З часів Петра Великого до останнього російського імператора Миколи II мідні монети створювали у великій кількості. Кожен правитель затверджував свій дизайн і характеристики монет, тому їх різноманітність може здивувати.
Щоб вам було простіше орієнтуватися в такому достатку, ми розберемо основні види мідних царських монет і поговоримо про ціноутворення. Ми виявимо параметри, що впливають на ціну, основні способи її визначення та укладання вигідних угод із монетами.
Види царських мідних монет
Мідні монети за царських часів мають цікаву історію. Залежно від фінансового становища та цілей грошових реформ імператори карбували великі чи дрібні номінали мідних монет і використовували різні назви. Подивимося, звідки пішли ці назви та яким номіналам відповідали.
Копійки
Батько Петра Першого Олексій Михайлович спробував запровадити у країні мідні гроші різних номіналів. Нові гроші цілком могли б прижитися, якби їх не випустили дуже багато, що призвело до різкого знецінення мідних монет, голоду і навіть Мідного бунту.
Однак Петро І зробив ще одну спробу введення мідних грошей та діяв з великою обережністю. Нові монети випускали повільно, щоби народ звик до них і ставився з довірою. При цьому кожен випуск супроводжували зачитуванням у людних місцях царського указу про те, що мідяки мають цінність нарівні зі сріблом та золотом. Найбільшим номіналом серед мідних монет стали копійки.
Фахівці вважають, що назва «копійка» походить від монет із Новгорода, на яких зображали вершника з списом. Але є й інша версія, за якою копійка зобов’язана своєю назвою слову «накопичувати».
За різних імператорів випускали різні номінали. Найбільшими були 10 копійок та 5 копійок. Також існували номінали 4, 2 та 1 копійка, а з Миколи I з’явився номінал 3 копійки. Микола I почав карбувати монети з написами 1/2 копійки та 1/4 копійки, що потім використовували наступні правителі.
Дєнгі, дєньгі та дєнєжкі
Наступним номіналом стала денга, що дорівнює половині копійки.
Згідно з однією з версій, така назва походить від слова “данг” – срібних грошей, що випускалися монетними дворами Золотої Орди. Якісні монети данги високої проби широко поширилися на території Русі і використовувалися для різноманітних розрахунків.
Пізніше слово трансформувалося в «дєнга», а за Катерини ІІ поряд з дєнгою почали випускати дєньгі, після чого друга назва закріпилася і витіснила першу. Але й вона з часом пішла, поступившись назвою «1/2 копійки».
За Миколи I для половини копійки використовували і назву «дєнєжка», яке зберігалося і за Олександра II.
Всі ці переходи від дєнгі до дєньгі і дєнєжкі не були випадковими, оскільки імператорам якось потрібно було відокремити звичайні монети від більш легких (з меншим вмістом міді).
Як і копійки, денги вже за Петра Першого мали вигадливий орнамент, щоб їх було складніше підробити. До речі, за нього саме мідні гроші активно підробляли, незважаючи на їх низьку вартість порівняно зі сріблом та золотом.
Пояснювалося це просто. Через нестачу міді довелося знизити монетну стопу, тобто використовувати менше міді у кожній монеті, при цьому її номінал не змінився. Так як у сусідніх з Росією країнах ціна на мідь залишилася незмінною, на прикордонних територіях з’явилися підпільні мідні двори, працівники яких навчилися карбувати хороші підробки. Тому за часів царської Росії торговцям доводилося уважно розглядати всі мідяки.
Полушкі та полуполушкі
Полушка поряд із денгою за часів грошової реформи Петра Великого чеканилася однією з перших і була найменшим номіналом. Дорівнювала вона половині денги, тобто становила лише чверть копійки. Щодо назви, то тут визначеності немає. Є припущення, що вона склалася зі слів «пол» та «ушко», тобто цим підкреслювався дрібний номінал монети, яку порівнювали з половиною вушка голки.
Цікаво, що за Петра Першого намагалися ввести ще дрібнішу монету номіналом 1/8 копійки — полуполушку. Чеканили монету лише 1700 року, проте виробництво довелося зупинити, оскільки воно виявилося невигідним.
Протягом усього імператорського періоду з часів Петра Першого до кінця правління Миколи ІІ полушку активно використовували багато імператорів. Хіба що згодом сама назва зникла і поступилася місцем назві «1/4 копійки».
Мідні плати
Ще одним цікавим грошовим знаком стали мідні плати, які карбували тільки за Катерини I. Історія їх появи йде останніми роками життя Петра I, коли у країні катастрофічно бракувало срібла. Тоді імператору спала на думку ідея замість срібних монет друкувати великі мідні плати, як це робили шведи. Ідею реалізувати він не встиг, але після його смерті Катерина I взяла її на озброєння і розпорядилася побудувати для цього так званий платовий двір у Єкатеринбурзі. Такому рішенню сприяло відкриття на Уралі багатих покладів міді.
