Торгова марка “Porcelaine de Paris” зареєстрована в 1950 році. Але цій події передувала довга історія. Мішель Блуа, автор книги “Три століття паризької порцеляни”, досліджує розвиток бренду з двома схрещеними стрілами з моменту його заснування (M. Bloit: Trois siècles de porcelaine de Paris. Éditions Hervas, 1988). Однак його відомості ми доповнимо й іншими джерелами, які мають свій погляд на еволюцію Будинку Локре та компанію Жана-Маркса Клауса.
Період Локре та Руссінгера (La Maison Locré)
Створення знаменитого бренду «Будинок Локре» пов’язане з фарфоровою мануфактурою De La Courtille, яку в 1771 заснував Жан-Батіст Локре (Jean Baptiste Locre). Нове виробництво порцеляни відкрилося у Парижі на вулиці de la Fontaine-au-Roi. Товарний знак – два схрещені смолоскипи – було зареєстровано 14 липня 1773 року. Цей день вважається датою заснування нинішнім правовласником торгової марки Porcelaine de Paris.
Секрети майстерності Локре вивчав у Саксонії, тому в Парижі зміг найняти добрих фахівців, одним із яких став Лоренцій Руссінгер (Laurentius Russinger). Він був родом із Хехста (Гессен) і юні роки провів на місцевій мануфактурі. У 20 років він був не учнем, а визнаним скульптором, а 25 років очолював цех, будучи автором безлічі моделей. Не зумівши обійняти посаду головного художника, Руссінгер перебрався до Франції і найнявся до Локре.
За півтора десятки наступних років мануфактура Локре вибилася в першу шеренгу французьких фарфорових виробників. Ранні партії відповідали найкращим німецьким зразкам.
Далі оформлення змінилося на стиль Людовіка XVI. Більшу частину товару становили судини (вази, чаші та ін.). Проте було чимало й скульптурних композицій, виконаних здебільшого з бісквіту.
Вироби De La Courtille поставляються королівському двору і конкурують із Севрським фарфором, але вигідно відрізняючись нижчою ціною. Проте утримання низьких цін разом із високими витратами до 1787 року призвело компанію до банкрутства. До того ж тоді лише Севрська фабрика мала право прикрашати порцеляну «тілесними квітами», позолотою та зображенням персонажів, тож із Севра на адресу Будинку Локре йшли нескінченні судові позови.
Локре передає управління фабрики Руссінгеру, який, думаючи про розвиток виробництва, розпочав будівництво нового заводу.
Франція ж вступала у вкрай несприятливий період, що у 1789 року призведе до революції.
1795 року на фабриці працювало від 70 до 80 робітників. Знаходячись на межі розорення, Руссінгер змушений продати фабрику.
Її викуповує Франсуа Пуйят (François Pouyat) – постачальник сировини з Лімож. Залишившись у Ліможі, Пуйят відсилає до Парижа трьох синів: Жан-Батиста, Леонарда та Жана. Вони не тільки керують фабрикою, але й будують мануфактуру Fours, куди відправили частину обладнання з колишнього місця.
Руссінгер тепер уже як найнятий майстр продовжує тут працювати до 1808 над створенням форм, а до 1820 стараннями нових майстрів кількість форм зростає до 230. До цього часу частина власності переходить до зятя Руссінгера – Олександру Доде (d’Alexandre Dodé). Вважається, що саме з його руки у 1820-ті роки. обладнання мануфактури йде до сім’ї Клаус, а сама вона незабаром буде закрита.
Період сімейства Клаус
Жан-Маркс Клаус (Jean-Marx Clauss) – це виходець із Тріра (нині земля Рейнланд-Пфальц, ФРН). У Париж разом із сім’єю він перебирається в 1820 році, маючи намір створювати власні форми порцеляни, ґрунтуючись на кращих зразках Manufacture de Clignancourt, Dihl et Guerhard та того ж Будинку Локре.
11 квітня 1822 року Жан-Маркс Клаус засновує свою компанію. Обладнання для виробництва порцеляни розмістилося на вулиці de la Pierre-Levée. Тут починають випуск предметів декору та посуду.
В 1846 компанією починає керувати Альфонс Клаус (син Жана-Маркса), а потім і його син Ежен-Маркс (Eugène-Marx Clauss). Торговою маркою стають перехрещені мечі з літерами “Е” та “С” (Eugene Clauss).
Ежен-Маркс скористався можливістю регулярно купувати вироби по собівартості на Севрскій мануфактурі, завдяки чому колекції Porcelaine de Paris істотно розширилися.
У той період Porcelaine de Paris спеціалізувалася у двох сферах діяльності. Першою стало копіювання найкращих виробів порцеляни 18-го століття, створених у Європі та Сході. Друга ґрунтувалася на поточній моді та враховувала в оформленні виробів усі модні віяння.
Porcelaine de Paris. Період сімейства Блох
Ахілл Блох (Ahille Bloch) та Леон Бурдуа (Leon Bourdois) стали компаньйонами Клауса у 1887 році. Вже за три роки Ежен-Маркс Клаус залишає компанію, а ще через десять років загальний бізнес залишає і Леон Бурдуа.
Одноосібним власником компанії залишається Ахілл Блох, а торговою маркою порцеляни стають дві перехрещені стріли. За даними довідників, з порцеляни тут випускали камінні полиці, вази, горщики, шкатулки та цукерниці різних форм, бюсти та статуетки, ручки для тростини, чашки та декоративні тарілки.
У 1926 році мануфактура переходить до Роберта Блоха (син Ахілла). На той момент Париж – шикарне столичне місто, вже не дуже придатне для роботи порцелянових печей. Тому Роберт вже 1922 року перевозить обладнання та художні майстерні до містечка Орваль, розташованого неподалік Сен-Аман-Монтрон у Шері. Тут випускається порцеляна у стилі ар-деко, який швидко завойовує популярність у Європі. Однак Роберт Блох бачить потребу в сантехніці, що різко збільшилася, і починає її виробництво.
Друга світова війна призводить до окупації Парижа, і в 1941 Роберт Блох залишає Францію. Але після звільнення країни він повертається до Парижа, де зустрічає Поля Молхо (Paul Molho), зробивши його компаньйоном.
Найняті випускники паризької школи декоративно-ужиткового мистецтва прибувають на мануфактуру, де ця команда розробляє високоякісну порцеляну з розкішним оформленням.
Успіх виробів змусив Блоха в 1950 році зареєструвати бренд «Porcelaine de Paris» з торговою маркою у вигляді двох схрещених стріл.
Сучасний період Porcelaine de Paris
Розвиток компанії йшло бурхливо. Порцеляна з торговою маркою Porcelaine de Paris експонувалася на великих професійних виставках, що проходили в Парижі, Франкфурті, Мілані, Стокгольмі, Лондоні, Абу-Дабі і Токіо, знаходячи все більше шанувальників.
1991 року бізнесом зацікавлюється компанія Doublet і бере на себе управління виробництвом. Тепер керамічні вироби випускаються в Нор Па-де-Кале, а розкішна сантехніка виходить на перший план.
У 2004 році Мерівонн Бошен через компанію MODEA придбала бренд «Porcelaine de Paris». Але товари під цією маркою вже не обмежуються лише керамікою. Коли в 2017 році П’єр Орсіні (менеджер компанії Art et Styles) стає правовласником бренду, він доповнює основне виробництво ювелірними прикрасами, включаючи порцелянові, та годинниками.
Клеймо компанії Porcelaine de Paris
Наведена вище добірка клейм періоду Локре і Руссінгер дана за виданням Manuel de l’amateur de porcelains (1926)
