УС-605 – управління будівництва, створене для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році.
26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній електростанції вибухнув реактор четвертого енергоблоку. Це призвело до найбільшої в історії людства екологічної катастрофи, яка торкнулася території України, Білорусі та росії.
15 травня 1986 р. відповідно до Постанови ЦК КПРС та РМ СРСР № 634-188 основні роботи з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС було передано Міністерству середнього машинобудування.
Для зведення саркофагу над аварійним енергоблоком було створено спеціальне будівельне управління – УС-605. До нього увійшли фахівці із закритих НДІ, які мали досвід спорудження ядерних установок, розбиралися у питаннях забезпечення радіаційної безпеки. Багато брали участь у випробуваннях ядерної зброї.
20 травня 1986 р. у структурі МСМ утворено спеціалізоване Управління будівництва № 605. Перед цією організацією було поставлено головне завдання – зведення споруди для довготривалого захоронення 4-го енергоблоку ЧАЕС.
Майбутня робота була унікальною . Потрібно було побудувати не могильник відпрацьованого ядерного палива, а об’єкт, що обслуговується, з можливістю контролю процесів, що відбуваються всередині.
За словами учасників першої вахти , які прибули до Чорнобиля 20 травня, знайомство з рівнем радіаційної безпеки викликало у них справжній шок. У перші дні трагедії заражену територію залишило понад 50 тисяч людей, разом із одягом та транспортом вони розвезли радіацію по всій країні. Одразу після аварії до Чорнобиля направили військових, насамперед хіміків. Вони не мали уявлення про радіацію, діяли не завжди правильно та надавали неповні дані.
Щоб збити паніку серед населення, на телебаченні показували сюжети, як дозиметрист заміряє рівень виловленої в Прип’яті риби і заявляє, що вона «чиста». У зоні відчуження збирали гриби та ягоди. Не було належного дозиметричного контролю, не вистачало індивідуальних засобів захисту – траплялося, що ліквідатори працювали у звичайних медичних респіраторах.
Перші виміри навколо станції показали рівень радіації 500–600 рентгенів на годину. У таких умовах можна було перебувати в зоні не більше 45 секунд, щоб не перевищувати дозу 3 рентгени на годину.
Дозиметристи підбирали майданчики для будівельних кранів, приміщення для укриття персоналу, безпечні проходи. Всюди були таблички, скільки часу тут можна перебувати. Незважаючи на те, що монтаж стін та перекриття проходив з дистанційним керуванням, багато робіт доводилося виконувати людям .
- геодезичні роботи;
- відсипання та підготовку будівельного майданчика;
- будову переходів, трапів та лісів;
- встановлення світильників;
- прокладання силових ліній, трубопроводів стисненого повітря та засобів пожежогасіння;
- роботи з фарбування.
Роботи велися цілодобово, у чотири зміни, без вихідних та святкових днів. Треба було захистити будівельників від переопромінення та підвищеного травматизму. Територія була поділена на три зони за ступенем небезпеки із санпропускниками.
Створена за УС-605 служба охорони праці розробила форму журналу наряд-завдань. Перед початком робіт дозиметристи проводили розвідку – заміряли рівень радіації на майданчику. Потім визначали час на проведення робіт та заходи щодо безпеки. Ці дані заносилися до журналу, на їх основі бригади отримували вбрання.
Було встановлено сумарну граничну індивідуальну дозу опромінення — 25 рентген. Після її досягнення працівника направляли на медичне обстеження та відпочинок.
Усі працівники проходили медичний огляд та інструктаж з питань радіаційної безпеки, особистої гігієни, способів захисту та правил використання ЗІЗ. Співробітникам видавали спецодяг та взуття.
Залежно від виду робіт люди отримували додаткові засоби захисту:
- освинцьовані фартухи, пояси та окуляри;
- пластикатовий одяг , рукавички та бахили;
- фільтруючі протигази проти радіоактивного пилу, який небезпечний при вдиханні;
- ізолюючі дихальні апарати.
Після роботи спецодяг, білизну та взуття відправляли на дезактивацію до спецпральні. Якщо рівень випромінювання перевищував допустимий, речі підлягали захороненню як радіоактивні відходи.
Було вжито й інших заходів для захисту будівельників від радіації:
- багато будівельної техніки та машин були на дистанційному управлінні, для цього було створено центральну оперативну посаду з телеекраном;
- при бетонуванні використовували бетононасосну дистанційну техніку;
- кабіни машин та механізмів були захищені спеціальними екранами зі свинцю та свинцевого скла;
- якщо під час виконання робіт піднімався пил, поверхню зрошували водою, щоб прибити радіоактивний пил до землі;
- для дезактивації землі використовували машини розгородження з грейферними захопленнями на висувній стрілі, радіокеровані бульдозери;
- монтаж стін та перекриття проводили за допомогою кранів великої вантажопідйомності, оснащених телекамерами та дозволяють монтувати конструкції на вильотах стріл до 50 метрів.
У будівництві взяло участь близько 21 500 осіб. Деякі дослідники пишуть , що через УС-605 пройшло близько 53 000 осіб — начебто у початкових розрахунках не врахували військовослужбовців. Але будівельники наполягають у тому, що військових було враховано.
30 листопада 1986 року укриття було зведено.
У грудні 1986 р. після здачі об’єкта «Укриття» УС-605 було розформовано, а все майно відділу було передано до ВО «Комбінат», організованого для подальшого ведення робіт у 30-кілометровій зоні.
- Рік вручення знака: 1986
- Матеріал: Томпак
- Покриття: Фарба
- Кріплення знака: Булавка
- Документи до нагороди: не призначено
