Старообрядництво – це одна з гілок російського християнства, що з’явилася під час проведення церковної реформи XVII століття. Сторона, що дотримується старих традицій і догматів, стала іменуватися древлеправославіем, або просто старообрядництвом.
Торкнулася реформа та символів церкви, а тому старообрядницький хрест виглядає інакше, ніж найпоширеніший на сьогодні та звичний більшості православний хрест. Він містить більше деталей, насамперед дві додаткові горизонтальні перекладини у верхній та нижній частині — елементи так званого восьмикінцевого хреста.
Тому сьогодні ми торкнемося не просто теми хрестів як одного з православних символів, а саме старообрядницьких (особливо — зі срібла та антикварних) екземплярів, розповімо, яку цінність вони представляють.
Адже антикварний хрест — це вже далеко не лише шанований релігійний символ, а й предмет, що несе в собі справжній зв’язок з великою кількістю найбільших подій в історії нашої країни, через що цікавий колекціонерам. Але про все по порядку.
Церковний розкол та розгалуження російського православ’я
До XVII століття православ’я існувало кілька століть як на Русі, а й, наприклад, у Греції.
І на момент назрівання церковної реформи (і внаслідок — розколу) точилися суперечки про істинність (чи навпаки — спотворення) вірувань і догматів. Греки, які мали вплив на патріарха Никона, запевняли, що відмінності накопичилися на Русі, хоча варто відзначити, що саме Греція була набагато в тісніших відносинах з католиками протягом кількох століть. За підсумками для об’єднання церков та виключення різночитань було прийнято рішення внести низку змін до Російської православної церкви.
Розкол отримав свій відбиток у багатьох сферах життя країни: народ буквально розколовся на частини: які прийняли нові становища і старовіри. Найбільш яскраво це історичне протистояння відображає, мабуть, відома картина “Бояриня Морозова”, де на санях везуть закуту в ланцюги – справжні кайдани – бояриню, що не підкоряється новим правилам, яка незважаючи ні на що показує натовпу, що підтримує її половині, двоєперстя.
Впровадження змін було справді досить жорстким, включаючи арешти, страти, спалення старих книжок і тих, хто відмовився приймати нове монастирів. Було введено й адміністративні обмеження: заборону на реєстрацію шлюбів старовірів (а отже, і незаконнонароджений статус дітей у таких шлюбах), заборону на зайняття громадських посад та високих постів тощо. Послаблення стали потроху запроваджуватися лише через дві сотні років.
Головні відмінності старообрядницького хреста
Перше, що кинеться в очі кожному — це різниця між класичним чотирикінцевим і старообрядницьким восьмикінцевим хрестами, що вважається сьогодні, — дві додаткові горизонтальні перекладини, одна з яких (нижня) має виражений нахил (її лівий кінець вище правого). Існують і натільні версії, де тонкий восьмикінцевий хрест буквально “вписаний” (тобто знаходиться всередині товстішого контуру) чотирикінцевого хреста.
Є у широкої основи натільного хреста і особливе призначення: на зворотному боці є початкові рядки молитов (допускається використання різних молитов: “Врятуй і збережи”, “Молитва Чесному Хресту”, “Воскресіння Христове” тощо).
Натільні хрести (або “Тільники”)
Можна зустріти старовірські хрести як на основі у вигляді широкого чотирикінцевого хреста (з вписаним восьмикінцевим), так і на майже прямокутній основі. Однак незалежно від цього, крім зображення безпосередньо розп’яття, є ряд важливих символів – відсилань та нагадувань:
- Спис, що застосовувався у страті Христа (і літера “К”) і тростина (відповідно поруч літера “Т”)
- Можна побачити на “тільнику” і череп у самому низу – це череп Адама як першої похованої людини на Землі. Ліворуч і праворуч літери “Г” та “А” означають відповідно “Голова” та “Адам”
- Символічна лінія, що означає пагорб, а ліворуч і праворуч літери “Г” і “Г” – “Гора” і “Голгофа” (на честь переказів, що говорять про місце поховання Адама)
- Дві пари букв “МЛ” і “РБ” – “Місце лобове” і “Рай бути” нагадують про те, що смерть Христа через страту спокутувала людські гріхи.
- У верхній частині є напис “Син Божий”
- На першій горизонтальній лінії хреста – “ІНЦІ” означає “Ісус Назорей Цар Юдейський”. На деяких версіях хрестів натомість написано “ІХЦС” (Ісус Христос Цар Слави), а може й бути зовсім відсутнім.
- Далі по ліву та праву сторону від вертикальної лінії хреста – IC/ХС (Ісус Христос)
- Після другої горизонтальної лінії – теж розділене на дві частини слово НІ/КА, що перекладається як “перемога” і означає перемогу Христа над смертю
Ювеліри минулих століть розрізняли шість сортів натільних хрестів залежно від їхньої ваги, розміру та мети. Найменші були дитячі 2,5 см завдовжки і важили два грами, а найбільші (5 і 6 сорт) — Козацькі та Цареградські (відрізнялися не розміром, а оформленням) понад 5 см завдовжки і досить важкі 12 грам!
Старообрядницькі кіотні хрести
У загальних рисах кіот – це спеціальна шафка (хоча деякі кіоти більше нагадують масивну раму, ніж предмет меблів – все залежить від конкретного кіота). Він оформлений особливим чином і призначений насамперед для дбайливого зберігання та захисту ікон. У кіот міг поміщатися і спеціальний кіотний хрест — він набагато більший за натільний і мав інше призначення. Хоча такий хрест дозволялося ставити й поруч із кіотом, але краще — на свою полицю.
Однак кіотний хрест далеко не завжди був лише вдома або в церкві, такі хрести могли виконувати завдання “дорожнього хреста”, допомагаючи з молитвою в дорозі. При цьому заборонено було використовувати як нижній хрест кіотний або ікону – за це належало навіть покарання.
Метали для старообрядницьких хрестів
В основному хрести (крім поклонних і цвинтарних, що встановлювалися в землю), виготовлялися “для мас” з латуні або її здешевлених сплавів, або ж з мідних сплавів (бронзи).
Звичайно ж, яскраво виділяються хрести з дорогоцінних металів, які виготовляють ювеліри для заможних сімей: князів, купців, дворян тощо. При цьому такі екземпляри були великою рідкістю, оскільки одні з головних постулатів старообрядництва — це скромність. Зазначимо, що якщо ми говоримо про екземпляри антикварні (старше 100 років), то основна їхня цінність — далеко не в матеріалі виготовлення, а в історичній та художній цінності.
Хрести початку XX століття — це ще й ті рідкісні “екземпляри, що вижили”, що припали на початок боротьби з релігією в цілому радянської влади. Примірники більш значного віку – XVII-XIX століть – безцінні відбитки історії, на які є колекційний попит.
