Передісторія
Незважаючи на важливу роль Панамського перешийка в міграціях народів доісторичної доби, на момент появи конкістадорів ця територія була заселена і малорозвинена в економічному і соціальному плані.
У 1501 році стався перший контакт жителів з європейцями з експедиції Родріго де Бастідаса, а через рік Колумб досліджував східне узбережжя країни. Проте панамці звеличують зовсім іншого першовідкривача та работоргівця, Васко Нуньєса де Бальбоа. Бальбоа заснував перше європейське місто на американському континенті і в 1513 першим з європейців (на чолі загону зі 190 іспанців і 600 індіанців-носильників) вийшов на американський берег Тихого океану.
Незабаром регіон став місцем відправлення до Європи золота інків і, відповідно, об’єктом постійного нападу піратів. На перешийку намагалися влаштуватися і шотландські колоністи, але іспанці втримали цю стратегічну територію, навіть коли Колумбія, частиною якої вважалася Панама, здобула незалежність.
У 1821 році панамці все ж таки відвернулися від метрополії і, проголосивши незалежність, увійшли до складу Колумбії. Однак, як і в більшості відокремлених регіонів Центральної та Південної Америки, сепаратистські настрої ніколи не зникали. Панамці то отримували автономію, то втрачали її, сподіваючись знайти знову.
Мрії про канал
З кінця XIX століття, у міру зростання ролі перевезень між океанами, на Панаму все частіше звертають увагу іноземні держави. Спочатку, на гроші промисловців США було збудовано залізницю. Згодом французи створили акціонерне товариство для будівництва каналу. Проте підприємство закінчилося невдачею.
Проте проектом каналу зацікавилися американці. У 1903 році вони ініціювали сепаратистське повстання та відправили на рейд столиці Панами флот. У результаті 3 листопада 1903 року тут було проголошено створення незалежної від Колумбії держави Панама. Втім, панамці називають цю дату «Днем відділення», виводячи незалежність із подій 1821 р.
Вже за два тижні було підписано договір, відповідно до якого США отримали право «на вічні часи» розміщувати збройні сили на території Панами та «забезпечувати контроль» над Панамським каналом. Американці отримали не лише права на будівництво та експлуатацію каналу, а й на втручання у внутрішні справи Панами.
У рік «відділення» Панамці перейнялися створенням національної монети, яку назвали «бальбоа», на честь підприємливого іспанця-конкістадора. 1 бальбоа складався зі 100 сентесимо.
У 1904 році була представлена перша серія панамських грошей, що складається зі срібних монет номіналом 2½, 5, 10, 25 і 50 сентесимо. Вага монет була заснована на половині їх номіналу, при цьому монета в 2½ сентесимо мала масу 1¼ грама, монета в 5 сентесимо мала масу 2½ грама і так далі. Завдяки невеликому розміру монети в 2½ сентесимо (1 см в діаметрі) монета стала відома як “Панамська пігулка” або “Панамська перлина”.
Монети карбувалися зі срібла 900-ї проби і на аверсі мали назву країни, рік випуску, портрет конкістадора Васко Нуньєса де Бальбоа (аверсом у Панамі вважається саме сторона з портретом), а на реверсі номінал словами, герб країни, маса металу та проба металу.
Найрідкіснішою і найдорожчою монетою вважається «Панамська пігулка» 1904 р., яка вийшла тиражем всього 400000 екземплярів. Найбільша монета в 50 сентесимо теж зустрічається не часто і виходила невеликими тиражами в 1904 і 1905 роках.
У 1907 році були випущені ½ і 2½ сентесимо з мідно-нікелевого сплаву, що дозволило підняти вагу та розмір монет, зробити їх зручнішими в обігу. З невідомої причини дрібніша монета втратила герб, але зберегла зображення Васко Нуньєса, а більша мала на аверсі лише номінал цифрами та словами, та 7 зірок за кількістю провінцій.
У 1916 році був викарбуваний додатковий тираж срібних 5 сентесимо в кількості 100 000 екземплярів. Наступне карбування 5 сентесимо відбулося лише у 1929 році, і монета вже стала мідно-нікелевою. Дизайн теж змінився на більш дешевий, з номіналом цифрами та словами на аверсі.
Особливими грошима Панами можна назвати монети для прокажених. Лепрозорій Пало Секо, розташований на невеликому півострові недалеко від зони каналу, було відкрито у 1907–1972 роках. Жетони, викарбувані в 1919 році, служили до 1952 року і були здебільшого знищені 1955-го.
1 та 5 центів робили з латуні з квадратним отвором. 10, 25, 50 центів та 1 долар виготовляли з алюмінію з круглим отвором. Як завжди, монети для лепрозорію мали максимально простий дизайн без державної символіки.
