Основна платіжна одиниця Японії – єна. Вона є резервною валютою світу, тобто загальновизнаним інвестиційним активом. До таких національних валют належать долар США, євро, фунт стерлінгів, швейцарський франк та китайський юань (з 2016 року на особливих умовах).
Довгий час позиція 1 єни в рейтингу трималася на третьому місці, але поступово вона почала поступатися британській валюті. Міжнародний код єни: 1 JPY.
Історія японської єни починається в 1869 році, коли була викарбувана перша монета. До неї, ще до проведення фінансової реформи 1871 року, у Японії діяла фінансова система Токугава (з 1601). Свою назву вона отримала на ім’я одного з головних воєначальників та дипломатів епохи Едо (1603-1868) Токугави Іеясу. Будучи послідовником Оди Набунагі і Тойотомі Хідеосі, він завершив об’єднання Японії і створив феодальну державу, яку очолював сьогунат. Сьогунат – військовий уряд Японії, який керував країною до 1868 року.
Створивши централізовану державу зі ставкою у місті Едо, необхідно було уніфікувати й грошову систему. До цього кожен феодал міг карбувати власну монету, що ставало на заваді торгівлі між різними районами країни. Система Токугава створила спеціальні установи Кіндза, у відомстві яких знаходилися всі копальні та металеві запаси. Іншим кроком було запровадження стандартів карбування: монети із золота, срібла та бронзи, кожна з яких зі своїм номіналом.
Недоліком системи стала прив’язка до золотого стандарту срібних монет. Номінальна вартість останніх визначалася через їхню вартість у золоті, проте за фактом у монетах містилося набагато менше срібла. Це дозволяло вигідно міняти дешеву срібну монету на золото, чим і скористалися іноземці, що заполонили Азію в XIX столітті. За оцінками 1860 року з Японії було вивезено близько 70 тонн золота. Грошова система Токугава зазнала краху.
До другої половини ХІХ століття як економічна система Японії вимагала реформ, так й увесь державний лад загалом, починаючи від релігійної сфери, закінчуючи промисловістю. Для того, щоб подолати відставання від розвинених європейських країн, було розроблено комплекс заходів (1868-1889 рр.), відомий сьогодні як реставрація Мейдзі. Першим етапом змін був перехід влади від сьогунату до імператора Муцухіто.
Закон від 1871 зробив японську ієну національною валютою. Японський уряд побудував нову грошову систему, спираючись на європейську десяткову. Для зручності були додані інші одиниці, які були дробовими японської єни: сен = 1100 єни і рин = 11000 єни. 1954 року їх вилучили з обігу.
У центрі аверсу японський ієрогліф, що перекладається як «єна». Сторона монети прикрашена квітами та хризантемою, традиційною азіатською квіткою, що символізує енергію сонця. На реверсі дракон та напис ONE YEN – одна єна.
Єна отримала свою назву від форми японського ієрогліфа «ен», що означає «круглий». Якщо подивитися на монети системи Токугави, то можна зрозуміти, що кругла форма єни стала її характерною рисою: Кобан, наприклад, був овальним, а Ітітубан – прямокутним.
Реставрація Мейдзі змінила і становище колишніх феодальних володінь. Новий уряд перетворив їх на префектури, адміністративні одиниці Японії. Разом із зміною їхнього статусу, у 1882 році вони втратили можливість випускати гроші. Наразі контроль за грошовою масою здійснювався виключно Банком Японії.
Наприкінці XIX століття єна знецінилася по відношенню до долара США. До 1897 вартість японської єни становила всього 0, 50 дол. Для того, щоб зупинити подальше падіння курсу, Японія перейшла на золотий стандарт. Однак, залежно від ситуації в країні, це рішення неодноразово скасовувалося і відновлювалося. За підсумками 1933 року систему золотого монометалізму було остаточно скасовано. У 1933-1939 pp. Японія приймала участь у стерлінговому блоці (групі країн, які орієнтувалися на фунт стерлінгів). Коли країна вийшла із цієї групи, вартість 1 єни до долара США становила 4,2675 до 1.
Участь Японії під час Другої світової війни на боці країн гітлерівської осі призвела до її окупації та запровадження окупаційних грошей у 1945-1948 рр., які циркулювали паралельно разом із знеціненою єною.
У повоєнний час було випущено монети номіналом у 5 єн (1948-1949 рр.) і 10 єн (1951 р.), які досі перебувають у обігу. Також необхідно сказати, що у 1938 році карбування срібних монет припинено.
За період окупації курси обміну у різні роки становили: 15:1 (1945), 50:1 (1947), 250:1 (1948). У 1949 уряд США з метою стабілізації економіки Японії встановив вартість 1 долара до японської єни 1 до 360, тим самим прив’язавши національну валюту до американської.
У 1957 році було розпочато карбування монети номіналом у 100 єн із срібла 600-ї проби. Через два роки їй змінили оформлення, а 1967 року разом із оформленням поміняли і метал. Тепер вона карбується з мідно-нікелевого сплаву.
З 1959 на монеті 50 єн з’являється отвір. У 1967 році її замінили на меншу монету: діаметр зменшився з 25 до 21.
Перші монети вартістю 500 єн були випущені в 1982 році. 2000 року монету модифікували, додавши ступеня захисту. Однією з них стала зміна зображення залежно від кута огляду (напис «500 єн» у нулі номіналу). Такий самий елемент використовується в російських десятирублівках.
Але й 500 єн не стало межею. У 1964 році з особливої нагоди відновлюється карбування срібних монет. Приводом для цього стало проведення XVIII Олімпійських ігор у Токіо. Була випущена пам’ятна монета номіналом у 1000 єн.
2002 року карбування 1000 єн було припинено. Проте тепер серії пам’ятних монет виходять щороку.
Співвідношення єни до долара США за курсом 360:1 зберігалося до 1971 року, коли світ відмовився від Бреттон-Вуддської системи і перейшов до Ямайської, заснованої на вільному валютному ринку. Завдяки цьому, єна зросла в ціні. Протягом останніх років курс обміну становить: 100 єн до 1 долара США.
