Цей період історії фалеристики (крім державних нагород, традиційно виконуваних з мідних сплавів), характеризується, насамперед, специфікою матеріалу – переважанням алюмінієвих виробів.
Жетони, знаки, медалі з важких металів, як-от мідь, бронза, латунь зустрічаються дедалі рідше. У стилістиці зображення є прагнення схематичності, щоправда без відходу від реалізму, спостерігається часте використання абревіатур і скорочень.
Вироби з алюмінію анодувалися, декорувалися холодними емалями і лаками і в результаті виходили ефектними, легкими – і, що важливо, корозії не піддавалися.
Загальні клубні медалі, жетони та знаки службового собаківництва, у період 1960-1980-х років, переважно випускав Московський завод спортивних знаків. Виготовлення медалей до ювілеїв обласних та міських клубів часто брали на себе місцеві фабрики. Наприклад, медалі для Челябінського клубу випускала Челябінська фабрика мистецьких виробів.
У Радянському Союзі клуби службового собаківництва існували лише за ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту, рос. ДОСААФ). В основному вони займалися дресируванням та розведенням десяти затверджених порід службових собак. Міські клуби, як правило, проводили одну виставку на рік, обласні – дві виставки: міську та обласну.
Основну частину собак завжди складали східноєвропейські (німецькі) вівчарки. Тварин цієї породи на виставках було 90%, інші породи були у поодиноких екземплярах.
У рингах собакам давалися оцінки “відмінно”, “дуже добре”, “добре” та “задовільно”. За оцінку “відмінно” покладалася “Велика золота медаль”, за оцінку “дуже добре” – “Мала золота медаль”, а за оцінку “добре” – “Срібна медаль”.
У виставці могли брати участь лише собаки з родоводом, а в середній та старшій групах вже були потрібні дипломи з дресирування.
Дресирування було головним напрямком у роботі клубів ДТСААФ. Кожен собака проходив загальний курс дресирування (ЗКД) та курс захисно-вартової служби (ЗВС). За підсумками іспиту, присвоювався перший, другий чи третій ступінь: перший та другий давали право на дипломи та трикутні жетони (золотий та срібний), третій ступінь – лише на диплом.
Крім цього , клуби вели бонітування племінних тварин, тобто оцінювали тварину за результатами її потомства. Враховували виставкові оцінки та дресирування потомства собак та за кожного нащадка нараховували додаткові бали. Таких собак нагороджували на племінних рингах. За результатами бонітування надавали другий, перший клас та клас “Еліта”, нагороджували відповідними медалями. Найкращий собака у класі “Еліта” отримував найвищу нагороду – медаль “Чемпіон”.
Клуби службового собаківництва, які входили до системи ДТСААФ, регулярно проводили спортивні змагання.
Цей вид спорту називався “Багатоборство зі службовими собаками”. Існували два види багатоборства – літнє та зимове (у літнє багатоборство входили стометрівка, смуга перешкод та стрілянина по мішеням із “затримання порушника”, у зимове багатоборство – буксирування лижника та стрілянина по мішенях). За перше, друге та третє місця на змаганнях собак нагороджували медалями “Чемпіон”, 2 місце та 3 місце.
Іноді великі клуби випускали на ювілейних виставках ювілейні медалі. Їх видавали всім учасникам такої виставки. Тираж подібних виробів зазвичай був біля двохсот штук.
