Історія заводу «Червоний виборжець» розпочалася у середині 19 століття. Металопрокатний завод працює досі, випускає вироби круглого та плоского прокату. Колекційну цінність становлять предмети побутового призначення: латунні ваги, кухонне начиння, столові прилади, солдатські фляжки та казанки.
Дореволюційний період
Перший міднопрокатний завод у росії заснував у 1857 році Федір Гош. 1863 року новим господарем підприємства став Карл Розенкранц. Він установив нове обладнання, розширив асортименти. Випускали топки та труби для паровозів, мідноливарну продукцію, водопровідні труби. Через 9 років завод перейшов до брата Едуарда. Під час Російсько-Турецької війни (1877-1878 рр.) виготовляли латунну стрічку для гільз.
На початку 1880-х років через економічну кризу підприємство стало власністю акціонерів, його очолив І.Шарльє. Суднобудівна та машинобудівна галузі стрімко розвивалися, гостро потребуючи металопрокатної продукції. Завод розширюється, з’являються нові мідеплавильні печі (на 10 тонн), обладнання для згинання металу (вальці), печі відпалу.
На початку 1900-х років «Колишній Розенкранц» постає на чолі синдикату міднопрокатних російських заводів. Через конкуренцію за ринки збуту в синдикат об’єдналися всі три підприємства, які працювали в росії у цій галузі.
1903 року налагодили виробництво рафінованої міді, яку до цього ввозили з-за кордону. До початку Першої світової війни завод продовжує закуповувати нове обладнання, розширювати асортименти. Завдяки військовим замовленням обсяг продукції, що випускається, зріс у 2 рази (з 1914 по 1916 рр.).
Радянський та пострадянський період
Наприкінці 1917 року роботу заводу зупинили, 1918 року його націоналізували. На початку 1920-х років виробництво відновили, почали випускати частини паровозних топок, листову латунь, труби. Підприємство перейменували на «Червоний виборжець». Нарощувати обсяги виробництва не виходило через брак сировини. Але в країні зібралося багато низькосортного брухту. Інженери створили виробничу лінію, де з брухту отримували мідь високої чистоти.
Поступово до асортименту увійшли монументальні бронзові скульптури, бюсти, статуетки. На «Випробовувальній станції» при заводі вперше в росії отримали алюміній. Налагодили випуск алюмінієвого та латунного посуду, музичних інструментів. На початку 1930-х років виготовляли прокат для суднобудування, енергетики, паровозобудування та інших галузей.
Під час другої світової війни частину обладнання та співробітників евакуювали на Урал. Випускали прокат із кольорового металу для потреб фронту. На обладнанні, що залишилося, виготовляли котелки і фляги для бійців, що воювали на Ленінградському фронті, заготівлі для електрокабелю і стовбурів мінометів.
Довоєнних обсягів виробництва вдалося досягти лише до середини 1950-х років. У 1960-1970 роках провели реконструкцію, встановили нове обладнання, у тому числі вакуумні плавильні печі (вперше в країні) для випуску жароміцних сплавів. Завод брав участь у багатьох масштабних проектах: постачав продукцію для електростанцій, зокрема атомних, космічної техніки, суднобудівників. Здобув престижні нагороди за виробничі заслуги.
Після розпаду СРСР Червоний виборжець багаторазово змінював форму власності та власників. Зараз завод випускає широкий асортимент виробів із міді та її сплавів.
Клейма столового приладдя заводу «Червоний вибіржець» за роками
