Порцеляна з НДР – унікальний якісний посуд, який цінується за красу, довговічність, зручність у побуті. Напої з тонкостінних чашок, покритих майстерним розписом, здаються ароматнішими, їжа з вишуканих тарілок — смачнішими. У повоєнний період (друга половина 20 століття) німецька порцеляна прикрашала радянські вітальні.
“Eisenberg Special Porcelain” – це усталена в колекційному середовищі назва від об’єднання “Spezialkombinat Porzellan Eisenberg”. Воно утворено кількома націоналізованими компаніями НДР, об’єднаними під однією назвою.
Злиття було вимушеним. Поєдналися Vereinigte Kunstporzellanwerke Eisenberg, Porzellanfabrik Kalk GmbH, Porzellanfabrik Bremer & Schmidt. Об’єднання проіснувало недовго, одне за одним підприємства закрили. Через літери на клеймі воно також у любителів порцеляни часто проходить під скороченням SPE або SEP.
Eisenberger Porzellanfabrik Heinrich Mühlberg (1796-1847)
Порцелянову фабрику в Айзенберзі відкрив 1796 Г.Е. Мюльберг. Його син не зумів гідно розпорядитись спадщиною, підприємство оголосили банкрутом.
Eisenberger Porzellanfabrik Hermann Schulz (1847-1865)
По суду фабрика перейшла до основного кредитора Г. Шульцю. На середину 1850-х років підприємство розплатилося з боргами. Шульц зупинив виробництво і почав шукати інвестора, щоб провести модернізацію. Йому вдалося взяти кредит, до середини 1860-х років налагодити експорт до Швеції, Франції, Данії, домогтися солідної репутації.
Eisenberger Porzellanfabrik FA Reinecke (1865-1960)
1865 року новим господарем фабрики став Ф.А. Райнеке. Він провів часткову модернізацію збільшення продуктивності.
Після виходу на пенсію у 1910 році Райнеке передав свій бізнес синам Паулю та Отто. Вони працювали на німецький ринок, експортували чашки та гуртки в Америку та Англію. Особливої популярності серед покупців набув посуд із візерунком «Синя цибуля».
У другій половині 1930-х років підприємство залишилося у руках Пауля. Після заснування НДР він продовжував бізнес під контролем держави. Перед виходом на пенсію провів злиття з Porzellanfabrik Wilhelm Jäger.
Vereinigte Kunstporzellanwerke Eisenberg (1960-1973)
Організація зазнавала зростаючого впливу з боку держави, яка змушувала підприємства відмовлятися від модернізації.
1973 року фабрику націоналізували остаточно. До цього часу одна з печей стала непридатною. Фірму не врятувало від краху навіть об’єднання з іншими підприємствами під назвою Spezialkombinat Porzellan Eisenberg.
VEB Spezialkombinat Porzellan Eisenberg (1973-1976)
Якщо для інших дрібних мануфактур злиття та перетворення на великий промисловий комбінат приносило практично повне технічне переозброєння, то фабрикам, злитим у VEB Spezialkombinat Porzellan Eisenberg, так не пощастило.
Однією з головних причин внутрішньої кризи, що наростала, називають відсутність на будь-якому з підприємств створеного комплексу спеціальних потужностей з переробки. Друга причина полягала в тому, що ринок соціалістичного блоку був уже насичений порцеляною з НДР, і новий обсяг продукції просто не знаходив збуту. Тому з метою збереження великих виробництв (таких, як Kahla), вирішили пожертвувати дрібними.
Під роздачу потрапив і VEB Spezialkombinat Porzellan Eisenberg. Підприємство Vereinigte Kunstporzellanwerke Eisenberg остаточно закрилося 1975 року. На наступний рік зупинили виробництво і Porzellanfabrik Kalk GmbH, та Porzellanfabrik Bremer & Schmidt. Як окреме підприємство на базі колишнього комплексу до 1979 року протрималася фабрика Jäger Vereinigte Kunstporzellanwerke Eisenberg, але і її довелося ліквідувати.
Каталог клейм за роками SEP та Eisenberger Porzellanfabrik