Залежність від США
Будівництво каналу, закінчене американцями до 1914 року, викликало питання панамському суспільстві своїми умовами і залежністю, у якій опинилася країна. Але на економіці регіону будівництво та експлуатація каналу далися взнаки благотворно.
Інвестиції в інфраструктуру, створення робочих місць та боротьба з жовтою лихоманкою покращили життя панамців. Панама перетворилася на республіку з олігархічним правлінням, де заправляли великі комерсанти, орієнтовані США.
Із самого початку особливістю панамської валюти була прив’язка до долара. Країна спочатку відмовилася від випуску своїх банкнот, використовуючи американські. За монетами ухвалили рішення, що вони мають нагадувати долари та центи.
У 1930 р. були введені такі монети номіналом 1/10, ¼ і ½ бальбоа зі срібла 900-ї проби, а в 1931 році за ними послідувала і 1 бальбоа. Розрахункові знаки були ідентичні за розміром та складом відповідних монет Сполучених Штатів.
Дизайн було змінено. Якщо раніше на Бальбоа був шолом із плюмажем та написом «закон свободи», то тепер з’явився класичний шолом іспанського конкістадора, прикрашений малюнком і без написів. 1 бальбоа відрізнявся ще тим, що на реверсі поруч із гербовим щитом красувалася жінка-свобода на повний зріст.
У 1935 році були випущені нові бронзові монети номіналом 1 сентесимо, на аверсі яких, окрім року випуску, з’явився портрет Урракі – індіанського вождя, який очолював боротьбу проти вторгнення іспанців.
Таким чином, панамці висловили повагу до корінних жителів, які боролися за незалежність Панами. Такі монети 1935 та 1937 років випускалися невеликими тиражами та цінуються колекціонерами.
У 1940 році на бронзу перевели і 1¼ сентесимо. У 1947 році було викарбувано новий тираж усіх існуючих номіналів срібних монет. Їх дизайн та проба срібла повторювали монети 1930-31 років.
Панамська воєнщина
Незважаючи на скромні розміри Панами та її залежність від США, у країні завжди зберігався іспано-індіанський войовничий запал. Тут традиційно для Латинської Америки військова кар’єра вважалася дуже престижною. Проте, ось невдача, країна скасувала постійну армію ще 1903 року. Тому роль військових виконує поліція та різні сили безпеки.
У 40-х роках XX століття військові настільки зміцнили свій вплив, що почали кидати виклик комерційній олігархії. Не останню роль грав приклад сусідів, у яких пишним кольором розквітали військові диктатури. Не захоплюючи владу напряму, військові усували від влади неугодних їм президентів.
Під час Другої світової війни Панама була першою латиноамериканською країною, яка оголосила війну державам осі після нападу на Перл-Харбор. Уряд дозволив Сполученим Штатам орендувати військові бази на всій території.
У 1953 році на честь ювілею відділення від Колумбії влада поспішила випустити пам’ятну серію монет в один сентесимо з бронзи і всі срібні номінали. Від регулярних вони відрізнялися лише написом «П’ятдесятиріччя» на аверсі. Якщо раніше монети в основному замовляли у США, цього разу їхнє карбування довірили Мексиці.
Заворушення у День мучеників 9 січня 1964 року загострили напруженість у відносинах між країною та урядом США через тривалу окупацію зони каналу. Двадцять учасників заворушень було вбито, ще 500 панамців було поранено. Загинуло і 4 американські солдати.
Найзавзятішим і наполегливішим президентом Панами був Арнульфо Аріас Мадрид. Двічі обраний президентом, він обидва терміни протримався лише рік і був обидва рази вигнаний панамськими військовими. У жовтні 1968 року Мадрид був обраний президентом втретє. Але був скинутий Національною гвардією лише через 10 днів перебування на посаді.
У країні було створено уряд військової хунти, і командувач Національної гвардії генерал Омар Торріхос став головною силою в політичному житті Панами. Торріхос проводив популістську політику з відкриттям шкіл та створенням робочих місць, перерозподілом сільськогосподарських земель. Його діяльність сприяла появі середнього класу та представництву у парламенті корінних громад.
Монетна політика Панами прямо йшла за змінами в монетній справі США. У 1970 році, приводячи вартість монет у відповідність з американськими, номінали 5, 10 і 25 сентесимо перевели на мідно-нікелевий сплав, а для 50 сентесимо знизили вміст срібла до 400 проби.
Але ця проба протрималася недовго. Вже 1973 року 50 сентесимо теж стали мідно-нікелевими. Змінився і дизайн 2½ сентесимо. На аверсі, крім року випуску, з’явилося зображення руки, що тримає рослини, та напис “ASENTAMIENTO CAMPESINO” (“Сільське поселення”). У 1975 році була випущена з мідно-цинкового сплаву монета в один сентесимо з Уррак нового дизайну, яка в 1982 році була переведена на бронзу.
