До кінця 19 століття старообрядницькі майстерні виробляли величезну кількість міднолитих виробів: ікон, складнів і хрестів різних розмірів. Різноманітні старообрядницькі хрести при всій схожості між собою (на перший погляд здається, що вони відрізняються лише за розміром) відрізняються, перш за все, своєю приналежністю до різних старообрядницьких напрямів. Ця різниця визначається типом верхівки, на якій іноді розміщується Нерукотворний Образ Спасителя, інколи ж зображення Господа Саваофа.
Як відомо, старообрядництво дуже недовго являло собою єдиний рух і дуже скоро розкололося на кілька десятків течій, часто ворогуючих одна з одною.
Тому й литі хрести, про які йдеться, мають деякі відмінності. Так, на хрестах старообрядців поморської злагоди ніколи не з’являється зображення Святого Духа у вигляді голуба.
На поморських хрестах і хрестах, що мали також ходіння в середовищі близьких за ідеологією до поморців старообрядців-федосіївців, зображення Господа Вседержителя замінюється Нерукотворним Образом Спасителя і ніколи нема напису ІНЦИ – «Iсус Назоpей, Царь Иудейский».
Суперечки у тому, чи слід поклонятися Хресту, якщо у ньому зображено «пілатове титло», виникли у старообрядництві від початку розколу.
Архідіакон Соловецького монастиря Ігнатій, автор кількох поширених у старообрядстві полемічних творів, вимагав писати на хрестах літери IХЦС («Iсус Христос Царь Славы»). Не розгортаючи аргументації щодо змісту напису, Ігнатій наводив численні приклади хрестів, які містять пропоноване ним титло. Противником Ігнатія виступив Соловецький ієромонах Геронтій, не менш авторитетний публіцист та апологет «старої віри».
Внаслідок конфлікту Ігнатій змушений був залишити Соловецький монастир. Після відходу Ігнатія в обителі залишалися його прихильники. У березні 1669 р. один із найрадикальніших лідерів соловецького повстання Фаддей Бородін очолив знищення хрестів із написом ІНЦИ.
Довгий час захищали «пілатове титло» послідовники іншого диякона Феодосія Васильєва, які склали особливу згоду федосіївців; відомі полемічні твори відомих діячів цієї згоди Ігнатія Трофімова та Олексія Самойлова, які захищали титла.
Протягом багатьох десятиліть питання про пілатовий титл обговорювалося в старообрядництві, головним чином, серед безпопівців, поки федосіївці не погодилися слідом за поморцями та філіпповцями відкласти поклоніння Хресту з пілатовим титлом.
Попівці історично мало брали участь у цій дискусії, вони вважали за прийнятні обидва варіанти титлу, не знаходячи в жодному з них жодної єресі.
До кінця 18 століття більшість федосеєців погодилася з поморцями у запереченні «пілатового напису». Менша частина, вірна засновнику штибу Феодосію Васильєву, визнає лише хрести з титлом IНЦИ; ці послідовні федосіївці, що залишилися в меншості, утворили відокремлену течію, названу титловщиною.
Розглянемо титла і надписи з їх традиційним старообрядницьким тлумаченням, що знаходяться на найбільш поширених хрестах.
На верхній поперечній перекладині хреста, яка за змістом зображує дощечку з написом Пілата, в більшості випадків нанесено титло «ІНЦИ». Означає воно Розп’ятого Спасителя – «Иисус Назоpей (или Назаpянин), Цаpь Иудейский».
Відкидаючи «пілатове титло», поморці були упевнені, що цей чотирилітерний напис «заліз на хрест» тільки при патріархі Ніконі, який «нового бога вигадав» і тлумачать її так: «Iнаго Цаpя Никон Исповеда».
Наступний напис, який деякі знавці тлумачать по-своєму, вміщено в хрестчастому німбі Розп’ятого Спасителя. Цей напис «Ο Ω Ν» – по-грецьки написане Ім’я Боже, відкрите Мойсею, тобто «Сущий». Російські доморощені тлумачі пояснюють напис як: «Он Отец Наш», або «Он ОТ Отца Нисшел, або ще довшим тлумаченням: «ОТ небес сошед Господь наш Iсус Хpистос и пpишед к iудеом, Они же его непpияша, На кpесте pаспяша»
Зауважимо, що Візантія не знала таких буквених знаків на хрестчастому німбі Спасителя. На російських іконах і фресках вони з’являються з 14 століття.
