Від багатьох підприємств в історії часто залишається (як, втім, і від людей) лише дві дати – народження та смерті. Першою для Южноуральского фарфорового заводу стало 23 грудня 1963 року. Остання точно не відома, але за документами виробництво порцеляни тут зупинено у липні 2008 року.
Однак, у проміжку між цими двома датами для заводу, збудованого у промисловій зоні м. Южноуральська (Челябінська область), встигло відбутися багато цікавого.
Історія Южноуральского фарфорового заводу
Незважаючи на заяви компартії та уряду про неухильне зростання рівня життя радянських людей, набір предметів споживання жителів країни Рад залишався вкрай мізерним. Це стосувалося і порцелянового посуду, оскільки на душу населення його вироблялося 1,8 штуки на рік, тоді як Чехословаччина випускала на одного громадянина 7,6 предмета на рік, НДР – 6,7 штуки, США – 6,8 штуки, а Франція з її багатими традиціями фарфорових мануфактур – 8,1 штук.
Доведення споживання порцеляни до світових норм мали забезпечити будівництво підприємств фарфорово-фаянсової галузі, серед яких значився Южноуральский фарфоровый завод.
Його будівництво було нешвидким, оскільки роботи, що почалися влітку 1956 року, тривали понад сім років. Перший порцеляновий посуд тут випущено у грудні 1963 року. Щороку звідси мали відправляти 12 мільйонів виробів, але вже в ході будівництва з’явилася можливість постачання продуктивнішого обладнання, і планове завдання підняли до 15 мільйонів. Завод у Южноуральську став першим із великих підприємств із випуску господарського фарфору на Уралі. Шляхом послідовних модернізацій до 1975 проектна потужність ЮФЗ становила вже 27 мільйонів виробів на рік.
Майстри шукали матеріал для форм та розпису в навколишньому світі, і вдало знайдені образотворчі мотиви (ромашки, троянди, яблука, помідора) зберігалися, відшліфовувалися та обростали всілякими версіями.
Посуд з Южноуральська масово надходив у магазини Уралу, центральних областей РРФСР, на Далекий Схід, у Сибір і північні регіони країни. Частину тиражу відправляли на експорт, і посуд із клеймом заводу можна було побачити в Афганістані, Монголії, Ємені, Ізраїлі та навіть Австралії. Пропрацювавши близько трьох з половиною десятиліть, завод встиг випустити понад 550 мільйонів столових, чайних, кавових сервізів та інших предметів.
Художники Южноуральского фарфорового заводу
Посуд, випущений тут, часто має розпис, створений за мотивами уральських оповідей. Вважається, що стиль південноуральського порцеляни було задано вже першим поколінням його художників, серед яких І.А. Савін, Н.В. Морозова та В.В. Орлов.
Але високий рівень підтримували і наступні роки. Для майстрів, які вигадували сюжети, Олена Олександрівна Щетінкіна, яка працювала на посаді головного художника ЮФЗ з початку 1980-х рр., організовувала так звані творчі дні, коли можна було відвідувати виставки або працювати вдома, вивчаючи необхідну літературу.
Найважливіший внесок у становлення заводської школи розпису вніс Микола Миколайович Калілов, який намагався ефектно подати різні напрями. «Марія», де глибока темна синьова контрастує із золотом.
Роботи Анни Львівни Панової неодноразово удостоювалися підвищеної уваги журі на міжнародних виставках. Наприклад, її чайний набір «Уральські самоцвіти» отримав у Болгарії диплом та премію. Дуже добре сприйняли створене нею до 20-річчя польоту Гагаріна декоративне блюдо «Я – Земля», форму якого вигадав інший визнаний майстер ЮФЗ Сергій Олександрович Мусаков. Кобальт надає дивовижну глибину космосу, яким розкидані золоті іскорки зірок. Слід космічного корабля теж виконаний золотими блискітками.
Клейма Южноуральского фарфорового заводу за роками
Спочатку для тавра була обрана лілія, потім її замінив березовий лист, а потім символом заводу зробили білку, додавши для ідентифікації літеру «Ю».
Останнім клеймом заводу була лань чи козуля. Заявку на реєстрацію цього товарного знаку ЗАТ «Уральский фарфор» подало 29 серпня 2005 року. Це тавро використовувалося аж до закриття підприємства у 2008 році.
Приклад рідкісного ювілейного тавра. Їм зокрема маркували й різні вироби, присвячені 30-річчю Южноуральского фарфорового заводу.