Плати друкували у 1726-1727 роках із чистої червоної міді, причому у виробництві вони виявилися прості та дешеві. У центрі кожної плати карбували її номінал, а кутами відбивали герби, з іншого боку плата залишалася порожньою.
Важили нові гроші дуже пристойно. Так, мідна плата номіналом один карбованець мала вагу приблизно 1,6 кг. Полтіна важила 800 г, а півполтини – 400 г. Були й дрібніші номінали. Через свою громіздкість зрештою плати успіху в обігу не мали і надалі були виміняні у населення і переплавлені в інші мідні гроші. Тому екземпляри, що збереглися, дуже рідкісні і представляють велику цінність у колі нумізматів.
Кільцеві монети (кільцевики)
Це своєрідні мідні монети, які карбували лише за Олександра I період із 1802 по 1810 роки.
Їх особливістю є наявність кількох концентричних кілець по краю монетного поля. Це монети номіналом 5, 2, 1 копійка, а також дєньга і полушка.
При цьому у всіх копійок також на кільцях розташовані лічильні знаки відповідно до їхнього номіналу, щоб неписьменне населення легше відрізняло одну монету від іншої.
Кільцевики карбували по 16-рублевій монетній стопі, однак у 1810 році через фінансове становище, що склалося, імператор прийняв рішення збільшити монетну стопу до 24-ї. Це означає, що якщо раніше з одного пуду міді мали накарбувати лише 16 рублів, то тепер уже 24.
Нові монети стали легшими, а старі легально чи таємно вивозили за кордон, що поступово призвело до їхнього зникнення. Сьогодні такі монети вважаються рідкісними, а деякі з них існують лише у вигляді новоробів.
Інші мідні монети
Крім названих видів мідних монет існували і пробні екземпляри, які не потрапили в обіг з різних причин: через дорожнечу виробництва, складність карбування, відхилення правителем тощо. Пробні екземпляри з 1700 по 1917 роки дуже різноманітні, тому що їх найчастіше виготовляли саме з міді. Розповімо тільки про такі цікаві варіанти, як гроші та сестрорецькі рублі.
Хоча досі слово «грош» використовується в багатьох приказках, сам грош у Росії 1700-1917 рр. у масовому обігу не був. Він був мідною двокопійковою монетою, яку випускали ще за Олексія Михайловича. Саме слово походить від латинського слова grossus, що означає «товстий».
Справа в тому, що його монета-попередниця в Європі була такою тонкою, що товстіший грош був зустрінутий з великою радістю і поширився в багатьох країнах. Однак, ймовірно, через провал мідних грошей за Олексія Михайловича грошу не судилося зберегтися в Росії як грошовій одиниці.
Петро I випустив перший пробний грош лише 1724 року, потім пробні гроші викарбували у роки правління Катерини I, проте монета так і залишилася серед пробних.
За Єлизавети Петрівни мідні двокопієчники повернулися в дію, але вже під назвою «2 копійки», хоча при ній випускали і срібні гроші, але не для Росії, а для використання в Пруссії. Гроші інших територій випускали й інші імператори.
Не менш цікавою є історія сестрорецьких рублів. Багато в чому вони повторили історію вагових мідних плат, про які ми розповідали раніше.
У 1770-х роках Катерина II зіткнулася з такою проблемою: паперові асигнації не вдавалося забезпечувати монетами із срібла та золота, а карбування та доставка з Єкатеринбургу великої маси мідяків низького номіналу була для скарбниці невигідною. Тоді було ухвалено рішення замість мідних копійок карбувати мідний рубль, причому зберегти його круглу форму.
На відміну від копійок, вага найбільших з яких становила близько 50 г, рубль повинен був важити більше 800 г з урахуванням монетної стопи, що діяла тоді. Така монета перетворилася на цілий циліндр завтовшки 2,5-3,5 см та діаметром 70-76 мм.
Однак на відміну від мідних плат при Катерині I, випускати циліндричну монету виявилося вкрай складно та затратно. Навіть сама спроба карбувати зображення у все монетне поле не увінчалася успіхом, оскільки воно виходило розмитим. Багаторічні експерименти зі спрощенням та здешевленням карбування ні до чого не привели, і в результаті виробництво на Сестрорецькому монетному дворі було зупинено, а на світ вийшло лише кілька пробних екземплярів.
Цікаво, що перші новоділи цих монет з’явилися в ті ж царські часи, оскільки багато колекціонерів того часу бажали отримати сестрорецький рубль у свою колекцію. Так, у 1845 році створили чотири екземпляри для купця Єрємєєва, а роком пізніше один екземпляр відлили на замовлення статського радника Лаврова.