Схожим чином, розміщені на богородичних іконах титла «МР ФY» (третя буква не ферт, а фіта) любителі хитромудрих тлумачень пояснюють як: «Маpия Pоди Фарисеев Учителя», у той час як це просте скорочення грецьких слів «МАТЕР ФЕY», тобто Мати Божа.
У навершії поморських хрестів завжди зображується Нерукотворний Образ Спасителя з відповідним написом, нижче якого є зображення двох Ангелів з покривалами в руках, які ніби спускаються до Розіп’ятого Христа. Нижче за Ангелів зазвичай розташовується напис «ЦАРЬ СЛАВЫ».
На хрестах інших старообрядницьких напрямів на місці Нерукотворного Образу знаходиться поясне зображення Господа Вседержителя в зоряному німбі та з написом «ГДЬ САВАОФ», оточене хмарами. Нижче за середню перекладину хреста зазвичай записується тропар: «Кресту Твоему покланяемся, Владыко, и святое Воскресение Твое славим».
Надпис «НИКА», що зазвичай знаходиться біля ніг Спасителя, означає по-грецьки «Перемога», бо Господь Своїм Розп’яттям і Воскресінням виявляє перемогу над абсолютною владою диявола, гріха і смерті над людським родом. Старообрядницьким мудрецям таке просте пояснення нецікаво. Воно тлумачать слово «НИКА» як титло: «Нас Искупил Кpовию Адама». Це мудре вигадування ніяк уже не узгоджується з вченням Християнської Церкви, бо викупив нас Своєю Кровією Сам Господь Ісус Христос, а кров Адама тут абсолютно ні при чому.
З боків розіп’ятого зазвичай зображуються знаряддя страти з відповідними літерними позначеннями: «К – копие, Т – тpость, Г – губа, смоченная уксусом».
Ноги Ісуса прибиті до підніжжя, косої поперечини хреста. На стародавніх хрестах ця нижня поперечка часто була строго горизонтальною. З середини 17-го століття вона стає похилою, тож лівий (з боку глядача) її кінець трохи піднятий, а нижній опущений. Такий нахил, на думку інших знавців іконографії, вказує на розбійників, розп’ятих разом із Спасителем. Вважається (хоча Євангелія нічого про це не повідомляють), що праворуч від Христа був розіп’ятий розсудливий розбійник, який, покаявшись, був прощений і опинився в раю. Нерозсудливий же розбійник вирушив у пекло, якому має бути «нижче нижнього». Іншим тлумаченням, піднятий лівий кінець зображує долю виправданих на Страшному Суді людей, які стояли праворуч Престолу Божого; інший, опущений, кінець перекладини свідчить про долю засуджених грішників.
У нижній частині хреста зазвичай відливається рельєфне зображення Єрусалиму. Важко сказати, що це: історичний Єрусалим, де відбулося розп’яття Сина Божого, або символічний Єрусалим Небесний, який відкривається спасенному людству Хресною Смертю Спасителя.
У підніжжя хреста часто розташовуються ще чотири літери «МЛ» і «РБ», що повинно розшифровуватися як вираз: «Место Лобное Pай Бысть» (тобто раєм стало), іноді «РБ» тлумачиться як «Pаспят Бысть». Ще нижче є дві літери «ГГ», що означають Голгофу.
У самому підніжжі хреста зображується людський чеpеп – голова Адама з відповідними літерами «ГА». Розумне тлумачення цього символічного зображення у тому, що Розіп’ятий Христос перемагає смерть. Але деякі російські богослови пояснювали зображення черепа переказом про те, що Адам був похований на Голгофі, там, де був згодом розіп’ятий Христос.
На більшості міднолитих хрестів нижче адамової голови знаходиться зображення куща, який повинен зображати те саме трискладове дерево, з якого був виготовлений Животворячий Хрест. На найкращих поморських хрестах це дерево перетворюється на квітку, оточену яскравими багатобарвними емалями. Ймовірно, це зображення дерева пізнання добра і зла, яке, як відомо, було «хорошо для пищи, приятно для глаз и вожделенно».
