Сумський фарфоровий завод – одне з провідних радянських підприємств із випуску посуду та інших виробів з фарфору та фаянсу. Його почали будувати у місті Суми (на північному сході України) за рішенням Ради міністрів СРСР у 1963 році. Буквально за 2 роки завершили будівництво – навесні 1965 року вже розпочався випуск першої продукції. Завод розвивався дуже стрімко, щорічно підвищуючи кількість і якість виробів. Проте з розвалом Радянського Союзу все пішло на спад, хоча підприємство, завдяки надійній базі та гарному розвитку, ще пережило не один зліт.
У результаті ситуація остаточно погіршилася – у 2013 році його визнали банкрутом. Зате сумський фарфор досі привертає увагу шанувальників висококласної кераміки та користується попитом у колекціонерів.
Історія розвитку
Влітку 1988 року активно працююче підприємство з випуску фарфору було включене до Плану технічного переоснащення легкої промисловості Української РСР, згідно з яким у 1992-1993 рр. його мали намір розширити та наростити виробничі потужності. Але реалізувати заплановане не вдалося, оскільки в 1991 році СРСР розпався. Державне підприємство стало спочатку орендним, а через 3 роки відбулася його реорганізація із заснуванням Акціонерного товариства закритого типу.
Незважаючи на труднощі перших років роботи в зовсім інших умовах, Сумський фарфоровий завод продовжував випускати вироби в колишній кількості і до кінця 1994 року вийшов на річну потужність в 16,1 млн штук. У 1996-2002 році акціонерам довелося всіма силами боротися за існування свого підприємства. Боротьба дала добрі результати: за друге півріччя 2002 р. завод повернувся до колишніх обсягів виробництва, вийшов на нові ринки збуту та почав випускати продукцію відповідно до потреб кінцевого споживача.
2006 року підприємство двічі намагалися захопити: навесні це був рейдерський набіг, а наприкінці літа його хотіли взяти силою, застосовуючи сльозогінний газ. В результаті деякі працівники були травмовані, проте напад був відбитий.
У 2008 року вибухнула економічна криза, яка на тлі збільшення імпорту значно ускладнила діяльність заводу. До початку 2009 року частину працівників скоротили, а решту перевели на неповний робочий тиждень. Ці заходи дещо покращили ситуацію, завдяки чому 2011 рік було завершено зі збільшеним чистим прибутком. Але наступного року фінансові показники знову пішли на спад.
У квітні 2013 року Сумський фарфоровий завод було відключено від електро-, водо- та газового постачання через наявну заборгованість за рахунками постачання. Це призвело до зупинки виробництва та масового звільнення робітників. На підприємстві продовжували діяти лише сортувальні та пакувальні цехи, де робітники готували та відправляли на склад раніше випущену продукцію.
Через місяць збори акціонерів ухвалили рішення ліквідувати завод, а наприкінці осені 2013 року його було визнано банкрутом у судовому порядку. У 2017 році територію підприємства розділили між собою власники.
Продукція, клеймо
Випуск першої партії продукції фарфорового заводу відбувся у травні 1965 року, а до кінця грудня кількість виробів сягнула 770 тисяч штук. Серед найменувань значилися тарілки, чашки, набори, сувеніри з фаянсу та порцеляни.
Протягом наступних 35 років на підприємстві активно нарощувалися виробничі потужності, удосконалювалися технології, велися роботи з розширення асортименту та ринків збуту. За рахунок цього в 1990 і в 1991 році річний обсяг продукції, що випускається, зріс до 16 млн виробів.
За весь час свого існування Сумський фарфоровий завод змінив клеймо лише один раз. По роках воно змінювалося так:
- у 1965–1974 – мало форму 6-пелюсткової квітки з літерою «С» посередині;
- з 1974 по 1991 рік виконувалося у вигляді великої літери «С», між кінцями якої розташовувався квітка на короткому стеблі з двома листками біля основи, чотирма симетрично розташованими пелюстками та одним (верхнім) промальованим до центру.
Після 1991 року, коли державний Сумський фарфоровий завод було перетворено на орендне підприємство, клеймо на продукції, що випускається, вже не проставлялося.
Фарфорові вироби цього виробника досі широко використовуються за прямим призначенням та популярні серед колекціонерів. Це зумовлено їхньою естетичною привабливістю та високою якістю, яка підтверджена сертифікатами відповідності міжнародним стандартам, гігієнічним, радіаційним та санітарним нормам.