Окрім пробних із міді також випускали монети для інших територій: окремих регіонів Російської імперії чи інших країн.
Причини випуску були переважно такими: треба було вести війну і розраховуватися на території іншої країни, потрібно було створювати нові монети для приєднаних земель або шукати нові рішення через невигідність виробництва.
Наприклад, за Катерини II для Сибірської губернії випускали свої монети з урахуванням Коливано-Воскресенських заводів. Пов’язано це було з тим, що через значну віддаленість губернії везти до неї монети було дорого. У той же час на згаданих заводах була мідь із невеликим вмістом срібла та золота. З неї і стали карбувати сибірські монети, якими заборонялося розраховуватися поза Сибірською губернією. Однак ця заборона призвела в кінцевому підсумку до знецінення сибірських грошей та закриття виробництва.
Крім монет для Сибіру Катерина II розпорядилася карбувати мідні монети з подвійним номіналом для Молдови та Валахії. Аналогічної політики дотримувалися деякі інші імператори, яким також доводилося вести якісь операції з іншими країнами.
Які параметри впливають на ціну мідних монет царської Росії
На ціну старовинної мідної монети впливають багато чинників, через що різниця між однією та іншою монетою може становити сотні доларів. Розберемо основні із цих факторів, розуміння яких допоможе вам легше орієнтуватися у ринкових цінах.
Одним із значних факторів, що впливають на вартість царської монети, є ступінь її збереження. Традиційно з однакових монет (одного типу, дати випуску, різновиду, номіналу) більше пропонують за ту, що має більш високий ступінь збереження.
Але якщо це монети різні, їх не можна порівнювати. Наприклад, одна монета збереглася в єдиному екземплярі і може коштувати десятки тисяч доларів, навіть якщо її стан неідеальний. Інша виглядає ідеально, але крім неї в такому стані є величезна кількість монет. І виставлятиметься вона буде вже в зовсім іншій ціновій категорії.
Буває і таке, що збереглося багато монет в одному ступені збереження, а в іншому залишилися одиниці. Ось ці одиниці і коштуватимуть дорого, навіть якщо їхній стан трохи гірший.
Ще один найважливіший фактор – рідкість монети.
Що робить монету рідкісною? Насамперед це різновид. Наприклад, до наших днів дійшла велика кількість мідних копійок доби Петра Першого. Однак серед них є дуже рідкісний різновид 1704 р.(створений на великому кружку і маючий літери «МД»), яка йшов з аукціонів за сотні тисяч доларів.
Рідкісними також вважають пробні, донативні та інші монети, випущені в малій кількості. Чим менше їх збереглося, тим цінніша монета. Іноді відомий лише один екземпляр, але згодом виявляються інші. Рідкісними стають і такі монети, випущені великим тиражем, але з якихось причин вилучені з обігу. Вилучали їх через брак металу, збитковість виробництва, зміну уряду та з інших причин.
Наступний чинник – справжність монети. Сьогодні на тіньових ринках є така велика кількість підробок, що деякі з них розпізнати під силу тільки досвідченому оцінювачу. Тут же згадаємо і новороби — монети, які створюються на справжньому монетному дворі, але вже зовсім інший час. Деякі їх карбувалися в цікаві історичні періоди чи створювалися з допомогою старих штемпелів. Інші створюються на підставі історичних документів чи фантазій (як могла б виглядати монета, якщо змішати такі ідеї) і теж цікавлять деяких колекціонерів. Інші ж з’являються у великій кількості та знецінюють випущені екземпляри.
Чи впливає на вартість монети метал, який використовували під час її виробництва?
Так, така залежність є, тобто золоті царські монети найчастіше цінуються вище, ніж мідні, але вона не буде визначальною за більш значущих чинників. Так, рідкісна мідна монета царської Росії часом йде з молотка за десятки тисяч доларів, а поширена золота лише за тисячі доларів або скромніші суми.
Якщо оцінювач назвав високу вартість конкретної монети, це ще не означає, що її буде продано за такою ціною. Багато залежить від попиту на ринку. Наприклад, у період економічної кризи багато хто переключається на важливіші завдання. Також буває, що незатребувана на ринку однієї країни монета може мати успіх на інших ринках. З іншого боку, на аукціонах підсумкова ціна часом у кілька разів перевищує початкову вартість лота, якщо з’являється кілька заможних колекціонерів, які бажають отримати якусь рідкісну монету для своєї колекції.