7 вересня 1977 між главою панамської держави Омаром Торріхосом і президентом США Джиммі Картером були підписані Угоди Торріхоса-Картера про повну передачу каналу і 14 армійських баз США Панамі до 1999 року. Але водночас ці договори надали США безстрокове право на військове втручання.
Торріхос загинув у загадковій авіакатастрофі 1 серпня 1981 року. Сили оборони Панами (PDF) продовжували домінувати у політичному житті за фасадом цивільного уряду. Тепер їх очолював генерал Мануель Норьєга, який створив батальйони гідності для придушення опозиції.
Щоб показати наступність влади і заявити про непричетність до загибелі Торріхоса, підконтрольний Нор’єзі уряд випустив з 1982 року монету в 1 бальбоа, на аверсі якої розташовувалися портрет і ім’я «вищого лідера панамської революції» генерала Омара Торріхоса в мундирі та військовій «панамі», повернутого направо (на відміну від Бальбоа та Урракі).
Нор’єгу підвели амбіції. З початком війни в Нікарагуа він таємно співпрацював зі США, займаючись постачанням контрасу зброї та наркотиків. Однак пізніше генерал спробував реалізовувати самостійну політику, встановлював зв’язки із сусідніми державами, допомагав Нікарагуа та загравав із країнами соцтабору.
Останнє особливо стривожило американців. Почався потужний економічний та політичний тиск на уряд, підконтрольний Нор’єзі. Кількість порушень на чергових виборах зашкалювала з обох боків, але все ж таки опозиційний кандидат набирав більшу кількість голосів.
Бачачи поразку, уряд Нор’єгі скасував вибори, а США оголосили Нор’єгу наркоторговцем і почали підтримувати спроби військових усунути бунтівного генерала. Коли ж ці спроби провалилися, 1989 року армія США розпочала вторгнення. Нор’єга був повалений, а опір повністю придушений за кілька днів.
Податкова гавань
Новий уряд Гільєрмо Ендара багато зробив реформування поліції для зменшення її впливу на політику. Проводились та інші реформи. Але в монетній справі єдиною зміною був новий дизайн (без герба) найменшої монети в один сентесимо з Урракою, яка знову почала карбуватися з мідно-цинкового металу (1991 р.).
У 1996 році дизайн монет 1 сентесимо знову змінюється, обличчя Урракі стає більш агресивним. І звичайно Панама не могла пройти повз сучасні їй тенденції. На пам’ятних монетах з’являються пам’ятки та символи змін, а на монеті в 5 вересня 2001 року – портрет та ім’я феміністки Сари Сотійо.
Нарешті, у 2011 році 1 бальбоа перетворюється на біметалеву монету. Також було створено пробну біметалеву монету в 2 бальбоа зі подібним дизайном, яка вже стала нумізматичною рідкістю і може коштувати понад 1,5 тис. доларів за екземпляр. З тих часів основні сили дизайнерів були кинуті на створення цілого парку пам’ятних монет. Регулярні залишаються практично незмінними.
Унікальною особливістю грошової системи Панами є відсутність центрального банку та будь-якого валютного регулювання. Долари, які використовуються замість місцевих паперових грошей, країна може одержати лише за товари, і ними не можна маніпулювати. Таким чином, гроші завжди мають ринкову ціну.
У 1971 році уряд ухвалив закон про банківську діяльність, який допускав дуже ліберальну та відкриту банківську систему без будь-якого державного органу консолідованого банківського нагляду та підтвердив, що ніякі податки не можуть стягуватися з відсотків чи операцій, що генеруються у фінансовій системі. Кількість банків підскочило з 23 1970 року до 125 1983 року. Більшість їх є міжнародними.
У Панамі немає контролю над рухом капіталу. Тому, коли міжнародний капітал затоплює систему, банки позичають надлишки капіталу в офшорах, уникаючи загальних проблем, дисбалансів та високої інфляції, з якими стикаються інші країни при отриманні величезних приток капіталу.
Банки не можуть координувати інфляцію через велику конкуренцію і той факт, що вони не випускають банкноти. Страхування вкладів та кредитор останньої інстанції відсутні, тому банки мають діяти відповідально. Будь-які безнадійні позички виплачуватимуть акціонери: ніхто не врятує ці банки, якщо у них виникнуть проблеми.
Таким чином, грошова система Панами ніколи не стикалася з такими явищами, як гіперінфляція або деномінація. Економіка Панами, що ґрунтується на сфері послуг, демонструє стабільне зростання.
