Одним із найвідоміших і найвитонченіших видів кераміки є кістковий фарфор.
Цей різновид фарфору дуже тонкий, і в Китаї, де його було винайдено, він отримав назву «яєчна шкаралупа» (якщо піднести виріб до світла, стінка фарфору трохи просвічуватиме).
Попри свою тонкість і делікатність, кістковий фарфор є дуже міцним, оскільки до його складу входить від 25 до 50% кісткового попелу.
Щоб досягти такої білизни й міцності, окрім кісткового борошна, також використовували подрібнену яєчну шкаралупу або риб’ячу луску.
Оскільки секрет технології виготовлення довго не виходив за межі Китаю, європейські майстри-керамісти проводили численні експерименти, щоб створити аналог.
Першим, кому вдалося виготовити подібний матеріал, був англієць Томас Фрай у 1748 році. Згодом його відкриття вдосконалив кераміст Джозайя Споуд, і саме його формула стала класичним технологічним рецептом кісткового фарфору з гарантованою білизною та міцністю.
Кістковий попіл отримують із кісток великої рогатої худоби, з яких попередньо видаляють клейкі речовини. За певної температури з кісток також усувають усі природні компоненти. Потім їх розтирають до стану борошна, змішують із водою та додають до інших інгредієнтів: каоліну, польового шпату та домішки кварцу. Завдяки такому складу фарфор набуває білого або кремового кольору. Якщо ж використовувати попіл із пташиних кісток, фарфор матиме фіолетовий відтінок.