Щоб грамотно врахувати перелічені вище чинники, потрібний достатній досвід щодо оцінки монет. Так, новачок нерідко помиляється у визначенні ступеня збереження монети і особливо рідкісного різновиду чи справжності. Крім цього, є й інші фактори, які можуть призводити як до зростання вартості, так і до її зниження. Краще розумітися на цьому питанні допоможуть деякі каталоги, про які ми поговоримо далі.
Скільки коштує царська мідна монета царської Росії
Найчастіше ціна певної монети формується на підставі аукціонних продажів, що пройшли. На сьогодні існують різні аукціони, де можна знайти інформацію щодо аукціонних продажів кожної монети періоду царської Росії.
В Україні дуже зручним для відстеження є архів продажів сайту для колекціонерів Violity. При визначенні вартості зацікавивших вас монет потрібно поставити фільтр не на активні, а на продані лоти.
Коли переглядатимете конкретні дані, не забувайте про темпи інфляції у ці та інші роки. Знайомство з цією інформацією допоможе вам виявити, скільки можуть коштувати ваші монети.
Також зустрічаються каталоги, в яких ціни формуються за сукупністю різних факторів, наприклад монети царської Росії можна продати або придбати в Україні в спеціалізованих магазинах нумізматики, таких як Monitex.
Ціни на різних сайтах можуть значно відрізнятись, але їх також корисно вивчити для розуміння приблизної цінової категорії монет.
Де продати мідні монети царської Росії
Найпростіший спосіб продати царські монети полягає у відвідуванні ломбарду чи антикварної крамниці. Гроші вам дадуть одразу, але не розраховуйте на особливо прибуткову угоду. Так як подібні заклади заробляють на перепродажі, ви отримаєте набагато менше того, що реально коштують ваші монети, часом у кілька разів.
Подивіться, де розташовані найближчі до вас нумізматичні клуби та ринки. Вони за своєю суттю є місцем зборів колекціонерів та нумізматів з деякими відзнаками. Учасники нумізматичних клубів часто зустрічаються за розкладом раз на тиждень або рідше в обумовленому місці. Продати монети тут можна набагато дорожче, але потрібно зберігати пильність. По-перше, не залишайте ваші монети без нагляду, тому що у великому скупченні народу у вас їх можуть вкрасти або випадково зашкодити. По-друге, заздалегідь дізнайтеся вартість ваших монет в оцінювачів, інакше наполегливі учасники заходу можуть легко переконати вас у нижчій вартості ваших монет. З цієї ж причини вам знадобиться і вміння торгуватися та відстоювати свою точку зору.
Вигідно продати мідні монети можна і за допомогою дошок оголошень. Наприклад, на «RIA.com» чи«OLX», які для багатьох давно стали звичним місцем продажу чи купівлі будь-яких речей. Однак не всі монети мають попит, і до моменту укладання угоди може пройти чимало часу. Тут також будьте уважні і по можливості продавайте монети очно, тому що при поштових відправленнях ризик втрати грошей і монет посилюється.
Якщо поруч із вами немає зацікавлених покупців, візьміть участь в інтернет-аукціонах, щоб за ваші монети поборолися охочі з різних точок країни чи світу. У кожного такого аукціону свої особливості, тому вам доведеться вивчати правила та набувати досвіду подібних продажів. При виборі конкретного сайту звертайте увагу на ступінь захисту від шахраїв (гарантії, рейтинги та інше). Популярними інтернет-аукціонами є Violity, New Auction, UNC.UA.
За наявності особливо цінних екземплярів і колекцій є сенс продавати їх через аукціонні будинки. Тут ще серйозніші вимоги до учасників, а за участь береться висока комісія, яка може доходити до чверті вашого прибутку з торгів. Очікування тут теж довгі і можуть розтягнутися на багато місяців, але за бажання отримати максимум прибутку варто зачекати.
Де придбати царські мідні монети
У багатьох містах є спеціальні нумізматичні чи антикварні магазини із непоганими колекціями монет. Багато які з них представлений в інтернеті, тому ви можете знайти через їхні сайти відповідні екземпляри і потім домовитися про зустріч із продавцем. За неможливості зустрітися особисто, спочатку уважно вивчіть конкретний інтернет-магазин. Якісний продавець повинен довго бути присутнім на ринку, мати позитивні відгуки, достатній асортимент, контакти та інші атрибути, що підтверджують його репутацію. Деякі сайти є агрегаторами для приватних продавців і не несуть відповідальності за їх дії, тому перед операцією уважно вивчайте правила сайту.
Якщо вам не вистачає конкретних екземплярів для колекції, відвідуйте нумізматичні клуби та ринки, про які ми писали вище. Також за рідкісною монетою можна полювати на інтернет-аукціонах. Але будьте готові викласти круглу суму, оскільки деякі особливо цінні мідні царські монети вирушають з аукціонів за десятки тисяч і навіть сотні тисяч гривень.
