Песо – загальна назва для іспанської срібної монети Латинських країн. Воно з’явилося в епоху Середньовіччя, коли міць і вплив Іспанського королівства поширювалася на багато колоній.
Вперше монету почали карбувати у 1497 році для заміни золотої монети кастельяно, яка по-іншому називалася «добладо». Через вартість 8 реалів срібне песо назвали «peso de ocho» (з ісп. «вага восьми» або «частина вісімки») або «piece of eight» (з анг. «частина вісімки») – восьмерик. Воно також отримало назву іспанського долара. З XVI ст., коли відкрили великі срібні копальні в Мексиці, Перу та Болівії, песо стали карбувати у великій кількості. У результаті песо стало монетою, що активно використовується у міжнародній торгівлі між країнами Європи, Азії та Північної Америки.
Причини виникнення песо
Цікавим є метод карбування перших песо.
Через необхідність якнайшвидше експортувати срібло, знайдене у нових родовищах колоній, розпочали випуск монети грубого карбування. Традиційний спосіб карбування полягає в тому, щоб спершу розкотити срібний злиток у лист певної товщини, потім розрізати його на гладкі круглі пластинки. З цих заготовок далі виготовляються монети. Однак це займало більше часу, ніж вимагали обставини. Вирішили скористатися швидким способом. Для цього злиток срібла розрізався на шматки, рівні за вагою. Їх розкочували, або розплющували, щоб зменшити товщину. І далі по них ударяли молотком наче штемпелем. Так на монетах з’являвся аверс та реверс. Перші песо отримали назву в народі cabo (кінець), так як відрізалися від кінця шматка металу. В результаті такої «карбування» монети виходили грубої форми зі спотвореними зображеннями та різної ваги. Якщо ж вага монети вийшла більше, ніж треба, від неї просто відсікався шматочок, що робило песо ще більш непривабливим.
Метою такого карбування було створення подібності монет для транспортування їх до Іспанії. У королівстві вони назад переплавлялися до створення інших срібних монет, прикрас тощо. Існувала також і хитрість у колоніальних країнах: через грубу форму монет можна було непомітно відрізати від них частину та передати далі за повною вартістю. А відрізані шматки металу використовували для карбування підроблених монет. Неакуратно виконане зображення можна легко повторити.
Карбування песо в колоніях почалося банком Мексики в 1536 р. Його якість значно відрізнялися на краще. Аж до 1888 р. було випущено понад 3 млрд. монет.
Лише у 1728 та 1730 рр. з’явилися закони, що визначають стандарти механічного карбування: круглу форму та краї, оброблені фрезою. Були також знижені вага та товщина. Нові песо розійшлися світом, але їх вже не переплавляли, а використовували за прямим призначенням. У європейських країнах песо називали піастром, що означало – «плитка срібла».
У королівстві Іспанія у ХІХ ст. розгортається колоніальна війна за незалежність (1808-1826), за підсумком якої утворилися держави Мексики, Венесуели, Перу, Болівії, Аргентини, Колумбії та ін. Деякі країни залишили колишню грошову систему, інші відмовилися від неї, ввівши власну національну валюту.
Мексиканське песо
Мексика прийняла спадщину Іспанського королівства як песо. У 1863 році було проведено грошову реформу з переходом на десяткову систему. Вирішили відмовитися від прив’язки вартості монети до 8 реалів. Натомість нове песо стало ділитися на 100 сентаво (розмінна грошова одиниця). Перші срібні монети номіналом у 1 песо з’явилися у 1866 році. Далі додавали й інші номінали. Золоті 20 песо єдиний раз викарбувано того ж 1866 року.
Майже весь XX ст. мексиканському песо щастило: це була одна з найстабільніших національних валют Латинської Америки.
На реверсі номінал монети. На аверсі позначення емітента “ESTADOS UNIDOS MEXICANOS” (“Мексиканські з’єднані штати”), а також зображення мексиканського орла, важливого культурного та політичного символу Мексики, якого можна побачити і на гербі країни. За легендою бог сонця Віцілопочтлі сказав ацтекам шукати будинок у тому місці, де вони побачать орла, що сидить на кактусі і тримає в дзьобі змію. Так вони і вчинили, знайшовши одну з найродючіших земель, що повністю відповідає потребам поселення.
Нафтова криза кінця 1970-х років. підірвала економіку Мексики: втеча капіталу, інфляція, девальвація, бездіяльність уряду. Лише до 1990-х років змінили економічну стратегію, у рамках якої 1 січня 1993 року запровадили нову валюту – Nuevo peso (Нове песо). Для обміну валюти встановили курс: 1 новий песо = 1000 песо колишнього зразка. У 1996 році з назви виключили слово Nuevo.
Аргентинське песо
Після здобуття незалежності Аргентина почала карбування власних монет, залишивши назву peso.
До 1881 року аргентинське песо могло бути двох різних типів: peso fuerte (сильне песо) та peso moneda corrent (звичайне песо). Перше було конвертованою валютою, а друге – внутрішньою валютою країни.
У 1881 peso moneda nacional (національне песо) замінило собою попередні монети. Обмінювати гроші можна було за курсом 1 національний песо = 8 реалів = 1 peso fuerte = 25 peso moneda. Ще безліч різних назв змінило peso до свого падіння в 1985 році, коли замість нього було введено грошову одиницю аустраль. Однак і вона протрималася лише до 1992 року.
І знову з’явилося песо, яке міняли на 10 тисяч аустралей. Песо 1992 року досі використовується у Аргентині. Аргентинське песо, як і мексиканське, ділиться на 100 сентаво.
Кубинське песо
Спочатку на Кубі ходили іспанські та іспанські колоніальні реали, але вже після 1857 вони були замінені на песо. Так само, як і в інших країнах, валюта дорівнювала 8 реалам. Проте характерною рисою кубинського песо було те, що до 1915 р. національна валюта випускалася виключно банкнотах.
Карбування срібного песо тривало до 1934 р. Аж до 1961 року кубинські монети карбує Монетний двір Філадельфії (США). Останньою кубинською монетою, виготовленою в США, стали 5 сентаво.
Кубинська валюта до 1960 року прив’язувалася до долара США. Далі через зближення із СРСР Куба прив’язує своє песо до радянського рубля. Незважаючи на санкції США проти Республіки, кубинське песо залишається стабільним до розпаду Радянського Союзу 1991 року. Залишившись без підтримки, кубинське песо значно втратило вартість. Обмінний курс тоді знижувався до 125 песо за 1 американський долар.
На сьогоднішній день на Кубі знаходяться в обігу монети номіналом 1, 2, 5 і 20 сентаво, а також 1 і 3 песо. Як і раніше розглянуті валюти, кубинське песо ділиться на 100 сентаво.
