«Раритет», «вінтаж» та «антикваріат» – три терміни, які часто викликають у людей деяку плутанину і, хоча всі вони мають відношення до старих предметів, їх значення мають вагомі відмінності та, що важливо, вагому різницю у вартості на колекційному ринку.
Почнемо з основних визначень:
Антикваріат
Найчастіше справжній антикваріат — це найцінніші предмети старовини, оскільки перша умова — це поважний вік понад сто років (бажано максимально збереженій якості). Досить часто до наших днів у такому вигляді дійшли найбільш цінні речі: предмети мистецтва або мають високу історичну значущість, коштовності, унікальні інтер’єрні речі або культурне значення тощо, проте скрізь є свої винятки.
Антикваріат найбільш точно відображає в собі дух своєї епохи, в тому числі в дрібницях, не помітних з першого погляду: в книгах – мовні звороти, застарілі слова і навіть літери, пряме або непряме відображення історичних подій і оточення, в особистих предметах – різні пристосування, що говорять про звички і традиції свого періоду ( коштовностях і картинах (що відбивають стильові переваги епохи) тощо. Звичайно ж, категорії предметів, що відносяться до антикваріату, можуть бути різні, і найголовніше — це перевищення вікового віку.
Простіше кажучи, антикваріат часто поєднує в собі і вік (від 100 років), і рідкість (зазвичай предметів старше сотні років не так вже й багато), і унікальність (хоча, безумовно, існують приклади формального виконання інших ознак категорії, але при цьому свого часу дуже масово). В першу чергу, колекціонери найбільш високо цінують його за можливість доторкнутися до непідробної історії, непідвладного часу.
Вінтаж
Це у сенсі “полегшена” версія антикваріату, оскільки поріг входження будь-якого предмета у цю категорію починається вже від 50 років із дня його створення. Вінтажні предмети можуть бути модним в той час одягом, меблями, прикрасами або технікою. До речі, розрізняють вінтаж різних країн через низку відмінностей — наприклад, у матеріалах, відтінках моди та подій, що її зумовлюють.
При цьому не дарма слово “вінтаж” частіше звучить у творчому колі і безпосередньо пов’язане з модою та яскравими трендами кожної епохи: ключова його характеристика – це відображення властивих їй стилістичних рис.
Раритет
Зазвичай так називають предмети, які мають високу цінність насамперед через свою рідкість чи унікальність. Це може бути щось, що вироблялося в обмеженій кількості (а іноді й у вигляді штучних екземплярів) або має історичну цінність через свій зв’язок з певною історичною подією чи персоною.
Крім цього, раритет може і зовсім бути зроблений відносно нещодавно і за віком навіть не дотягувати до “вінтажних” 50 років, проте бути дуже незвичайним, видатним і цінуватися в певному колі. Наприклад, з поняттям “раритет” часто асоціюють унікальні автомобілі 1920-1940 років округлих форм, проте, звичайно ж, до нього може входити практично будь-який предмет (але рідкісний і цінний).
Чи може бути той самий предмет одночасно і вінтажем, і раритетом?
Безперечно так — у разі, якщо, крім віку понад 50 років, цей конкретний екземпляр має високу рідкість і цінність (у тому числі історичну чи художню). Однак ключова властивість раритету – рідкість, а вінтажу – дух та естетика певного відрізку часу.
Може бути й таке, що вінтажний предмет раритетним назвати не можна (коли поріг віку виконаний — нехай, скажімо, довоєнний посуд СРСР, при цьому ця серія посуду умовно була у кожному третьому будинку і рідкістю чи складністю отримання не може похвалитися).
Важливо розуміти, що раритет, що зараз, що в роки своєї появи, просто піти і купити в магазині не можна. Це, наприклад, ультра-лімітована серія світового бренду, або зовсім штучні речі, нерідко — з-під руки відомого майстра чи відомої особистості. Такі предмети завжди виділяються та відрізняються від типових представників свого часу.
