що трапилося 1947 року.
Передача «Електроприладу» Державному дослідному керамічному інституту та перетворення його на дослідний завод благотворно вплинули на його розвиток.
Зусиллями голови інституту академіка Качалова підприємство у 1952 році отримує новий корпус. Основна його частина, як і раніше, відведена конструкторам, але паралельно набирають майстрів у художню майстерню. Спочатку було освоєно вироби з бісквіту – неглазурованої порцеляни, тобто без покриття блискучим шаром свинцевої глазурі. Для повсякденного вживання такі предмети є незручними. Але у декоративних цілях іх використовують часто. Завод починає випуск бюстів із бісквіту. Якщо В.І. Леніна масово довірили робити ЛФЗ, то дослідному заводу дістаються А.С. Пушкін, А.В. Суворов, П.І. Чайковський та інші видні історичні діячі.
Але саме період ЛЗФІ вважають за розквіт малої художньої форми, виконаної у фарфорі. Велике місто, пронизане історією та культурою, приваблює людей мистецтва з усієї країни. Завдяки цьому Ленінградський завод фарфорових виробів поряд із ЛФЗ також отримує цінні кадри. Спеціалісти розробляють форми для фарфорових фігурок, на які лягає барвистий розпис. Декоративну порцеляну охоче розкуповують і самі ленінградці, і гості міста на Неві. Бісквіт теж не забутий. І накопичений досвід у роботі з цим матеріалом підвищує довіру до заводу щодо важливих замовлень.
Знамениті майстри ЛЗФД
Проте родзинкою заводу стають саме порцелянові статуетки. Одним із перших у цьому напрямі ЛЗФІ вирушив скульптор Анатолій Олександрович Кисельов, який працював тут майже з моменту створення заводу. Вже тільки одна «Оленка з козенятком» могла скласти йому тьмяну славу. Однак на сторінках історії радянської порцеляни прописалися й інші сюжетні скульптури на тему російських народних казок. Можна сказати, що саме Кисельов поставив високі стандарти для дрібної пластики ЛЗФІ.
Одним із найвідоміших виробів ЛЗФІ стала статуетка Тамари Андріанівни Федорової «Узбечка перед дзеркалом». Колекціонери намагаються знайти її у різних версіях розпису, і рідкісні варіанти коштують дуже дорого. До приходу на ЛЗФІ Федорова встигла попрацювати на Грузинській фарфорово-фаянсовій фабриці «Червоний фарфорист».
У період співпраці з ЛЗФІ Федорова створює форми для фігурок «Чаювання», «Африканка з барабаном», «Дівчина з дзеркалом».
Член Спілки художників СРСР з 1948 року Володимир Ісаакович Сичов у своїй професії з дитячих років, оскільки основи гончарної справи йому подав батько. З 1947 він сам викладав у художніх училищах Ленінграда.
На той час він захоплювався дрібною пластикою, що привело його до майстерні ЛЗФІ. У її стінах скульптор створив цілу плеяду фарфорових балерин, до якої входять такі статуетки як «Лебідь, що вмирає», «Шурале» («Балерина Н.М. Дудинська в ролі Сюімбіке»), «Балерина з квіткою», а також «Іспанський танець» («Балеріна Н.М. Стуколкіна»). Кожна з них може посперечатися красою та вишуканістю зі знаменитими німецькими фігурками з порцеляни. Далі Володимир Ісаакович пішов у монументальну скульптуру.
Більшість статуеток, випущених у роки, відносять до категорій «Анімалістична скульптура» і «Сюжетна скульптура».
Однак не варто забувати, що завод – це не лише художня майстерня. Тому часом виходили цікаві компіляції з механікою та електрикою: наприклад, електричний світильник “Золотий Півник”, на гранях якого зображені герої однойменної казки Пушкіна.
У 1967 році Ленінградський завод фарфорових виробів перейменовують на Ленінградський дослідно-експериментальний завод, а потім на Ленінградський дослідний завод. Крім художньої мініатюри тут з порцеляни починають масово робити посуд та великі декоративні предмети (скриньки, годинники та ін.).
Нині підприємство називається ТОВ «Санкт-Петербурзький фарфоровий завод».
Каталог клейм за роками
Крім базового клейма ЛЗФІ (1956-1967 рр.) тут представлений весь набір клейм заводу, яким користувалися з його заснування до розпаду Радянського Союзу. Нижче наведено добірку фрагментів фотографій, що показує, як тавро виглядає безпосередньо на виробі.
