Фарфорова мануфактура Unterweissbach – це приклад того, як в результаті правильного керування вдалося перейти від простого посуду до фарфорових статуеток, відомих на світовому рівні. Можливо, Unterweissbach – і не найвідоміша марка. Проте вона однозначно перебуває у групі тих, чиї предмети досі привертають увагу поціновувачів якісної порцеляни.
Porzellanfabrik Unterweißbach у ранні роки (1882-1899 рр.)
Роком заснування фабрики Унтервайсбах в однойменному населеному пункті Тюрінгії вважається 1882-й, а першим власником та засновником – Герман Йост.
На той момент асортимент різноманітністю не блищав, тому що мануфактура випускала лише тарілки та інший посуд. Йост прагнув виділитися серед конкурентів, запрошуючи досвідчених майстрів із сусідніх фабрик. Ці нові люди як підвищували якість, а й допомагали впроваджувати нові предмети.
У 1890 році Йост поступився мануфактурою Рудольфу Манну за 30 000 марок. А до Манна як ділового партнера приєднався Фріц Порцеліус.
У зв’язку зі зміною власника з назви фабрики Унтервайсбах зникає ім’я Германа Йоста, натомість додається Mann & Porzelius.
Компаньйони виявляють, що купили виробництво в дуже вдалий час. Економічний підйом Німецької імперії забезпечив зростання добробуту її громадян. Продаж вишуканої порцеляни помітно збільшується. Але для глобальної модернізації фінансів у партнерів недостатньо, тому їхня компанія перетворюється на акціонерне товариство.
Porzellanfabrik Unterweißbach у період спілок і поглинань (1899-1940 рр.)
Як тільки акціонерне товариство було зареєстроване, Манн із Порцеліусом прибрали свої імена з назви компанії. Однак зрідка ім’я компанії можна зустріти і з їхньою згадкою (різного роду документи, реклама в газетах та ін.).
Незабаром відома мануфактура Aelteste Volkstedter, яка тоді переживала не найкращі часи, вирішує об’єднатися з компанією Унтервайсбах. Результатом стала довжелезна офіційна назва нового акціонерного товариства – Aelteste Volkstedter Porzellanmanufaktur und Porzellanfabrik Unterweißbach vormals Mann & Porzelius AG.
При цьому новий компаньйон продовжує випускати порцеляну зі своєю маркою (щоправда, змінює її на нову, додаючи корону, як у Унтервайсбаха).
У 1908 році вирішує приєднатися до компанії і Макс Адольф Пфайффер, який володіє Schwarzburger Werkstätten für Porzellankunst (Шварцбурзькі майстерні фарфорового мистецтва). Він також наполіг, що є відокремленою ділянкою, тому користуватиметься власними торговими марками. Так в акціонерному товаристві в якості клейма з’являється знаменита «лисиця, що біжить».
Прихід Пфайффера був великим успіхом для компанії.
Пфайффер перебував у «Німецькому виробничому союзі» («Deutscher Werkbund»), який об’єднав художників, архітекторів та майстрів народних ремесел. Метою спілки було злити мистецтво з виробництвом, знайти нові форми будівель, покращити ергономіку робочих місць, втілити у творчості конструктивізм та функціоналізм.
Тому Пфайффер добре розбирався у нових віяннях мистецтва, а й у виробничих технологіях. Крім того, він займався проектами реформування у сфері освіти та прикладного мистецтва. Це дало йому знайомство з такими помітними постатями того часу, як Герхард Маркс, Макс Ессер та Пауль Шойріх.
Відомими стала серія мисливських статуеток, над якими два з половиною роки працював Отто Тім, після чого фігурки вирушили до Імператорського залу замку Шварцбург.
З інших робіт виділяються композиції Ернста Барлаха, який створив такі скульптури як «Сидяча дівчина», «Монашка, що кричить», «Жебрача в хустці» і «Сліпий жебрак». Пфайффер не вважав управління фабрикою вершиною кар’єри, тому в 1913 прийняв пропозицію про співпрацю з боку мейсенської мануфактури і поїхав з Тюрінгії до Саксонії.
