Більшість підприємств фарфорово-фаянсової галузі Української РСР вирізнялася витонченістю, оригінальністю та народною самобутністю. Всі ці якості властиві і малій пластиці заводу, що розташовувався у Полтаві. Втім, і серед випущеного ним посуду можна знайти зразки, здатні прикрасити будь-яку колекцію. Часто назву «Полтавський фарфоровий завод» скорочують до абревіатури ПФЗ.
Історія Полтавського фарфорового заводу
Заснований 3 червня 1964 року Полтавський фарфоровий завод уже до грудня видав перший посуд власного виробництва, а за кілька років наростив щорічний випуск до трьох мільйонів виробів. Республіканський уряд стежив за розвитком підприємства, спрямовуючи кошти на його модернізацію.
Завдяки цьому на початку 1970-х років. тут встановили швидкісну піч «ПАС-1» та впровадили напівавтоматичні лінії, що призвело до збільшення щорічного обсягу до восьми з половиною мільйонів виробів. До 800-річчя Полтави, яке місто святкувало 1974 року, у торгових точках з’явився незвичайний та дуже гарний посуд, розпис якого обігравав ювілей.
Успішним вийшли і передолімпійські роки. У Полтаві випустили партію у 26 000 Олімпійських Ведмедиків різної висоти (13 та 22 см).
Наступне десятиліття підприємство планомірно розвивалося, приростаючи автоматичними швидкісними печами та потоково-механізованими лініями. Тепер форми відливали не з гіпсу, як по-старому, а з прогресивного полівінілу. Співробітників направляли у відрядження з обміну досвідом, завдяки чому у Полтаві впровадили деколь (метод декорування виробів за принципом перекладної картинки) та запустили процес механізованого лиття великогабаритних предметів складної форми.
Після розпаду СРСР потужна виробнича база допомогла заводу не тільки триматися на плаву у перші роки незалежності, а й розробляти нові вироби.
Об’єднавши завод та магазин, де продавалися його вироби, було засновано ВАТ «Полтавафарфор». Однак дії власників призвели не до розширення виробництва, а до ланцюжка дій, внаслідок яких підприємство довели до банкрутства. Багатомільйонні борги виплачувати не було чим, і підприємство практично зупинили. Вважається, що останнє випалення виробів тут проведено в 2002 році.
Однак на цьому історія заводу не закінчилася, оскільки в планах уряду постійно передбачалося відновити випуск порцеляни. Завод «стиснувся», продавши частину будівель, але все ж таки готувався повернутися до роботи над посудом. Проте, всі зусилля так і не призвели до відновлення нормальної діяльності.
У 2015 році ВАТ «Полтавафарфор» згадується серед злісних порушників щодо сплати страхових внесків за працівників підприємства, і це, мабуть, остання новина про ПФЗ, яка майнула в пресі.
Художники Полтавського фарфорового заводу
Володимир Іванович Білоус працював у творчій лабораторії підприємства художником із 1975 по 1977 рік. З його творчості найбільшої популярності набула парна скульптура «Псел і Ворскла», де образами хлопця та дівчини у народних костюмах символічно показані дві річки Полтавщини – Псел та Ворскла. 1977 року Білоус пішов працювати скульптором Полтавського художньо-виробничого комбінату, але 1991 року повернувся на завод, обійнявши посаду головного художника. 2001 року він став Заслуженим художником України.
Євгенія Гулько за створеними видатними українськими фарфористами Іваном Віцьком формами розробила оформлення і чайних пар з олімпійською символікою, і декор Олімпійського Ведмедика. Але найнезвичайніші олімпійські сувеніри її авторства – пара голубів, що уособлюють Олімпіаду, як мирний період, коли у Стародавній Греції зупиняли навіть війни. Вважається, що оформлення Катюші (талісмана Міжнародного фестивалю молоді та студентів 1985 року) також належить її авторству. Певний час Євгенія Гулько обіймала посаду головного художника підприємства.
Із трьох десятків нині відомих моделей малої пластики ПФЗ дещо належить авторству Ніни Ромашової. Її творчість максимально розкрилася у пізній період роботи ПФЗ. Напевно, Ромашовій було дуже прикро дізнатися, що серія малої форми, куди мали увійти символи Східного календаря, вже не завершиться через зупинку виробництва. Найцікавішою її роботою вважаються парні статуетки «Містер і місіс Миша» (кінець 1990-х рр.).
Клеймо Полтавського фарфорового заводу
За час роботи Полтавського фарфорового заводу ним використовувався єдиний тип тавра – у подвійному колі монограма «ПФ» («Полтавський фарфор»).
