Туймазинський фарфоровий завод почав працювати в 1978 році, коли в Радянському Союзі гостро не вистачало фарфорових і фаянсових виробів, особливо посуду. До того ж більшість виробництв розташовувалося на території УРСР та європейської частини РРФСР. Тому було вирішено збудувати підприємство у місті Туймази (Башкирська АРСР).
Початок історії
Проект заводу, що розроблявся в Ленінграді фахівцями Державного проектного інституту, був готовий до кінця зими 1975, а в березні вже почалися будівельні роботи. Крім радянських будівельників, у будівництві підприємства брали участь німецькі, англійські та чеські фахівці, завдяки чому будівництво завершилося достроково. З перших чисел зими 1978 року розпочалися пуско-налагоджувальні роботи, а 20 грудня вийшла перша партія готових виробів.
Одночасно велася активна діяльність із встановлення співробітництва з постачальниками сировини та покупцями продукції, ретельна перевірка виробничого процесу та його окремих етапів. Для підвищення кваліфікації співробітники Туймазинського заводу навчалися на найкращих фарфорово-фаянсових підприємствах СРСР. Це дозволило випускати вироби високого рівня, які за своєю якістю не поступалися продукцією давно відомим виробникам.
Найбільш трудомісткий етап виробництва фарфорових виробів – ручне декорування (70% трудовитрат) – згодом був переведений у напівавтоматичний режим із застосуванням методу шовкографії. Крім того, фарфор почали декорувати підглазурно кобальтом глибокого синьо-оксамитового кольору. Всі ці нововведення суттєво спростили виробництво, підвищили якість та знизили собівартість продукції.
Після розпаду Радянського Союзу державний завод перейшов у власність акціонерів і в 1996 був перейменований у ВАТ «Туймазинський фарфор». Разом із зміною назви розпочалася модернізація підприємства. Було встановлено новітнє оснащення та автоматичні лінії, придбано необхідний автотранспорт.
Але через загальну економічну кризу ситуація на підприємстві швидко погіршилася. У березні 2003 року великі борги з платежів за пальне призвели до того, що «Башкіргаз» припинив постачання газу. Майже всі роботи зупинилися, а завод зазнав збитків на 16 мільйонів рублів. В результаті ВАТ «Туймазинський фарфор» було виставлено на продаж та куплено трьома новими співвласниками, які повернули йому попередню назву – «Туймазинський фарфоровий завод».
Наприкінці 2003 року підприємство відновило свою діяльність і швидко вийшло на точку беззбитковості, випускаючи по 750 000 виробів на рік за колишніми стандартами. Одночасно розпочалися розробки нових перспективних моделей, якими зацікавилися споживачі. При цьому керівництво заводу змінило маркетингову політику і вирішило не займатися продажем своєї продукції, а передати ці функції професійним торговим компаніям, які реалізують фарфоро-фаянсові вироби. Було укладено договори з фірмами-дилерами, які готували замовлення на певні товари. В результаті Туймазинський фарфоровий завод почав працювати за традиційною бізнес-схемою, випускаючи вироби не для складу, а на замовлення.
Плани у власників підприємства були масштабними. Конструктори розпочали розробку зовсім іншого асортименту, на який вже були великі замовники із Західної Європи. На базі Туймазинського фарфорового заводу планувалося створити холдинг, а згодом вийти на міжнародні ринки.
Але настільки грандіозним задумам не судилося збутися – у 2007 році підприємство стало банкрутом. Як писали ЗМІ того часу, «ще один гігант радянської промисловості розбився об айсберг ринкової економіки».
Асортимент виробів
Туймазинський фарфоровий завод випускав великий і різноманітний асортимент виробів. До каталогу продукції входило понад 40 моделей сервізів різного призначення – чайні, кавові та столові. Вони були справжніми шедеврами декоративного мистецтва. Крім традиційних, розрахованих на 6-12 персон, були сервізи для пари та однієї людини.
Також випускалися різні набори – млинці, молочні, для вареників, напоїв та інші. Окремо виділявся посуд для дітей та підлітків.
Крім традиційної продукції, на заводі виготовлялися:
- подарункові вази;
- настінні декоративні тарілки;
- скриньки;
- фігурки тварин;
- статуетки людей;
- цукерниці (вази на ніжках).
Загальна кількість найменувань становила 150 виробів та 600 малюнків.
Протягом усієї своєї діяльності Туймазинський фарфоровий завод використовував лише одне клеймо, не змінюючи його за роками, як більшість аналогічних підприємств, що мають цілий «арсенал» різних маркувань. Дизайн клейма теж виділявся своєю простотою і невигадливістю: він складався з двох накладених на загальну центральну лінію букв «Т» і «Ф», що означали «Туймазинський фарфор». Ця обставина значно спрощує ідентифікацію туймазинського фарфору сучасними колекціонерами.
На аукціонах такі вироби представлені у великій кількості, які вартість варіюється в межах від 20 до 25 000 гривень. Найнижча ціна у чашок, чайних пар, тарілок та іншого дрібного посуду. Найдорожче оцінюються фігурки та статуетки з категорії рідкісних.
Так, звичайного «Ведмедика олімпійського» продають за 10 000 гривень, а рідкісного «Пожежного» – за 25 000 гривень.
Статуетки людей та тварин можна купити за 700 – 1500 гривень
