Серед колекціонерів і людей, які розглядають нумізматику як спосіб інвестування грошей, монети часів Російської імперії мають постійний попит. Це зумовлено з однієї сторони доступністю таких монет, з іншої сторони – з великою кількістю типів та різновидів, що розкривають перед збирачами широкі можливості формування своїх колекцій.
Високий попит та гарантована ліквідність нумізматичного матеріалу роблять царські монети привабливим об’єктом для різноманітних махінацій. Зокрема підроблення рідкісних типів монет.
На сьогоднішній день фахівці розрізняють кілька типів фальшивих монет:
- підробки на збиток обігу;
- підробки на збиток колекціонерам.
Перший тип випускався фальшивомонетниками у той час, коли царські монети перебували у обігу. Тому деякі нумізмати створюють спеціальні розділи у колекціях, куди кладуть такі екземпляри.
Фальсифікати для колекціонерів створюються спеціально для продажу нумізматам-початківцям або недосвідченим. Такі вироби можна розділити за способом виготовлення на:
- новоробні;
- перекарбовані.
Наново зроблені фальшивки не слід плутати з новоробами – монетами, виготовленими з оригінальних матриць на монетних дворах. Новороби виготовляються з металу, аналогічного оригінальному матеріалу відтворюваної монети, його вага і розмір точно збігаються з оригіналом, так само, як і деталі малюнка. Про виготовлення новоробів повідомляється у спеціальній літературі, вони каталогізовані та описані.
Фальшивки першого типу відтворюють оригінальні (і цінні) імперські монети, найчастіше срібні. Для виготовлення використовують сплави, що імітують дорогоцінний метал, або ж наносять срібну амальгаму на поверхню монети. Деякі шахраї використовують для своєї продукції спеціальні фарби, які імітують колір того чи іншого металу.
Фальшивки роблять або шляхом виливка, або карбують за допомогою штемпеля, що копіює реальний.
На стику першого та другого способів знаходиться механічний спосіб підроблення. У цьому випадку зі справжньої, але недорогої монети видаляються, або навпаки, додаються деякі елементи. Наприклад, припаюються «зайві» прикраси до портретів, літери монограми автора тощо. Завдяки такій обробці в результаті виходять браковані екземпляри або різновиди, які успішно продають недосвідченим збирачам.
Перечекані робляться фальшивим штемпелем на справжній імперській монеті. При чому іноді виробники навмисне залишають частину старого малюнка видимою. Відомо чимало рідкісних оригінальних монет, перероблених із старіших. Вони мають певну цінність, чим користуються нумізматичні шахраї.
Нові технології обробки металів дозволяють досягти високої якості підробок. Гальванопластика, а також метод лазерного копіювання використовуються для випуску монет із срібла. До того ж якість підробок дуже висока, і навіть досвідчені колекціонери потрапляють у мережі фальшивомонетників.
Після виготовлення фальшивки на її поверхню наноситься штучна патина – плівка з оксидів, що зазвичай виникає через контакт металу з повітрям за довгий час. За старих часів для її створення монети закопували в органічні відходи на кілька днів. Контакт з біомасою, що розкладається, дозволяв отримати «дуже цінний і старий» матеріал. Сьогодні ж хімічні засоби дозволяють за короткий час зістарити підробку та надати їй «шляхетний» зовнішній вигляд.
Як засоби для патинування шахраї найчастіше беруть:
- розчини кислот;
- побутові відбілювачі;
- хімікати із вмістом сірки;
- розчин мідного купоросу та марганцівки.
Більш кустарними способами створити штучну патину є «запікання» фальшивок у духовці газової плити за високої температури, обпалювання з двох сторін за допомогою паяльної лампи. Менш витратним, але довшим способом є витримування підробки на відкритому сонячному світлі.
