Порцелянову мануфактуру Coalport заснував у 1795 році Джон Роуз у Шропширі. Він створив підприємство з кількох невеликих фабрик у Коулпорті, в 1799 об’єднав його з фабрикою в Коглі. Об’єднання стало можливим після зведення моста через канал Шропшир.
У покупців особливий попит мали предмети, декоровані ліпними квітами. Їх називали “китайський Коулпорт”. Село Коулпорт стало одним із перших в Англії, де почали використовувати працю китайських робітників.
У 1819 році керуючим фабрикою став В. Біллінглі. Він прикрашав вироби квітковими візерунками. 1820 року Королівське товариство мистецтв нагородило компанію золотою медаллю. На початку 1820-х років підприємство придбало обладнання та форми фарфорових фабрик у Нантпарві та Суонсі.
У 1841 році господарем Coalport став племінник Джона Роуза Вільям.
У 1920-х роках підприємство переживало фінансову кризу. Виробництво перенесли до Стаффордшира. У цехах, що залишилися у Коулпорті, організували музеї порцеляни.
У другій половині 20 століття фарфорова фабрика була поглинена Веджвудом – великим виробником посуду. Наразі компанія Coalport China Ltd випускає столовий посуд вищої категорії.
«BONE CHINA»
Напис «BONE CHINA» на багатьох клеймах англійської порцеляни ніяк не пов’язаний з Китаєм. Мається на увазі кістяний фарфор, створений англійськими умільцями. Цей матеріал лідирує за міцністю та красою.
М’яка порцеляна містила відносно мало каоліну і була крихкою, тому що обпалювалася при температурі не вище 1200 градусів. Англійські порцелянщики намагалися додавати в шихту мильний камінь, сплави солей металів з меленим склом. Спікання маси збільшувалася, але вироби залишалися вразливими до механічних та температурних впливів.
Наприкінці 1740-х років художник по фарфору Томас Фрай додав у масу перепалені кістки сільськогосподарських тварин, через що готові вироби стали міцнішими. Але Фрай не зміг підібрати оптимальні пропорції. Його експерименти продовжив кераміст Д. Споуд. Він збільшив відсоток каоліну, спростив процес виготовлення золи з кісток. Його рецептом користуються досі. Довгий час кістяний фарфор називали англійським.
Клейма за роками Coalport
Ми наводимо сторінку каталогу, присвяченого маркуванню виробів Coalport. Проте, не всі фахівці з порцеляни згодні з цим датуванням. Тому наводимо альтернативний розклад за версією antique-marks. На їхню думку, рання порцеляна Coalport до 1805 року не мала маркування. Клеймо рідко ставили до 1820 року.
Нечисленні предмети, випущені з 1810 по 1825 рік, мають сині підглазурні клейма «Coalbrookdale», «CD» або «C. Dale» за назвою населеного пункту. Зустрічається і клеймо у вигляді схрещених мечів. c 1815 по 1825 рік на тарілках та стравах іноді присутні тиснені цифри. Найчастіше знаходять цифру “2”, а “1” і “6” зустрічаються рідко.
З червня 1820 по 1830 фарфор маркували печаткою «Товариства мистецтв» (Society of Arts). При цьому вироби з позначкою “Improved” випускалися з 1825 року.
Відомі кабінетні тарілки з печаткою «Товариства мистецтв» та тисненою цифрою «2», які датуються 1825 роком.
З 1830 по 1850 є безліч версій маркування, але всі вони містять вказівку «JOHN ROSE & Co.». Найчастіше наводиться і адреса. Наприклад, набір тарілок, подарованих Джоном Роузом музею Вікторії та Альберта у 1850 році має клеймо «JOHN ROSE – COALBROOK DALE – 1850».
З 1850 по 1870 рік ряд клейм включають ініціали JR & Co. або “JR & Co”, зустрічається і вказівка ”English Porcelain”. З 1845 по 1855 рік Coalport займається імітацією виробів Sevres & Chelsea, тому на них ставилося маркування, що нагадує оригінальні клейма Sevres або Chelsea.
Ексклюзивна порцеляна з 1851 по 1861 рік може мати золоте маркування літер CBD, що стикаються один з одним.
З 1861 по 1875 ряд виробів має клеймо, схоже з амперсандом.
З 1870 по 1880 зустрічається друкована марка Coalport Salopian із зазначенням «C AD 1750 & AD 1790».
А з 1875 по 1881 рік клеймо утворює напис «COALPORT AD 1750».
З 1881 по 1939 використовується відоме стандартне клеймо у вигляді коронованого напису Coalport.