Через реорганізацію головний офіс фабрики Унтервайсбах у 1910 році переїжджає до Фолькштедту. Тоді ж починається період значних нагород для порцеляни мануфактури.
У 1910 році її вироби отримали золоту медаль Всесвітньої виставки (м. Брюссель) та срібну медаль Міжнародної мисливської виставки (м. Відень).
Через рік кілька нагород було здобуто у Турині, а ще через два – золоті медалі у Женеві та Лейпцигу. Можна вважати, що період із 1910 по 1915 р.р. стали золотим віком мануфактури щодо нагород та заохочень, що мають високий статус.
У 1929 році через кризу, що почалася, попит на фарфор різко впав, тому на початку 1930-х гг. Unterweissbach та Aelteste Volkstedter розділилися.
1936 року господарем фабрики Унтервайсбах стає Карл Саар. Але якщо він мав великі плани щодо чергового розвитку мануфактури, він не зміг їх здійснити через смерть у 1940 році. Внаслідок цього власник фарфорової мануфактури Валлендорфа Хайнц Шаубах починає заправляти справами і тут.
Porzellanfabrik Unterweißbach з Другої світової війни та по наші дні
Первинні рішення Шаубаха вилилися у різке скорочення фабричного штату до чотирьох десятків співробітників. Але багато робітників і не потрібно, тому що Шаубахом виставлено на продаж низку заводських корпусів.
Скорочення витрат та непогана сума від продажу будівель дозволили Шаубаху модернізувати виробництво, перейшовши від масових виробів до складних композицій. Незважаючи на те, що фабрика Унтервайсбах знаходилася на території Східної Німеччини, Шаубах керував їй до 1953 року, отримуючи суттєвий прибуток.
Проте, 5 березня 1953 року була націоналізація.
У наступні 15 років під державним управлінням тут робили численні твори малої форми (статуетки Франца Шуберта, Вольфганга Амадея Моцарта, балетних танцівниць із «Лебединого озера»).
Виробництво тривало за колишніми стандартами, доки у 1970 році фабрику не влили до складу великого комбінату VEB Vereinigte Zierporzellanwerke Lichte.
Отримавши доступ до нових форм фабрика Унтервайсбах, поряд з іншими підприємствами комбінату почала робити досить складні, але дуже популярні композиції (карети, групові скульптури, історичні сюжети та ін.).
З клеймом фабрики Унтервайсбах з’являлися мисливські сцени (карета та чотири вершники), розроблені Хайнцем Шобером, та химерні твори Густава Оппеля. Два десятиліття до об’єднання західних і східних німецьких земель принесли фабриці Унтервайсбах нову славу.
З 1990 року більшість державних підприємств колишньої НДР чекала на приватизацію. Фабрика Унтервайсбах стала частиною Königlich privilegierte Porzellanfabrik Tettau GmbH, яка, у свою чергу, керувалася Porzellanfabrik Christian Seltmann GmbH.
Завдяки фінансовим вливанням на фабриці повністю замінили обладнання під невеликі конкретні завдання. Тепер продукція продається під брендом Unterweißbacher Werkstätten für Porzellankunst – «Майстерні фарфорового мистецтва Унтервайсбах».
Клейма Unterweissbach за роками
Експерти з фарфору стверджують, що предметів з клеймами, випущеними в період, коли мануфактурою володіли Herman Jost або Mann & Porzelius, поки що не знайдено. Тієї ж думки дотримуються правовласники торгової марки.
Еволюція клейма Unterweissbach починається наприкінці 19-го століття. Вважається, що абревіатура “AVP”, поміщена у велику “U”, успадкована від Aelteste Volkstedter та її клейма “AeV”.
У період злиття Unterweißbach з майстернями Schwarzburger Werkstätten für Porzellankunst, поряд з їх клеймом предмет міг додатково маркуватися і рельєфною літерою «U»
