Невеликому німецькому поселенню Фолькштедт, розташованому в Тюрінгії, вже понад тисячу років. Популярність йому принесла фабрика, що стала найстарішим підприємством регіону з випуску порцеляни. Так як Фолькштедт впритул прилягав до міста Рудольштадт, а в 1921 став одним з його районів, то місцеве фарфорове виробництво зазвичай розглядають з включенням мануфактур з обох населених пунктів.
Порцелянова мануфактура Aelteste Volkstedter
Проривний успіх Мейсена, чий фарфор настільки швидко завойовував серця громадян, наскільки швидко спустошував їхні гаманці, змусив багатьох покинути колишнє ремесло і задуматися про власний рецепт порцелянової маси.
Вдалося це далеко не всім, але одним із тих, кому супроводжував успіх, став Георг Генріх Машелейд (Georg Heinrich Macheleid), який працював на скляному заводі Глюксталь.
Підбадьорений відкриттям Машелейд подав прохання про відкриття мануфактури, і 8 вересня 1760 йому було даровано привілей на це. Спочатку завод організували в Зітцендорфі, але в 1762 перевели його в Фолькштедт, поблизу княжої резиденції в Рудольштадті. Ця дата вважається роком народження мануфактури.
Через п’ять років підприємство орендує Крістіан Нонн, який виправив фінансові та виробничі прорахунки, допущені власником раніше, та забезпечив мануфактурі тривалий період економічного та художнього розквіту.
Але в 1782 Нонн бере в оренду і завод порцеляни в Ільменау. Це підприємство цікавить його сильніше, і в 1800 він остаточно перебирається туди. За минулі десятиліття його порцеляна вже досягла певної популярності, чому сприяли талановиті форми і чудовий розпис.
У 1797 році, думаючи, що укладає дуже вигідну угоду, фабрику викуповує Ернст Костянтин Гессен-Філіпстальський, який повернувся з Голландії.
У майбутньому йому судилося бути учасником славних битв, але з порцеляною, мабуть, не задалося, що призвело до продажу фабрики після двох років володіння. Але в 19 столітті становище фабрики виправляється, а кількість замовлень зростає. Іноді не вистачало навіть власних потужностей, тому навіть доводилося залучати найближчих конкурентів.
У ХХ столітті відомі керамісти Теодор Боглер та Отто Ліндіг із Державної вищої школи будівництва та формоутворення співпрацювали з мануфактурою за кількома проектами. Але славу компанії все ж таки принесли її класичні зразки, виконані з вражаючою точністю і витонченістю. Однією з них вважається складна сюжетна композиція «Втеча графині Козель із Пильниця» (у середовищі колекціонерів її часто називають «Фолькштадська карета»).
Після об’єднання Німеччини 1990 року мануфактура стає частиною великого концерну Seltmann Weiden, а через 15 років частково перетворюється на музей. Екскурсанти знайомляться з етапами створення порцеляни. Їм також надано можливість оглянути зали, де зібрано найкращі зразки порцеляни місцевого виробництва.
Інші виробники порцеляни у Фолькштедті
Домогтися успіху виготовленням та розписом порцеляни в цих місцях пробували дуже багато. Деякі спроби виявились вдалими, що призвело до створення фабрик, що залишили помітний слід в історії німецької порцеляни. Серед них можна виділити такі підприємства:
- фабрика порцеляни Rudolstadt AG
- фабрика порцеляни Rudolstadt Straus & Söhne AG
- фабрика порцеляни Beyer & Bock
- фабрика порцеляни Karl Ens
- порцелянова мануфактура Kämmer & Kramer (Rudolf Kämmer)
- порцелянова мануфактура Müller & Hammer
Компанія Lazarus Straus & Sons була заснована в 1869 році, і вона спочатку отримувала прибути перепродажем скла і кераміки.
У 1874 році після переговорів Натана Штрауса з торговою фірмою RH Macy у кожній з магазинів останньої створили відділи з продажу порцеляни та скла. Заробивши на цьому добрий прибуток, Straus & Söhne відправляє представників у США, де створюється фірма New York and Rudolstadt Pottery Co. Inc., що починає випускати порцеляну за власними розробками.
Успіх в Америці сприяв створенню невеликих фірм у Франції та Богемії. На основному підприємстві у 1913 році працювало приблизно три сотні осіб, а третина виробленого обсягу йшла на експорт.
Тяжке становище Німеччини після Першої світової війни і подальша глибока криза в США змусила компанію закритися.
Porzellanfabrik Rudolstadt AG працювала з 1918 по 1931 рік. Найбільш відомим є посуд її власної розробки, що поставляється до ресторанів. Для створення оригінальних предметів сюди запросили відомого декоратора Адольфа Йозефа Тіза.
Піка виробництва вона досягла до 1930 року, коли тут працювало дві з половиною сотні людей. Падіння американського фондового ринку завдало удару і цьому підприємству, чий стан різко погіршився. Збанкрутувала фабрика в 1931 році.
У 1912 році була створена порцелянова фабрика Антона Мюллера, куди він як компаньйон запросив Отто Хаммера.
Робота фабрики триває до 1945 року, коли більшість корпусів і устаткування руйнують при бомбардуваннях. Відновити виробництво беруться Рудольф Кеммер та Пауль Крамер, перенісши фабрику до старих будівель казарм. Мануфактура змінює ім’я Kramer and Kämmer.
Через вісім років хворий Крамер залишає справи, але Рудольф Каммер має великі плани на майбутнє, тому він починає керувати роботою одноосібно, перереєструвавши фабрику як Porzellanmanufaktur Rudolf Kämmer.
Після його смерті в 1968 році взяв на себе його син Ерхард, до цього навчившись працювати з керамікою. Після націоналізації компанія отримує ім’я Zierporzellan Rudolstadt-Volkstedt.
При цьому дружина Ерхарда Кеммера, не змирившись із втратою, реєструє власну компанію Christel Kämmer Kunst Handwerk, яка випускає керамічні вироби, подарунки та предмети мистецтва.
Після об’єднання Німеччини штат росте і починається робота з порцеляною. У 2010 році будується новий цех, фабрикою починає керувати Thomas Kämmer, через що мануфактура отримує його ім’я.
Клейма фарфорових фабрик Німеччини у Фольксштадті/Рудольштадті
Aelteste Volkstedter використовувала якийсь період тавро з коронованою «N», не втримавшись, як і багато інших фірм, запозичити його в Capodimonte. Те саме можна сказати про схрещені мечі, скопійовані з мейсенської порцеляни.
Літера “R”, що зустрічається в різних клеймах, позначає місце виробництва – Рудольштадт.
З 1972 року після націоналізації та перетворення на VEB Aelteste Volkstedter Porzellanmanufaktur під емблемою замість «1762» ставилося «VEB».
Оскільки Straus & Sons спочатку були більше орієнтовані на перепродаж, питання про своє маркування довгий час не порушувалося.
Перший товарний знак зареєстрували лише 22 травня 1896 року. Різноманітність клейм цього розділу говорить про те, що Straus & Sons намагалися запропонувати порцеляну під різними марками. Їхні дочірні компанії також використовували свої клейма.
