Емаль – склоподібна застигла маса, за допомогою якої можна ввести кольорові елементи у вироби з металу. Завдяки спеціальній технології емаль і метал міцно з’єднуються один з одним, кольори з часом не тьмяніють.
Після революції 1917 року у росії емальєрне мистецтво переживало занепад, оскільки відкидалося новою ідеологією як пережиток буржуазного минулого. Поступово ситуація змінилася.
Наприкінці 1920-х років три дрібні артілі, які займалися емальєрним промислом, об’єдналися в кооперативну промислово-виробничу артіль «Ленэмальер».
На початку 1930-х років до об’єднання приєдналася артіль «Цветэмаль». Частину робіт артільники виконували в домашніх майстернях, оскільки в організації не було приміщення, яке підходить для гальванізації.
Стрімке зростання «Ленэмальер» почалося у другу П’ятирічку. До 1939 штат налічував 1600 осіб. Виготовляли значки, гудзики, брошки.
У повоєнний період в асортименті з’явилися манікюрне приладдя, запальнички, алюмінієві та латунні підсклянники, продовжували випускати значки та прикраси.
Артель перейменували на завод у 1956 році. У 1970-ті роки він входив до складу «Лентеплоприбор», у 1980-х роках був переданий об’єднанню «Буревесник». У цей час випускали манікюрні набори та запальнички.
Завод «Ленэмальер» припинив своє існування у 2010 році. Його продукцію можна знайти у музеях, приватних колекціях, на вторинному ринку, у себе вдома.
Клейма артілі та заводу «Ленэмальер»
Дослідники зазначають, що точне датування клейм «Ленэмальер» за роками поки що ніхто не провів. Приблизну еволюцію маркування можна у послідовності, що починається з клейм 1930-х рр., де назва підприємства вказувалося повністю чи дещо скороченому, але читаному вигляді.
Ромбовидне клеймо пов’язують із входженням артілі до складу Ленінградської Галантерейно-Промислово-Кооперативної спілки «Ленгалпромсоюз» (довоєнний період). А дволітерне клеймо без будь-якого обрамлення, мабуть, з’явилося вже після війни, коли артіллю керував «Ленкультпромсоюз».
Якщо за орієнтир прийняти 10 серпня 1956 року, коли артіль «Ленэмальер» перейменували на завод, то клеймо зліва ставилося до перейменування, а клеймо праворуч – після перейменування. На підсклянниках овальне клеймо з’явилося ще 1947 року. Цей тип клейма відомий також не тільки в овальній рамці, але і в круглій.
У 1974 році завод «Ленэмальер» перевели в підпорядкування Науково-виробничого об’єднання «Лентеплоприбор». Дослідники кажуть, що зміна клейма відбулася протягом року, тому вироби, виготовлені в 1974 році, можуть мати як старе овальне клеймо, так і нове, схоже на черв’ячка.
Проте маркуватися предмети могли і товарним знаком головного підприємства – ЛНВО «Лентеплоприбор».
1980 року «Ленэмальер» опинився у складі науково-виробничого об’єднання «Буревесник», тому на виробах з’являється і маркування нового головного підприємства – вигнута стрілка. Але помічено і товарний знак, який за каталогом клейм Юрія Коржика належав Спеціальному конструкторському бюро рентгенівської апаратури.
В результаті ринкових перетворень завод «Ленэмальер» набув самостійності та закріпив за собою товарний знак, який отримав у 1974 році.
