За 83 кілометри на північний схід від Єкатеринбурга знаходиться невелике місто Реж, де колись працювало кілька досить великих підприємств – нікелевий, хімічний та механічний заводи. Продукцію останнього у вигляді столових наборів часто приносять на антикварні форуми, щоб експерти розшифрували дві чи три літери, що колись утворювали заводський товарний знак.
Історія Режевського механічного заводу
Промисловість у Режі зародив 1773 року Сава Якович Яковлєв, який одержав від Берг-колегії дозволу побудувати тут чавуноплавильний і залізоробний завод. Вдалий розвиток шести побудованих заводів і злагоджена робота 16 придбаних до кінця 18 століття роблять Яковлєва найбільшим російським підприємцем.
При цьому Режевське виробництво виділяється серед інших найбільшим обсягом. Досягнутий рівень розвив онук Сави Олексій Яковлєв. Найбільшу славу здобуло покрівельне залізо. Режевське залізо нагородили золотою медаллю Всесвітньої промислової виставки, яку Париж приймав 1878 року. Натхнений нагородою власник заводу на знак особливого розташування віддав власний каптан майстру, який зробив той лист.
Початок XX століття приніс не тільки революційні хвилювання, а й занепад металургійної галузі на Уралі, через що у 1911 році Режевський завод зупинив роботу. Залишки виробництва після Громадянської війни передали тресту “Уралгормед”.
Новим поштовхом розвитку місцевої промисловості стала знахідка поблизу нікелевої руди.
Режевський механічний завод як самостійне підприємство веде історію від артілі «Металург», на базі якої в 1934 році створюють чавунно-ливарне виробництво. 1 січня 1935 року його оформлюють як завод «Сантехніка». Крім безпосередньо сантехніки, тут організували випуск газогенераторних установок, якими комплектували вантажівки Горьківського автозаводу, та невеликий асортимент товарів народного споживання.
1942 року основною продукцією заводу стають боєприпаси.
У рамках програми післявоєнного відновлення народного господарства з 1946 року заводом управляє Наркомат Сільськогосподарського машинобудування, який перепрофілював виробництво на випуск запасних частин до всілякої сільськогосподарської техніки.
Через п’ять років тут масово робили вітродвигуни ТВ-5 та Д-12, а також автонапувалки. Крім того, виконувались і військові замовлення, які були зашифровані номерами. Успішне їхнє виконання зумовило перехід заводу до Міністерства оборонної промисловості.
Тим не менш, громадянську продукцію тут теж продовжують випускати (наприклад, лижні палиці звідси відправляли в найдальші куточки країни). З 1954 по 1967 роки, коли завод очолював Петро Єлизарович Качалко, у Режі освоєно випуск автоматизованих пастеризаційних установок для молока, соків та вина. Ними зацікавилися за кордоном, що дозволило забезпечити постачання до НДР та Угорщини, на Кубу та по африканському континенту.
Період Режевського механічного заводу, що цікавить любителів столових приладів, стартує на початку 1970-х рр., коли тут вирішено випускати вироби з мельхіору та інших сплавів на основі міді та нікелю. Намаганнями директора цеху оснащують верстатами з числовим програмним управлінням.
У 1973 році розпочинається випуск посріблених столових приладів. Режевські ложки, виделки та ножі швидко стали відомими та удостоїлися експонування на столичній ВДНГ. Газета “Известия” присвятила їм велику статтю, після чого про них дізналися по всій країні. РМЗ почав отримувати замовлення від регіонів та радянських республік. У рамках програми РЕВ столові прилади з Режа вирушили до соціалістичних країн.
На початку 1990-х років. заводські пріоритети змінюються, ложки і вилки вже не потрібні в такому обсязі. Щоб зберегти виробництво, РМЗ розпочинає випуск борошномельної машини «Рубін», а також мотокультиваторів «Малюк» та «Кумир». Доводиться відновити деревообробку, налагодивши виробництво шкільних та корпусних меблів. А ось від столових приладів 1993 року довелося відмовитись.
21 століття обіцяло РМЗ великі перспективи, оскільки тут виробляли вироби з високоміцного чавуну, деталі мехобробки, а також комплектуючі для легкових автомобілів, агрегатів гідросистем та високовольтної/низьковольтної апаратури. На заводі вели лиття та штампування, організовували металообробку та випуск інструментів. Йшло замовлення від підприємств автопрому та енергопромислового комплексу. Але цей повноводний потік з роками перетворився на річку, що висихає. Влітку 2012 року ЗАТ «Режевский механический завод» було оголошено неспроможним банкрутом.
Клейма Режевського механічного заводу (РМЗ)
Літери «МНЦ» позначають, що виріб виконаний зі сплаву, до якого входять мідь, нікель і цинк.
Клеймо з літер «Р» та «м» у колі, зареєстроване у 1975 році. Саме його ми побачимо на ложках, ножах та вилках столового набору «Олімпійський». Дослідники зазначають, що на ранніх партіях літери “Р” та “м” зустрічалися і без кола.
Клеймо «РмЗ» зареєстроване 1983 року. Вище показаний і товарний знак з певним нахилом ліній букви «м». Однак на практиці кут нахилу часто не витримували, і клеймо на конкретному предметі може сильно відрізнятися від товарного знака.
