Ми часто використовуємо слово «юані» щодо валюти КНР, навіть не підозрюючи про можливу помилку: адже у Китаї так називають будь-які гроші.
Навіть, долар США може бути “мей юанем”. Це не дивно, що Китай – країна зі складною та заплутаною історією грошей: нарівні з національними валютами майже завжди там ходили іноземні.
Додамо сюди і те, що 1 юань – це зовсім не назва національної валюти.
Швидше, під ним мається на увазі лічильна одиниця для того, що звучить, як «женьміньбі». І саме це складне слово є національною валютою та перекладається як «народні гроші».
Грошова система Китаю аналогічна Британській із її фунтами стерлінгів. Різниця між юанем та женьміньбі існує, але вона майже невловима. Так, ми не можемо сказати, що товар коштує 10 женьміньбі, тому що його ціна – 10 юанів. Коли ж ми читаємо економічні новини, то можемо помітити, що поняття юань і женьміньбі практично не розходяться.
Справді, під час аналізу котирувань чи загальної поведінки валюти немає особливої різниці з-поміж них. У нас заведено писати «один юань». Цікаво, що самі китайці рідко кажуть «женьміньбі» чи «юань». Для них звичнішим є слово «куай» («шматок»). Це розмовна назва китайських грошей. До речі, у Великій Британії їх за аналогією можна назвати «buck», а в США – «quid».
Грошова система у Китаї дробова. Вартість 1 юаня – 10 цзяо, яке у свою чергу ділиться на 10 финей. Наприклад, сума 5,14 юаня вимовляється як 5 юанів 1 цзяо 4 финя. Фин схожий з нашою копійкою.
Трохи історії
Вперше монети в Китаї, країні з однією з найдавніших світових культур, з’явилися орієнтовно у VIII ст. до н.е. Ця дата є умовною, тому що досі немає єдиної думки серед вчених щодо часу виникнення китайського монетного обігу.
Першою монетою Китаю можна назвати мушлі каурі. Про це говорить ієрогліф «бей», що використовується в сучасній китайській мові у складі слів, пов’язаних із грошима: ціна, товар, купувати, багатство тощо.
Каурі мають овальну форму, а самі схожі на білу порцеляну. Їх використовували для прикрас, тому вони так високо цінувалися, що стали використовуватися в домонетній формі грошей. І ось з цих черепашок почалася історія китайських грошей.
З розвитком бронзового лиття у другому тисячолітті до н. стали з’являтися і бронзові предмети, які у результаті мірою вартості окремих продуктів під час обміну.
У цей час з’явилися й найдавніші бронзові китайські монети. У них була різна форма: музичні пластини, дзвіночки, лопатки, ключі.
Така різноманітність зберігалася аж до І ст. н.е., коли їх змінили круглі монети із квадратним отвором посередині. Подібна форма зручна тим, що здійснення великих торгових операцій, монети можна збирати у зв’язки.
Також так робили і з раковинами каурі. Поширившись територією Далекого Сходу, монети з квадратним отвором проіснували у Китаї до початку XXв. А бронзу як основний матеріал для відливання монети використовували майже остаточно XIXв.
Вартість перших монет визначалася у лянах. Однак їхня вага була завжди різною, залежно від того, звідки монета родом.
До XXв. вага ляна знаходився між 35 і 37,8 г, а сьогодні він становить 31,25 г.
Лян або таель також називалася основна грошова одиниця Китаю середини XIX – початку XX ст. Вона дорівнювала 10 мао або 100 финям. Зміст срібла в ляні варіювався залежно від типу монети (загалом їх було близько 180). Найпоширенішими були купінський лян (37,3 г срібла), хайгуанський (37,7 г), шанхайський (33,74 г). Були також і дуже великі срібні зливки – ямби, які також використовувалися як гроші. Срібний лян застосовували у великих торгових операціях. У звичайному житті китайський народ користувався традиційною бронзовою монетою під назвою цянь або (на європейський зразок) кеш. Цяні відливались на великій кількості монетних дворів,
У ХІХ ст. крім цих валют в Китайській імперії були поширені гроші різних країн: американський долар, мексиканський песо, срібна індійська рупія. Це пояснювалося тим, що до кінця XVIII століття імперія Цин почала активно торгувати із зовнішнім світом, що призвело до притоку іноземної валюти та збільшення впливу Британської імперії на території Китаю. Після першої та другої «опіумної» воєн (середина XIX ст.) колишній вільний Китай перетворився на фактично півколонію європейських держав: за нерівним договором всередині імперії створювалися іноземні дипломатичні представництва, морські порти відкривалися європейцям не тільки для торгівлі, а й для проживання, іноземні держави нав’язували свої правила митниці Китаю тощо.
Юань
У 1835 почався випуск юанів у вигляді срібних монет. Лян також циркулював у грошовому обігу Китаю. До 1930 року в лянах рахувалися мита, податки до 1933 року. В 1889 юань поділили на 10 цзяо, 100 фен і 1000 вень.
У 1933 році уряд Китаю видав закон про уніфікацію грошової системи, однак у суспільстві більшу вагу продовжували мати іноземні гроші та регіональні випуски.
Наприклад, до групи останніх входили маньчжурські юані – гобі. Їх випускали з 1932 по 1945 р. у Північно-Східному Китаї. На території Тибету були санги, а у внутрішній Монголії – власні юані. Свою валюту мав і Сіньцзян, причому, її стабільність підтримувалася СРСР, який мав великий вплив на той час на ці землі. Якщо говорити про Центральний та Східний Китай, то там у 1938-1943 роках. використовувалися японські військові єни.
Курс китайської валюти прив’язаний до срібла до 1935 року.
Далі із встановленням мита на вивіз металу, у Китаї перестав діяти срібний стандарт, а вартість офіційної валюти почала залежати від золота, але його зміст був нефіксований. Цього ж року провели грошову реформу, внаслідок якої срібні юані замінили на паперові – «фабі».
Введення в обіг паперових грошей призвело до інфляції юаня. У 1935 році вартість юаня становила 3,36 юаня за 1 долар США, а в серпні 1946 року долар уже міняли на 3350.
У 1948 році золотий зміст юаня зафіксували на рівні 0,22217 р. Також були введені нові паперові гроші, які отримали назву «золоті юані». Колишні фабі обмінювалися за курсом 3 млн. до 1 золотого юаня. 1 долар США спочатку коштував 4 золоті юани, але через девальвацію до грудня того ж року – вже близько двадцяти.
Юань КНР
У цей же період усередині Китаю йшла громадянська війна між комуністами та Гоміньданом, консервативною політичною партією. 1949 року при владі опинилася КПК (Комуністична партія Китаю). У вересні того ж року було створено Народну політичну консультативну раду Китаю, яка проголосила Народну Республіку.
Разом з об’єднанням звільнених районів Центральна Народна Урядова Рада видала указ про злиття місцевих банків до Народного банку Китаю. Зі звернення вилучили місцеві випуски та гроші, які використовувалися в період Громадянської війни. Вони були замінені банком Китаю на женьміньбі (юань).
У 1994 році був заморожений валютний курс: 8,28 юаня строго дорівнювали 1 долару США.
Однак у 2005 році уряд Китаю вирішив відійти від прив’язки юаня до долара і зробив основою китайської грошової системи кошик валют. Це дозволило курсу юаня швидко реагувати на зміни міжнародного валютного ринку та забезпечувати стабільність економічного розвитку країни.
Позначення юаня у міжнародному трибуквенному валютному стандарті – CNY.
